6.11. Науково-технічна інформація в сучасному світі
Переорієнтація на нові форми і методи роботи є причиною серйозних змін у всіх її ланках. У перспективі трансформації підлягають всі аспекти бібліотечної діяльності від зміни теоретичних доктрин до зміни внутрішньої структури і системи підготовки кадрів інформаційної сфери. У цій ситуації дуже важливо бачити перспективу і не пропустити момент для початку перетворень. Технології, що визначають рівень сучасного цивілізованого людства, розвиваються стрімко. А тих, хто відстав від часу, чекати ніхто не буде.
На світовому інформаційному ринку сектор наукової і технічної інформації можна розглядати як традиційний, що має свою історію, багатий досвід і напрацювання. Інфраструктуру сектора складають спеціалізовані інформаційні служби-творці інформації, науково-технічні бібліотеки, незалежно від статусу і підпорядкованості, спеціалізовані служби-розповсюджувачі наукової і технічної інформації. Завданням даного сектора є не тільки створення інформаційних продуктів, але і їхнє збереження і поширення. Саме в ньому передбачена організація доступу до першоджерел інформації через бібліотеки і спеціалізовані служби.
Особливості сектора НТІ полягають у тому, що:
- значна частина інформації (у формі інформаційних про
дуктів і послуг) спрямована на забезпечення інформованості
суспільства, інформаційну підтримку наукових досліджень
і розробок, підтримку процесів підготовки фахівців, а не на
одержання прямих прибутків і надприбутків;
- наукова і технічна інформація може бути потрібна як на
даному етапі часу (оперативність надання), так і через три
валі періоди, тобто відбувається нагромадження інфор
маційних ресурсів, що, в основному, підлягають тривалому
архівному збереженню (бібліотеки, архівні фонди);
- інформація, з одного боку, передбачає комерційне вико
ристання (продаж наукових журналів, платний доступ до
першоджерел) а з іншого боку, є елементом наукового і куль
турного надбання всього суспільства, доступ до якого
здійснюється на безкоштовній основі (бібліотечне обслугову
вання), що обумовлює існування як ринкових механізмів по
ширення інформації, так і державних, котрі забезпечують
право громадян на доступ до інформації;
- інформація за своєю суттю є інтернаціональною.
Закріплення її напевних носіях не означає, що вона не може
бути передана неформальними каналами. Розвиток телеко
мунікаційних процесів, особливо Інтернет, робить процеси
комунікації більш прозорими.
Ринок інформаційних продуктів і послуг не може орієнтуватися винятково на комерційні підходи. Саме на цьому секторі інформаційного ринку роль державного регулювання підсилюється.
Державна підтримка спрямована, насамперед:
- на формування збалансованої національної інфор
маційної структури за рахунок створення і забезпечення
рівноправних умов організаціям усіх форм власності для до
ступу на інформаційний ринок;
- на координацію діяльності щодо формування інфор
маційних ресурсів, їхнього обліку і збереження; визначення
повноважень і відповідальності за збереження національних
інформаційних ресурсів і їхнє використання;
- на збереження і підтримку механізмів взаємодії інфор
маційних, бібліотечних і архівних організацій різних форм
власності щодо забезпечення збереження й актуалізації
інформаційних ресурсів.
Науково-технічна інформація у формі інформаційних продуктів і послуг, з одного боку, завдяки наявності ціни виступає на ринку як товар, а з іншого боку, виконує соціальну функцію, потрапляючи в бібліотечну мережу або в архівні служби. При цьому на першому етапі, якщо інформаційні продукти пропонуються на ринок, вони виступають як ринкова категорія. Типовим прикладом є підписка на наукові й інформаційні видання. Потрапляючи на бібліотечні полиці (бібліотеки начебто сплатили створення інформаційного продукту) або в архівні служби, інформація починає виконувати соціальну функцію: під час бібліотечного обслуговування вона надходить до кінцевого споживача найчастіше безкоштовно, при цьому передбачається, що платник податків уже сплатив ці послуги. Однак, чим довше зберігається інформація, тим її цінність може зростати (принцип не старіння інформації): видання одержують статус «раритетних», підбор інформації зі сховищ вимагає роботи кваліфікованих фахівців і т. п. Інформація знову отримує форму товару, але з іншою вартістю і за інших умов її надання.
Таким чином, розглядаючи проблеми ринку наукової і технічної інформації, насамперед його місткість, ми, як правило, виходимо зі стану першого етапу: ким і на яких умовах може бути придбана інформація, що поставляється у формі інформаційних продуктів і послуг. Місткість ринку наукової і технічної інформації, тобто можливий обсяг поширення інформаційних продуктів і послуг при системі комунікації, що склалася, рівності цін і якості, може оцінюватися з трьох позицій:
> теоретична включає масу всіх споживачів, що можуть
бути зацікавлені в одержанні інформаційних продуктів
і послуг;
X потенційна обмежена числом можливих споживачів, що вимагають даного виду інформації, але не в змозі з якоїсь причини її одержати;
> реальна включає тих споживачів, що використовують і
можуть придбати запропоновану інформацію в кон
кретний період.
Наявний досвід показує, що, як правило, велика частина інформаційних продуктів і послуг використовується обмеженою групою споживачів у конкретному секторі ринку. Основними споживачами наукової і технічної інформації, що купують інформаційні продукти і послуги за ринковими принципами (за гроші) є: науково-дослідні організації, бібліотеки, вузи й університети. Виходячи з цього, теоретичну місткість ринку наукової і технічної інформації можна оцінювати за кількістю фахівців, зайнятих дослідженнями і розробками; потенційну — за кількістю організацій, що здійснюють дослідження і розробку, мережею навчальних закладів і великих бібліотек, що виконують функції інформаційного обслуговування вчених і фахівців; реальна місткість цього сектора інформаційного ринку обмежується часткою фінансування, призначеного для інформаційного супроводу досліджень і розробок, фінансування бібліотек на придбання інформаційних матеріалів і бюджетом індивідуальних споживачів.