4.4. Планування грошових потоків

4.4. Планування грошових потоків

Бюджет грошових коштів

Важливим завданням фінансового планування є планування грошових потоків (cash flows). Він дає змогу визначити майбутні грошові надходження корпорації та її витрати. При цьому необхідно передбачити час надходження грошових коштів та їх витрачання. Такий прогноз забезпечить у майбутньому контроль над грошовими потоками. Фінансовий відділ складає бюджет грошових коштів корпорації (cash budget). Він розробляється на різні строки: на місяць, рік тощо. Як правило, складаються місячні бюджети, які дають можливість урахувати сезонні коливання в грошових надходженнях. Грошові потоки корпорації забезпечують її ліквідність, тобто здатність платити за придбану сировину, матеріали; погашати позики, сплачувати проценти та дивіденди. Тому прогнозування грошових потоків є важливою частиною фінансового планування. У літературі підкреслюється, що прогнози грошових потоків є більш достовірними на найближче майбутнє, ніж на тривалу перспективу.

Розпис надходжень

Побудова «бюджету грошових коштів» починається з аналізу надходжень за реалізовану продукцію. Основна частина продажу здійснюється в кредит, тому надходження грошей на рахунок кор­порації відкладається на певний строк. Цей строк визначається умовами угоди між корпорацією і покупцем її продукції. Припустимо, що канадська компанія «Кабо Лтд» надає своїм покупцям відстрочку платежу на 30 днів після виставлення рахунка; 90 % продажу здійснюються в кредит (див. табл. 4.8), 10 % — з негайною оплатою[1].

Рахунки за відвантажену продукцію виставляються покупцю через банк, який за настання вказаного строку знімає гроші з рахунка покупця і переказує їх на рахунок корпорації. Строк між пред’явленням рахунка і його оплатою називається строком інкасації [2] (collection period). За умовами угоди до 90 % продажу в кредит оплачуються через місяць і до 10 % — через два місяці після виставлення рахунка. У нашому прикладі в січні було продано товарів на 250 тис. дол., з яких 25 тис. — з негайною оплатою (cash sales). Із 225 тис. дол. за кредитною угодою 90 %, або 202,5 тис., мають надійти в лютому і 10 %, або 22,5 тис. — у березні. Так само обчислюються грошові надходження в інші місяці. При цьому економісти фінансового відділу враховують можливі затримки з оплатою. У періоди економічних спадів строки інкасації подовжуються, а частка «поганих» боргів (без­надійних) збільшується. Тому реалістичні прогнози мають ураховувати всі обставини ринку.

Грошові кошти, що надходять від продажу продукції та послуг, витрачаються корпорацією. Для цього складається розпис витрат (табл. 4.9).

Таблиця 4.9

Розпис витрат компанії «Кабо Лтд», тис. дол.

Під час складання бюджету грошових доходів і видатків фінансовий відділ корпорації враховує не тільки витрати на купівлю товарів і послуг. Значні кошти йдуть на фінансування капітальних вкладень, виплату дивідендів, податків і решти платежів. Щодо капітальних витрат західні економісти зазначають, що обчислення прогнозних сум бажано здійснювати на короткий період. Прогнозування капітальних витрат на триваліший період часу, як правило, менш достовірне. Дивіденди виплачуються корпораціями в заздалегідь визначені дати. Податки корпорації вираховуються виходячи з очікуваного прибутку.

Окрім розпису видатків, складається розпис за витратами (табл. 4.10).

Таблиця 4.10

Розпис грошових видатків
за витратами корпорації, тис. дол.

Цей документ використовується для прогнозування чистої суми грошових потоків, а також складання бюджету грошових доходів і видатків на кожний місяць. Чиста сума грошових потоків може бути додатною (надлишки) і від’ємною (дефіцит). Сальдо чистих грошових потоків на початок місяця (100 млн на кінець січня) збільшується на суму чистого грошового потоку, що одержана в даному місяці (75,5 млн у січні). Таким чином, виводиться залишок чистих грошових потоків на початок наступного місяця
(100,0 + 75,5 = 175,5 млн). У табл. 4.11 показано, що корпорація матиме дефіцит чистих грошових потоків у лютому, березні й квітні у зв’язку з перевищенням витрат над надходженнями. У сумі витрат плануються капітальні витрати в лютому і березні (200 млн дол.), окрім того, 20 тис. дол. мають бути витрачені на виплату дивідендів. Напружена ситуація з грошовими потоками очікується у квітні: сальдо на початок квітня становитиме 9 млн (109,5 – 100,5). Залишок грошових коштів на суму 9 млн дол. не забезпечує погашення дефіциту в чистих потоках грошових коштів. На початок березня може бути негативна грошова позиція у 30,5 млн (9 + (–39,5)).

Таблиця 4.11

Рух чистих грошових потоків
і баланс грошових коштів, тис. дол.

Джерела фінансування дефіциту
бюджету грошових коштів

Для того щоб підтримати ліквідність, тобто безперервність в оплаті платежів, фінансовому відділу необхідно вишукати зовнішні джерела фінансування. У розглядуваному прикладі фінансовий відділ корпорації визначив мінімальну суму грошового потоку в 75 млн дол. З цією метою корпорація планує одержати короткостроковий кредит у банку. У березні сума кредиту становитиме 66 млн дол. (75 – 9), у квітні передбачається одержати додатково 39,5 млн, сума короткострокової заборгованості банку зросте до 105,5 млн дол. З травня починається погашення боргу на 15,5 млн, заборгованість скорочується до 90 млн; у червні погашується 28,5 млн, заборгованість на початок липня становитиме 61,5 млн дол. за умови, що сума грошових коштів підтримуватиметься на рівні 75 млн дол.

Фінансовий відділ корпорації може планувати погашення дефіциту іншими способами. Зокрема, якщо умови для залучення короткострокового боргу для корпорації несприятливі, то вона може відстрочити капітальні витрати або продати певну частину активів. Сутність планування бюджету грошових доходів і видатків корпорації в тому й полягає, що воно дає змогу запобігти можливим неплатежам покупця. Якщо на певні дати виникають надмірні суми залишків грошових потоків, то на основі прогнозів кошти спрямовуються на купівлю ринкових цінних паперів. У разі дефіциту грошових потоків вони можуть бути реалізовані.

На практиці спостерігаються відхилення від запланованих сум як доходів, так і видатків. Тому фінансовим відділам рекомендується розробити кілька альтернативних бюджетів. Один з них ґрунтуватиметься на можливому зниженні загальної економічної кон’юнктури, другий — навпаки, на позитивній тенденції роз-
витку. Варіанти прогнозів будуть ураховувати зниження або підвищення сум продажу, скорочення або подовження строку між пред’явленням рахунка та його оплатою. Прогнози мають також ураховувати можливість реалізації активів для компенсації зниження грошових потоків (наприклад, продаж на фінансових ринках придбаних раніше цінних паперів або інші схожі дії). Використання ЕОМ дає змогу здобути з пам’яті машини потрібний варіант, що підходить для певної економічної і фінансової ситуації. Завдяки інформації, що міститься в серії прогнозних бюджетів, корпорація може швидко коригувати свою фінансову політику.

В економічній літературі пропонуються різні моделі складання бюджету грошових доходів і видатків корпорації.

Бюджети грошових доходів і видатків можуть передбачати необхідність залучення не тільки короткострокових кредитів, а й довгострокових. У такому випадку поточне планування буде прямо пов’язане зі стратегією розвитку. Г. Бірман і Дж. Хасс пропонують три варіанти прийняття рішень. Перший: якщо в компанії є можливість погашати борги в строк і вона має хорошу фінансову репутацію, то короткострокову заборгованість можна автоматично поновлювати. Наприклад, корпорація може періодично випускати облігації й потім викуповувати їх. Комерційний банк може відкрити корпорації так звану кредитну лінію (credit line): кредитувати до певної максимальної суми на постійній основі.

Другий варіант рішень ґрунтується на залученні фондів фінансового ринку. Для цього корпорація може продати свої довгострокові папери або випустити нові акції. Цей варіант звичайно використовують великі корпорації; дрібні корпорації, як відомо, не мають доступу до фінансових ринків. Для них джерелом зовнішнього фінансування, тобто кредиторами, можуть бути постачальники, якщо ті замінять розрахунки за встановленими рахунками на розрахунки за короткостроковими цінними паперами, що мають триваліший строк погашення.

Третій варіант полягає в тому, щоб змінити деякі показники, які б поліпшили прибутковість, темпи зростання, темпи надходжень коштів у розрахунках тощо. Проте поліпшення одного показника може призвести до погіршання іншого. Наприклад, можна дати знижку покупцю, якщо він прискорить строки оплати за відвантажені товари, і в такий спосіб збільшити частку продажу з негайною оплатою. Тому в разі зміни показників застосовується аналітичний метод, який називається «аналіз чутливості» (sensivity analysis) кон’юнктури. Цей метод дає можливість показати, як зміна одного фактора залежить від іншого, і навпаки.

Корпорації, як правило, приймають рішення з урахуванням усіх можливих варіантів.