4. 2. Реформація і Селянська війна в Німеччині

Реформацією називають рух за перебудову церкви. Причинами Ре­формації в Німеччині були засилля католицької церкви, що володіла вели­кою територією країни, зростання церковних зборів, необмежена торгівля індульгенціями (грамотами, купивши які нібито можна спокутувати гріхи), роздрібленість Німеччини (імператор не міг протидіяти католицькій церкві).

1517 р. був початком Реформації: Мартін Лютер, професор бого­слов'я університету в м. Віттенберзі, вивісив" на дверях місцевої церкви звернення до вчених і духівництва — "95 тез". Він рішуче засудив торгів­лю індульгенціями, що спричинило невдоволення Папи Римського. Через деякий час Лютер заявив, що церква може існувати і без Папи, та запропо­нував більше не надсилати гроші у Рим. Останнє особливо роздратувало Папу, тому він відлучив Лютера від церкви. У відповідь ініціатор Рефор­мації назвав Папу єретиком і публічно спалив один із примірників папської грамоти.

1519 р. німецьким імператором було обрано іспанського короля з ди­настії Габсбургів — Карла V. Цей володар вороже ставився до Реформації і підтримував Папу в боротьбі проти Лютера. 1521 р. у м. Вормсі було скликано з'їзд німецьких князів, представників рицарства і міст, які вима­гали від Лютера зректися своїх поглядів, але він відповів: "На цьому стою

і не можу інакше!" Карл V видав указ, яким поставив його поза законом. Врятував реформатора саксонський курфюрст, який заховав його у своє­му замку.

Завдяки підтримці широких верств німецького народу ідеї Реформації швидко поширювалися. Багаті городяни вимагали "дешевої церкви". Князі сподівалися очолити її у своїх князівствах. Рицарі виступали за насильне захоплення церковних земель і багатств. Селяни і міські бідняки недільки підтримували Реформацію, а й прагнули позбутися феодального гноблення.

Розпочалася народна Реформація, що привела до Селянської війни в Німеччині (1524—1526).

Поширення загальнонародного протестантського руху (тобто такого, що підтримував Реформацію) супроводжувалося захопленням церковних земель, закриттям монастирів і вигнанням ченців. Навіть Лютер злякався і закликав народ до покори владі. Проте його осудив інший священик — Томас Мюнцер, який заявив: "Якщо послідовники Лютера обмежаться лише звинуваченням священиків і ченців, то їм не слід було розпочинати боротьбу за свободу". Мюнцер закликав знищити феодальні порядки, пе­редати владу народу, встановити рівність і справедливість. Мюнцер очо­лив Реформацію в Німеччині.

Озброєний виступ селян розпочався в Шварцвальді 1524 р. Воєнні дії розгорнулися майже на всій території Німеччини. Повстанці об'єднували­ся в загони, громили замки і монастирі, знищували списки феодальних повинностей.

Керівники селянських загонів прийняли програму Мюнцера — ліквіда­цію кріпосного права, обрання священиків, зменшення феодальних повин­ностей.

Під час однієї з битв Мюнцер потрапив у полон, і після жорстоких тортур за наказом князів його було страчено.

Німецькі феодали поступово перехопили воєнну ініціативу. Повстання було придушено спочатку у Франконії, а потім у Швабії.

Причинами поразки Селянської війни були відсутність єдності дій і спільного керівництва, перехід міських багатіїв і Лютера на бік феодалів, погане знання воєнної справи, слабка дисципліна в повстанських загонах, нездатність німецької буржуазії очолити повстання.