5.2. Закон спадної граничної продуктивності

— середній продукт, змінного фактора виробни­цтва      це відношення сукупного продукту
змінного фактора до кількості цього фактора, яка ви­користовується у виробництві:  Цей по­казник можна вважати продуктивністю змінного фак­тора;

— граничний продукт змінного фактора — це зміни за інших рівних умов сукупного продукту цього фактора при зміні кількості фактора на одини­цю:

У табл. 5.2 наведено умовні дані, що характери­зують динаміку обсягів виробництва шкарпеток за-

Таблиця 5.2. Зміни виробництва шкарпеток залежно від збіль­шення затрат праці

лежно від збільшення затрат праці при незмінних за­тратах капіталу (К = 50 маш.-год). Вони  більш-менш точно відображають спрямованість зміни показників у реальних умовах виробництва.

Сукупний продукт змінного фактора зростає у мі­ру того, як збільшуються затрати праці. Однак це зростання затухаюче. Більше того, настає момент, ко­ли збільшення кількості праці не збільшує, а змен­шує загальні результати виробництва. Це означає, що виробничий процес перенасичений працею, яка не може ефективно використовуватися за даного обсягу капіталу. У нашому прикладі це відбувається при співвідношенні K/L = 1/2.

Зазначені залежності можна показати  графічно. На рис. 5.5 показано криву сукупного продукту. Во­на відображає, як змінюється випуск продукції при зміні одного з факторів виробництва, тоді як інші за­лишаються незмінними.

Середній продукт змінного фактора можна визна­чити, якщо виміряти нахил променя, проведеного від початку координат через відповідну точку кривої су­купного продукту. Так, нахил променя ОА  можна ви­значити через співвідношення координат точки А:  Це буде середній продукт у цій точці.

Середній продукт досягне свого максимуму за умови використання кількості праці, яка відповідає точці дотику променя, що виходить від початку коор­динат, та кривої сукупного продукту. На рис. 5.5 це точка С.

Якщо проведемо дотичні до кожної точки на кри­вій сукупного продукту та знайдемо тангенси кутів, що вони утворюють з віссю X, то отримаємо гранич­ний продукт. Криві середнього та граничного продук­тів подано на рис. 5.6.

Середній продукт буде збільшуватися доти, поки граничний продукт буде більший за нього. Якщо до виробництва залучається нова порція ресурсу, продук­тивність якої більша за середню, то таке залучення, звичайно, збільшить і середній показник. Навпаки, якщо гранична продуктивність змінного фактора ви­явиться менше середньої, то нове залучення змен­шить середні показники. Тому свого максимального значення середній продукт змінного фактора досяга­тиме в точці перетину кривих середнього та гранич­ного продуктів, тобто при АР = МР. У нашому при­кладі ця точка лежить в інтервалі затрат праці від 50 до 60 люд.-год.

Слід звернути увагу на одну досить важливу залеж­ність  спрямованості  динаміки  граничного  продукту від збільшення змінного фактора. Граничний продукт досягає свого максимуму в точці А, а потім починає зменшуватися. Більше того, після  досягнення нуля у точці В граничний продукт набуває від'ємного зна­чення.  З цього моменту сукупний продукт починає зменшуватися при збільшенні  змінного фактора. Ця залежність є досить стійкою, що дає змогу вважати її економічним законом. Закон спадної граничної про- дуктивності полягає в тому, що, починаючи з пев­ного обсягу збільшення використання одного з факто­рів виробництва, в той час як інші фактори залиша­ються    незмінними,    супроводжується    зменшенням граничного продукту цього фактора. Це означає, що збільшення обсягу випуску продукції обмежене, якщо змінюється  тільки  один  фактор,  Точка  зменшення граничної продуктивності — це межа використання змінного фактора, за якою його граничний продукт починає зменшуватися.

Дія закону спадної граничної продуктивності стає очевидною, якщо взяти за приклад вирощування кар­топлі на присадибній ділянці чи дачі. Якщо вдвічі збільшити кількість годин роботи на ній проти нор­мального рівня, то кількість зібраної картоплі зросте у меншій пропорції. Якби такої  залежності не існува­ло, то все сільське господарство світу можна було б помістити на одному гектарі землі, сконцентрувавши там усі витрати праці.

З'ясування динаміки обсягів виробництва залежно від динаміки змінного фактора для конкретного вироб­ництва має важливе практичне значення. Вона вико­ристовується насамперед для визначення меж, в яких доцільно вести виробництво з точки зору  раціоналіза­ції використання факторів. Для короткотермінового пе­ріоду можна виділити три стадії виробництва:

— перша стадія: від початку виробництва до до­сягнення середнім продуктом максимального значен­ня. Вона характеризується надлишком капіталу та недостачею праці, що призводить до перевитрат ре­сурсів та, як правило, до збитків підприємця;