4.5.3. Структура національних рахунків

4.5.3. Структура національних рахунків

Рахунки в СНР реєструють операції, пов'язані з деякими специфічними аспектами економічного життя. Балансуючими статтями у рахунках є найбільш значущі вимірники економічних явищ.

Усі балансуючі статті в переглядуваній СНР ООН визначаються як на "валовій", так і на "очищеній" основах. "Валовими" є показники, обчислювані з урахуванням величини споживання основного капіталу, а "очищеними" -показники, які не враховують величини споживання основного капіталу. "Очищені" балансуючі статті звичайно мають набагато більше, порівняно з "валовими", аналітичне значення. Проте "валові" балансуючі статті звичайно легше (мається на увазі статистика зарубіжних країн) піддаються обчисленню. Для того, щоб дістати компроміс між цими двома варіантами рішень у переглядуваній системі запропоновано використати подвійне подання балансуючих статей обчислюваній як на "валовій", так і на "очищеній" основах.

Основною і найбільш розвинутою формою подання економічних явищ у СНР є рахунки, що, як і система бухгалтерського обліку, будуються за принципом подвійного запису. У рахунках усі потоки реєструються двічі: перший раз - як надходження ресурсів або зміна пасивів, а другий - як використання наявних ресурсів або зміна активів. Саме цей принцип дозволяє здійснюваги перевірку правильності складання всіх рахунків СНР. При викладенні взаємозв'язку основних явищ економічного обороту в СНР використовується традиційний підхід - форма рахунків.

Рахунок виробництва. Будь-яка економічна діяльність починається з виробництва на базі використання всіх активів (ресурсів) на початок періоду. В СНР це подано рахунком виробництва. Він призначений для виділення доданої вартості як однієї з головних балансую статей СНР.

Вихідними потоками рахунку виробництва є: проміжне споживання, яке подане вхідним потоком рахунків товарів і послуг, а також додана вартість, подана вхідним потоком рахунку утворення доходів. Додана вартість, що є балансуючою статтею рахунку, подана в ньому двояко: як валова додана вартість і як чиста додана вартість.

Створений у результаті виробничої діяльності валовий внутрішній продукт ), який дорівнює величині доданої вартості (VА), можна подати у такому вигляді:

GДР = VА = О - ІС + ТN де, О - випуск товарів і послуг; ІС- проміжне споживання товарів і послуг;

ТN - податки на окремі товари, які не були враховані при оцінці випуску (за відрахуванням субсидій на ці товари).

Рахунок утворення доходів. Після завершення процесу виробництва починаються процеси первинного і вторинного розподілу доходу, а також його перерозподілу.

В результаті первинного розподілу доходу створюються первинні доходи в економіці. Спочатку додана вартість розподіляється між власниками робочої сили, які одержують компенсацію за трудову діяльність, а також підприємцями, які одержують доходи у вигляді перевищення від економічної діяльності, і урядом, який одержує податки на виробництво та імпорт, що стягуються, і виплачує субсидії на виробництво. Ці процеси відображаються в рахунку утворення доходів.

Ресурсами цього рахунку є балансуюча стаття "Додана вартість" рахунку виробництва. Ресурси використовуються на: виплату компенсації за трудову діяльність, податків на виробництво та імпорт (за відрахуванням субсидій), а також утворення перевищення від економічної діяльності (змішаного доходу). Перевищення від економічної діяльності (змішаний доход) є балансуючою статтею рахунку утворення доходів і може обчислюватися як на "чистий", так і на

"валовій" основах.

У формалізованому вигляді "розкладання" доданої вартості по складових можна подати у такий спосіб:

VA = СЕ + (ТРN + ТIN) + 0S (MI), де СЕ - компенсація за трудову діяльність; ТРN - податки на виробництво (за відрахуванням субсидій); ТIN - податки на імпорт (за відрахуванням субсидій); 0S -перевищення від економічної діяльності;

МІ - змішаний доход (визначається у випадку, коли компенсацію за трудову діяльність і перевищення від економічної діяльності неможливо відокремити одне від одного).

Вище наведена формула являє собою сукупність усіх факторних доходів в економіці. Під факторними доходами в СНР розуміються доходи, які заробляються факторами виробництва (підприємцями і власниками робочої сили) в обмін на їх участь у процесі виробництва. Вони являють собою тільки ті доходи, які створюються безпосередньо в процесі виробництва.

Первинний розподіл доходу завершується утворенням первинних доходів, що відображається в рахунку привласнення первинних доходів.

Усі вихідні потоки попереднього рахунку утворення доходів є ресурсами рахунку привласнення первинних доходів. Крім того, ресурсом рахунку привласнення первинних доходів є одержувані від інших економічних секторів доходи від власності, які використовуються в рамках цього самого рахунку. Тому в лівій частині рахунку в напрямах використання відображаються доходи від власності (грошові платежі, сплачувані власниками активів за їх надання у розпорядження інших інституціональних одиниць) і балансуюча стаття рахунку -первинні доходи (валові та чисті).

У формалізованому вигляді перехід від доданої вартості до первинних доходів (РІ) може бути поданий у такий спосіб:

PI=VA+IPR-IPP=CE+(TPN+TIN)+OS+IPR-IPP де, IPR, ІРР - відповідно, одержані та сплачені доходи від власності.

Доходи від власності, на відміну від факторних доходів, не створюються в процесі виробництва, а являють собою доходи, що одержуються власниками різних видів активів за їх надання у розпорядження інших інституціональних одиниць.

Таким чином доходи від власності створюються тільки завдяки праву володіння активами за умови їх тимчасового передання іншим інституціональним одиницям. Сума усіх первинних доходів скоригована з урахуванням сальдо факторних доходів і доходів від власності, одержаних з-за кордону і переданих за кордон, дозволяє перейти до показника національного доходу (NI):

NI = РI + TРІN + СEN + IРN.

де, ТPIN- сальдо податків на виробництво та імпорт, одержаних з за кордону і переданих за кордон;

СEN -сальдо компенсації за трудову діяльність, одержаної з за кордону і переданої за кордон;

IРN - сальдо доходів від власності, одержаних з-за кордону і переданих за кордон.

Після того, як утворилися первинні доходи, починається процес вторинного розподілу доходів, який відбивається у рахунку вторинного розподілу доходів.

Рахунок вторинного розподілу доходів охоплює перерозподіл доходів через поточні трансфертні операції (Поточними трансфертними операціями є такі однобічні перерозподільні потоки доходів, які не викликають потоків доходів у зворотньому напрямку (наприклад, сплата податків у бюджет і надходження субсидій з нього).

Під поточними трансфертами розуміють всі поточні операції по перерозподілу доходу, не пов"язані з утворенням первинних доходів (факторних доходів і доходів від власності). Для сторони, що одержує, поточні трансферти, на відміну від капітальних, не є джерелом інвестування. Сторона, що сплачує, виплачує поточні трансферти за рахунок своїх поточних надходжень. Важливою характеристикою трансфертів є їх однобічна спрямованість, яка означає, що трансферти сплачуються або надаються на безплатній основі. Наприклад, податки сплачуються, як правило, без надання зворотнього потоку коштів з боку уряду. Надання бюджетом субсидій або дотацій також, як правило, не означає необхідності їх повернення стороною, що одержує.

Результатом вторинного розподілу доходів за допомогою поточних трансфертних  операцій  у  грошовому  вираженні   є  наявний  доход,  який

безпосередньо може або використовуватися на споживання, або направлятися у заощадження.

Ресурсами рахунку вторинного розподілу доходів є балансуюча стаття "Первинні доходи" рахунку привласнення первинних доходів, а також усі види одержуваних трансфертів (податки на доход, багатство, внески і виплати допомог соціального характеру). У лівій частині розділу "Використання" цього самого рахунку відображаються ті самі види трансфертів (але сплачувані), а також виводиться балансуюча стаття рахунку "Наявний доход".

Вторинний розподіл доходів здійснюється при посередництві бюджетної системи, а також неприбуткових установ, які акумулюють податкові надходження, добровільні пожертвування, членські внески, надаючи різним економічним секторам субсидії та здійснюючи цільові передання. Перехід від первинних доходів до наявного (ДІ) у формалізованому вигляді можна подати в такий спосіб:

DI = PI + CTMR-CTMP,

де, CTMR, СТМР - відповідно, одержані та сплачені поточні трансферти (у грошовому вираженні).

Скоригувавши національний доход з урахуванням сальдо поточних переказів і передавань (трансфертів), які одержуються у грошовому вираженні з-за кордону і передаються за кордон, можна перейти до показника національного наявного доходу (NДI):

ДI = NI + СTMRN,

де, СTMRN - сальдо поточних трансфертів (у грошовому вираженні), що одержуються з-за кордону і передаються за кордон.

Ресурси рахунку перерозподілу доходу в натурі, крім наявного доходу, утворюють трансферти соціального характеру в натурі (допомоги, неринкові послуги - так, як освіта, охорона здоров'я), що одержують домашні господарства. У використанні цього рахунку відображаються ті самі трансферти, але такі, що

передаються урядовим і неприбутковим установам. Балансуюча стаття подана скоригованим наявним доходом (ДІА):

ДІА = ДІ (NДІ) + STKRhh - (STKPG + STKPNPI),

де STKRhh - трансферти соціального характеру в натурі, що надходять домашнім господарствам; STKPG ; STKPNPI - трансферти соціального характеру в натурі, що передаються домашніми господарствами, відповідно, урядовим і неприбутковим установам, які обслуговують їх.

Наявний доход і скоригований наявний доход можуть використовуватися або на споживання, або на заощадження, що відображається в рахунку використання наявного доходу і в рахунку використання скоригованого наявного доходу. В результаті використання наявного доходу і скоригованого наявного доходу утворюються витрати, відповідно, або на кінцеве, або на фактичне (тобто з урахуванням натуральних надходжень у вигляді трансфертів) споживання і заощадження.

Балансуючою статтею обох рахунків є заощадження (S). Це означає, що обидва рахунки приводять до однакового підсумку:

s = ДI(NДI) -cf = дIA - CA,

де, CF, CA - витрати, відповідно, на кінцеве і фактичне споживання формуються за рахунок коштів домашніх господарств, урядових установ, а також неприбуткових установ, що обслуговують домашні господарства.

Споживання і заощадження є вихідними потоками всієї групи поточних рахунків і являють собою головний підсумок усіх поточних операцій. Різниця між наявними доходами і витратами на кінцеве споживання являє собою ту частину доданої вартості, створеної в результаті поточної діяльності, яка не була спожита у поточному періоді, а була "відкладена" для майбутнього розширення виробничих можливостей або направлена на фінансування "решти світу". Споживання як вихідний потік рахунку використання доходу надходить у рахунок товарів і послуг (у розділ "Використання"). Вхідним потоком рахунку товарів і послуг є також споживання основного капіталу, яке являє собою вихідний потік рахунку використання доходу .

Рахунок утворення доходів. Другою фазою економічного обороту є нагромаджувальні операції, які відображаються в блоці "Нагромаджувальні операції" і включають: рахунок капіталу, фінансовий рахунок, рахунок інших змін в обсягу активів. Метою складання нагромаджувальних рахунків є відображення зміни в активах, пасивах і чистій вартості (різниця між активами і пасивами) у розрізі кожного сектора і економіки в цілому. Тому форма побудови нагромаджувальних рахунків відрізняється від форми побудови поточних рахунків: у правій частині замість "Ресурсів" відображаються зміни пасивів і чистої вартості (перевищення активів над пасивами), а у лівій - замість "Використання" - зміни в активах. Оскільки заощадження є балансуючою статтею всіх поточних операцій, то саме вони тановлять вхідний потік нагромаджувальних

рахунків. Таким чином, заощадження є одним з факторів, який впливає на зміну чистої вартості, що і відображається в рахунку капіталу.

Крім зміни чистої вартості за рахунок заощаджень і чистих капітальних трансфертів, що відображається в правій частині блоку "Зміна пасивів і чистої вартості", рахунок капіталу дозволяє виявити чисті позички, або чисті позики, які відображаються в лівій частині даного блоку, що є результатом перевищення зміни у чистій вартості над підсумком зміни всіх активів.

Інакше кажучи, чисті позички дають уявлення про ту велину, яка залишилася після трансформації заощаджень в інвестиції (у вигляді основного капіталу, збільшення запасів, придбання нестворених активів) і, отже, може бути запропонована як джерело фінансування іншими країнами. У протилежність чистим позичкам величина чистих позик характеризує величину нестачі коштів у крїні, яке створилася в результаті того, що обсяг інвестицій перевищив внутрішні можливості країни за рахунок заощаджень і чистих капітальних трансфертів. Ця нестача може бути покрита тільки за рахунок інших країн. Стосовно до окремих економічних секторів величина чистих позичок (чистих позик) являє собою здатність того чи іншого сектора до фінансувння інших економічних секторів.

У формалізованому вигляді чисті позички (NL), або чисті позики (NB), можна визначити таким чином:

NL(NB) = S + CTR - CTP - CIS - GFCF + CFC - PNPA = NWS - CIS -GFCF + CFC - PNPA,

де, CTR; CTP - відповідно, капітальні трансферти, які одержуються і передаються;

CIS - зміни у запасах;

GFCF - валове капіталоутворення основного капіталу;

CFC - споживання основного капіталу;

NPA - чисті купівлі землі та інших нестворених активів;

NWS - зміни у чистій вартості за рахунок заощаджень і чистих капітальних трансфертів.

Трансферти, що одержуються і передаються складаються з трансфертів, які одержуються внутрішніми економічними секторами від внутрішніх економічних секторів (CTR) і передаються внутрішнім економічним секторам внутрішніми економічними секторами (CTР), а також з трансфертів, які одержуються внутрішніми економічними секторами від інших країн (CTR) і передаються ними іншим країнам (CTРА):

CTR = CTR + CTR; CTR = CTР + CTР.

Фінансовий рахунок відображає операції з фінансовими інструментами, в результаті чого відбувається з одного боку збільшення фінансових активів (що відображається у лівій частині рахунку), а з іншого - зміна фінансових зобов'язань (що відображається у правій частині рахунку). Балансуюча стаття фінансового рахунку "Чисті позички", або "Чисті позики", на відміну від рахунку капіталу з'являється у правій частині рахунку. Пов"язано це з тим, що в результаті руху всіх фінансових потоків (сплати грошей одними інституціональними одиницями та їх одержання іншими) відбувається взаємне погашення фінансових зобов"язань, після чого залишаються тільки ті фінансові засоби, які не були направлені ні на кінцеве споживання, ні в інвестиції. Цей залишок являє собою не що інше, як величину чистих позичок, або чистих позик (у разі, коли обсяг фінансових зобов'язань перевищує обсяг фінансових активів). Таким чином, чисті позички, або чисті позики, можна одержати також з фінансового рахунку.

У формалізованому вигляді чисті позички (чисті позики) подані як перевищення величини створених фінансових активів (АF) над усіма прийнятими фінансовими зобов"язаннями (LF):

NL (NB) = AF - LF

Чисті позички (чисті позики), що є вихідним потоком нагромаджу вальних рахунків, є також вхідними потоками для групи рахунків зовнішніх операції.

Зміна чистої вартості може відбуватися не тільки під впливом заощаджень або чистих капітальних трансфертів, айв результаті таких факторів, як відкриття або виснаження корисних копалин, руйнування активів внаслідок війн і землетрусів, їх некомпенсовані конфіскації (незаконне привласнення), переоцінка (або ревальвація) активів, пов'язана із зміною цін. Вплив усіх цих факторів на зміну чистої вартості відображається у рахунках інших змін активів. Ця група рахунків включає рахунок інших змін в обсягу активів і рахунок переоцінки (ревальвації).

Рахунок інших змін в обсягу активів відображає вплив тих факторів, які приводять до зміни фізичного обсягу активів і пасивів, але не їх вартості. Цей рахунок також враховує вплив деяких коригуючих факторів (зміна в класифікації та структурі активів, які також можуть справляти вплив на величину чистої вартості).

Рахунок переоцінки (ревальвації) відображає наявні придбання або втрати від володіння активами під впливом змін цін.

Рахунок ревальвації підрозділяється на два субрахунки: субрахунок нейтральної ревальвації і субрахунок дійсних придбань (втрат) від володіння.

Субрахунок нейтральної переоцінки (ревальвації) відображає переоцінку активів і пасивів у тій пропорції, яка відповідає зміні загального рівня цін за минулий період. Субрахунок дійсних придбань (втрат) від володіння відображає зміну відносних цін, яку викликано більшою або меншою зміною цін окремих видів активів порівняно із змінами загального рівня цін.

Зміни активів (нефінансових і фінансових), пасивів (фінансових зобов”язань та їх переоцінки), а також зміни чистої вартості є результатом нагромаджувальних операцій і складають вихідні потоки групи нагромаджувальних рахунків, які, в свою чергу, є вхідними потоками групи балансових рахунків.

Балансові рахунки у СНР відображають наявність у країні або в певному секторі активів, пасивів, а також чистої вартості в момент складання балансу. В лівій частині балансових рахунків показуються активи, а у правій - пасиви і чиста вартість. Усі балансові рахунки складаються з трьох самостійних балансів: баланс, що відкривається; зміни у балансі; баланс, що закривається.

Баланси, що відкриваються, являють собою сукупність усіх активів, пасивів і чистої вартості кожного сектора, а також усієї країни на початок обчислюваного періоду .

Рахунок "Зміни у балансі" підбиває підсумок усім змінам в активах, пасивах і чистій вартості, які сталися за обчислюваний період по кожному сектору окремо і по країні в цілому.

Він відображає зміну усіх нефінансових і фінансових активів (А) за рахунок заощаджень і чистих капітальних трансфертів ( AS), а також у результаті інших змін в обсягу активів (Аос), нейтральної ревальвації (ANR), змін у відносних цінах ( АRP) і придбання фінансових активів ( АAf):

А = AS + Аос+ ANR + АRP + АAF NW = NWS + NWос + NWNR + NWrp

У рахунку "Зміни у балансі" відображається також зміна пасивів (L) у результаті прийняття нових фінансових зобов"язань, нейтральної ревальвації (LNR) змін у відносних цінах ( LRP).

Загальну зміну у чистій вартості можна подати як результат перевищення
зміни активів над зміною пасивів: NW = А - L

Баланси, що закриваються, являють собою сукупність усіх активів, пасивів і чистої вартості кожного сектора окремо і по країні в цілому на кінець обчислюваного періоду. Активи, пасиви і чиста вартість на кінець обчислюваного періоду визначаються доданням до величини активів, пасивів і чистої вартості на початок обчислюваного періоду усіх змін в активах, пасивах і чистій вартості, які сталися за минулий період.

Таким чином, можна дійти висновку про те, що в результаті всіх поточних і нагромаджувальних операцій відбуваються створення, передання і погашення економічних вимог, підсумком чого є нагромадження в економіці певної кількості активів пасивів і чистої вартості.

Числі позички (чисті позики) країни поряд з переоцінкою зовнішніх фінансових активів і зобов'язань, є одним з факторів, які впливають на зміну чистого зовнішнього фінансовою становища країни (EFP):

EFP = NL(NB) + RAFe-Rlfe

де Rafe - переоцінка (ревальвація) зовнішніх фінансових активів; Rlfe-переоцінка (ревальвація) зовнішніх фінансових зобов”язань.

Знаючи чисте зовнішнє фінансове становище країни на початок періоду (ОЕFР) та його зміну за минулий період можна визначити чисте зовнішнє фінансове становище країни на кінець періоду (CEFP):

CEFP = ОЕFР + EFP

У свою чергу чисте зовнішнє фінансове становище країни на початок і кінець періоду визначається як різниця між зовнішніми фінансовими активами і зобов'язаннями, відповідно, на початок і на кінець періоду:

ОЕFР = OFEA - OFEL, CEFP = CFEA - CFEL,

де, OFEA, CFEA - зовнішні фінансові активи країни, відповідно, на початок і кінець обчислюваного періоду;

OFEL, CFEL - зовнішні фінансові зобов"язання країни, відповідно, на початок і кінець обчислюваного періоду.

Таким чином, СНР являє собою логічно побудовану і внутрішньо взаємозв'язану систему відображення економічних явищ, які охоплюють реальні та грошові потоки в економіці, що може розглядатися як модель економічного обороту країни.