4. 1. Великі географічні відкриття

З метою пошуків західного морського шляху з Європи в Індію генуе-зець Христофор Колумб (1451 —1506) запропонував іспанським воло­дарям Фердінанду Арагонському та Ізабеллі Кастільській проект морської подорожі. Перед тим він марно просив допомоги в португальського коро­ля. Проте саме в Іспанії до нього поставилися з повагою і підтримали.

1492 р. з іспанського порту Палое у бік Атлантичного океану відплив­ли три каравели: "Санта Марія", "Пінта" і "Нінья". 90 відважних моряків і Колумб сподівалися досягти мети цієї експедиції: відкрити таємничі краї­ни Антилію (Антильські острови) і Ціпангу (Японію). У жовтні того само­го року вони вперше побачили землю і висадилися на одному з Багам-ських островів, який Колумб назвав Сан-Сальвадором. Згодом було відкрито острови Куба і Гаїті, які відкривач назвав Фернандіна та Еспаньола.

Коли Колумб повернувся до Іспанії і проінформував королеву Ізабел­лу про свої відкриття, на знак подяки його було призначено віце-королем нових земель.

У 1493—1496 рр. мореплавець здійснив другу подорож, але мав уже 17 кораблів і 1500 чоловік. Було відкрито Малі Антили, Пуерто-Рико, Ямайку.

У 1498—1500 рр. Колумб очолив третю експедицію. У ній його ото­чення становили різні злочинці, яких покарали примусовим поселенням на нових землях. Саме під час цієї подорожі було досягнуто гирла річки Оріноко в Південній Америці. Але Колумб до кінця свого життя так і не знав, що відкрив новий материк. Відкриті землі він називав Індією, а їхнє

населення — індіанцями. Ця назва так і закріпилася за корінними мешкан­цями Америки, У 1502—1504 рр. він здійснив останню подорож, доплив­ши до берегів Середньої Америки.

З часом нові землі європейці почали колонізувати. Іспанських завойов­ників називали конкістадорами. Першою колонією Іспанії був острів Еспаньола (Гаїті).

1519 р. загін іспанців на чолі з Фернандо Кортесом підкорив краї­ну ацтеків у Мексиці. Пізніше Кортес відкрив Юкатан, Гондурас і Калі­форнію.

1532 р. іспанці під проводом Франсіско Піссаро завоювали країну інків, розпочавши колонізацію Перу.

Географічні відкриття здійснювали посланці не лише Іспанського, а й Португальського королівства. Ще 1486 р. мису на півдні Африки досяг португалець Бартоломеу Діаш. Цей мис пізніше дістав назву мису Доб­рої Надії.

1497 р. до Індії відпливла португальська експедиція на чолі з Васко За Гамою. Лише наступного року моряки дісталися Індії та висадилися в місті Калікут. А через кілька місяців вже навантажені різними місцевими виробами та прянощами португальці попливли до Лісабона.

Через деякий час Португалія перетворилася на першу морську держа­ву світу, у тисячі разів збільшивши свої володіння. З часом вона стала великою колоніальною імперією.

Першу навколосвітню подорож було здійснено португальцем Ферна-ном Магелланом. 1519 р. п'ять кораблів під іспанськими прапорами відпливли у пошуках західного шляху до Молуккських островів. 1520 р. Магеллан і його команда (265 чоловік) дісталися гирла Ла-Плати, перепра­вилися через небезпечну протоку, пізніше названу Магеллановою. Під час подорожі спалахнув бунт моряків, придушений з великими труднощами. Подальше плавання тривало вже на трьох кораблях зі значно меншою командою. Впродовж трьох місяців за доброї погоди моряки перепливли Тихий океан, дісталися одного з островів архіпелагу, пізніше названого Філіппінським. Того ж року сталася сутичка моряків з місцевими жителя­ми, в якій загинув Магеллан. На одному кораблі "Вікторія" вже без Ма­геллана залишки його команди (18 чоловік) обігнула з півдня Африку і повернулися в Іспанію.

Географічні відкриття XV—XVI ст. мали епохальне значення для подальшого розвитку Європи і створили передумови для майбутньої колоніальної системи.

Спочатку найкращі колонії дісталися Іспанії (майже вся Америка) і Португалії (Індія). Набагато пізніше колоніальними державами стали Ан­глія (з середини XVI ст.), Франція та Нідерланди (на початку XVII ст.).

Відкриття започаткували добу масових переселень з Європи до інших частин світу, передусім до Америки, що спричинило тяжкі наслідки для корінного населення. Індіанці, які перебували на нижчому рівні розвитку, не витримали суперництва з європейцями. Вони вели тривалу і запеклу боротьбу, але зрештою мусили поступитися білим і стати їхніми невільни­ками.

Великі географічні відкриття збагатили європейські країни, насампе­ред Іспанію та Португалію. На відкритих ними землях з часом було вияв­лено поклади цінних металів, передусім золота і срібла. Поширення їх у Європі неминуче призводило до подорожчання різних товарів і продуктів харчування (тобто відбувалася так звана революція цін).

Відкриття сприяли розширенню торговельної справи. Через встанов­лення європейцями зв'язків з іншими материками виникла світова торгів­ля. З Європи почали більше вивозити зброї, тканин, посуду. З Америки до Європи ввозили какао і тютюн. Звідти до європейців потрапили кукурудза і картопля. З Азії завозили чай і каву.

Головним центром світової торгівлі поступово став нідерландський Антверпен, а важливими європейськими портами: Лісабон (Португалія), Лондон (Англія), Марсель (Франція).

Старий світ значно змінив свої уявлення про Землю. Тепер усім було зрозуміло, що вона має форму кулі. Реальністю для тодішнього європейця стали нововідкриті землі та материки, наявність океану між Азією та Америкою. З'являлися стимули для подальшого нагро­мадження знань, передусім з географії та картографії.