Категорії

Дипломні, курсові
на замовлення

Дипломні та курсові
на замовлення

Роботи виконуємо якісно,
без зайвих запитань.

Замовити / взнати ціну Замовити

6.13. Інституційні інвестори

6.13. Інституційні інвестори

 

Як уже зазначалося, до інституційних інвесторів відносять юридичних осіб, які активно інвестують власні кошти та кошти клієнтів в акції та інші фінансові активи на професійній основі.

До інституційних інвесторів відносять:

пенсійні фонди;

страхові компанії;

інститути колективного інвестування (ІКІ), що, у свою чергу, включають інвестиційні компанії (фонди) різних типів, хедж-фонди, довірчі департаменти банків.

Найбільшими групами інституційних інвесторів є пенсійні фонди та страхові компанії. У 1998 р. на них припало відповідно 31 і 30 % усіх активів інституційних інвесторів країн ОЕСР[1]. Третє місце за розміром активів посіли інвестиційні компанії (28 %).

Серед страхових компаній основною групою з погляду інвестування є компанії страхування життя, на які припадає близько 80 % активів цієї групи інвесторів. Такі компанії, як правило, інвестують з метою хеджування своїх боргових зобов’язань. Зобов’язання компаній визначаються страховими полісами, котрі вони виписують. Компанії страхування життя можуть знизити рівень свого ризику шляхом інвестування в активи, що забезпечують більшу дохідність у випадку, якщо покриття страхових полісів виявиться дорожчим.

Компанії майнового страхування мають у своєму розпорядженні кошти для інвестування, оскільки вони здійснюють виплати за позовами після того, як буде зібрано страхові премії. Так компанії, як правило, є консервативними щодо ризику.

Загальний обсяг страхових премій у країнах ОЕСР у 1998 р. становив 2177 млрд дол., 46 % з яких припадає на США, 33 % — на ЄС, 14 % — на Японію. Трохи більше половини страхових премій отримано від страхування життя, решта — від майнового страхування.

Розмір премій на душу населення на кінець 1998 р. у середньому по країнах ОЕСР становив 1816 дол. Перше місце за цим показником посідає США (3357 дол.), друге — Великобританія (3028 дол.), третє — Японія (2334 дол.). У країнах Східної Європи розмір премій менший за середнє значення по групі країн у 11—16 разів (Польща — 114 дол., Угорщина — 114 дол., Чехія — 166 дол. на душу населення).

Пенсійні фонди — це державні або приватні фонди (фінансові інститути), в котрі вносяться регулярні пенсійні внески чи обов’язкові відрахування (працівників, корпорацій) і з котрих сплачуються пенсії. Вільні грошові кошти інвестуються у фінансові активи з метою отримання доходу. Пенсійні фонди організовують корпорації, уряди та профспілки.

У ряді країн (США, Великобританія) пенсійні фонди являють собою найважливішу групу інституційних інвесторів. Значне зростання активів пенсійних фондів відбувається за рахунок тих країн, де традиційно розвивалася накопичувальна система пенсійного забезпечення (funded pension scheme). За цією системою пенсія виплачується за рахунок доходів від фінансових активів, сформованих у минулому за рахунок внесків працівників та/або роботодавців протягом усього періоду зайнятості людини. Такий спосіб фінансування пенсій захищає працівників від банкрутства підприємства або неплатоспроможності держави. Активи пенсійних фондів країн з накопичувальною системою пенсійного забезпечення на кінець 1998 р. становили: у США — 7162 млрд дол., у Великобританії — 1137 млрд дол., у Канаді — 278 млрд дол.

У більшості країн континентальної Європи (за винятком Швейцарії та Нідерландів) головну роль у пенсійному забезпеченні традиційно відіграє бюджет. За бюджетною системою пенсійного забезпечення (unfunded pension scheme) пенсія виплачується за рахунок поточних податкових надходжень (за рахунок теперішніх працівників). Активи пенсійних фондів країн — при­хильників даної системи пенсійного забезпечення на кінець 1998 р. становили: у Німеччині — 70 млрд дол., в Італії — 37 млрд дол., в Іспанії — 11 млрд дол.

Причиною нерозвиненості пенсійних фондів у континентальній Європі (за винятком Швейцарії та Нідерландів) є більша соціальна орієнтованість економіки, що змушувала державу брати на себе функції соціального забезпечення. З ринками, що формуються, ситуація зовсім інша: низький рівень розвитку інституційних інвесторів (у тому числі пенсійних фондів) тут безпосередньо пов’язаний із недостатнім рівнем розвитку ринку корпора­тивних цінних паперів.

Спільним у цілях основних груп інституційних інвесторів — пенсійних фондів та страхових компаній — є необхідність хеджування передбачуваних довгострокових зобов’язань. Інвестиційні стратегії, як правило, передбачають хеджування цих зобов’язань облігаціями з різними термінами погашення.

Інститути колективного інвестування (ІКІ) особливого розвитку набули у 1980-ті та 1990-ті роки в США, Великобританії, Канаді, Франції та Нідерландах. Проте перші інститути колектив­ного інвестування з’явилися в Англії та США ще на початку ХХ ст.

Розрізняють три організаційно-правові форми інститутів колективного інвестування: акціонерне товариство, довірча компанія, контрактна форма організації (без створення юридичної особи). Проте будь-яка з форм передбачає існування трьох осіб, що наділені певними повноваженнями:

власник інвестиційного портфеля (він вносить грошові кошти, купуючи сертифікати, паї пайової участі або акції);

менеджер (фізична або юридична особа, що зобов’язується управляти сукупним інвестиційним портфелем індивідуальних учасників (акціонерів));

довірена особа або банк (зобов’язується зберігати активи інвестиційної компанії та обслуговувати її рахунки).

Основним типом інститутів колективного інвестування є інвестиційні компанії (інвестиційні фонди). Вони являють собою фінансових посередників, що залучають грошові кошти інвесторів та вкладають їх у цінні папери або інші види фінансових активів.

Інвестиційні компанії у різних країнах називаються по-різному, проте їхня економічна сутність не змінюється та полягає в акумуляції заощаджень широких верств населення за рахунок випуску власних цінних паперів (акцій, паїв, сертифікатів), переданні цих заощаджень професійному керуючому та їх інвестуванні в різні активи.

У США інвестиційні компанії класифікуються відповідно до Закону про інвестиційні компанії від 1940 р. Так, вони можуть бути або пайовими інвестиційними трастами, або так званими керованими інвестиційними компаніями.

Пайовий інвестиційний траст (unit investment trust) акумулює кошти інвесторів та вкладає їх у фіксований портфель активів, що не змінюється протягом усього терміну дії фонду. Інвестиційний траст формується на основі трастового договору, де визначається структура та розмір портфеля активів. Цей тип ІКІ ще називають «некерованим». Трасти випускають власні сертифікати пайової участі.

Решту інвестиційних компаній називають «керованими» через потребу в управлінні, адже цінні папери в їх інвестиційному портфелі постійно купуються та продаються. «Керовані» інвестиційні компанії поділяють на:

інвестиційні компанії відкритого типу (open-end investment company) або взаємні фонди (mutual funds)[2];

інвестиційні компанії закритого типу (closed-end investment company).

Взаємний фонд — це інвестиційний фонд відкритого типу, котрий може постійно випускати додаткові акції, продавати їх інвесторам та викуповувати (на першу вимогу своїх акціонерів) за вартістю чистих активів[3]. Це означає, що обсяг загальних ресурсів взаємних фондів заздалегідь не фіксується, а їх акції не котируються на фондових біржах.

Інвестиційні компанії закритого типу випускають обмежену кількість акцій та не зобов’язуються викуповувати їх у своїх акціонерів. Розмір власних коштів (капіталізація) таких компаній є заздалегідь фіксованим, а їх акції можуть обертатися на фондовій біржі.

У США переважна більшість інвестиційних компаній є компаніями відкритого типу (більше 90 % всіх активів).

У Великобританії функціонують два основні типи інститутів колективного інвестування (ІКІ):

пайові фонди або юніт-трасти (unit trust). Це установи, що вкладають свої кошти переважно в цінні папери. Ресурси юніт-трастів складаються з різних паїв, що продаються невеликим інвесторам та вільно викуповуються за більш низькою ціною. На відміну від пайових інвестиційних трастів США, юніт-трасти Великобританії можуть бути як з фіксованим (fixed unit trust), так і зі змінним складом інвестиційного портфеля (flexible unit trust);

інвестиційні трасти (investment trust). Якщо юніт-трасти відносяться до фондів відкритого типу, то інвестиційні трасти являють собою фонди закритого типу.

У Франції виділяють три різновиди ІКІ:

інвестиційні компанії відкритого типу або взаємні фонди (Societe d`Investissement a Capital Variable, SICAV);

інвестиційні компанії закритого типу (Societe d`Investisse­ment a Capital Fixe, SICAF);

пайові фонди (Fonds Communs de Placement) та інвестиційні фонди підприємств (Fonds Communs de Placement Enterprise), що з’явилися відповідно у 1979 р. та 1964 р.

Найпоширенішим у Франції є інвестиційні компанії відкритого типу, SICAV.

Контрактні типи інвестиційних компаній найбільш поширені в Австрії, Німеччині та Швейцарії. Форму корпорації з обмеженою відповідальністю інвестиційні компанії мають в Італії та Нідерландах.

Найбільші розміри активів інвестиційних фондів (відкритого та закритого типу) на кінець 1998 р. зафіксовано у: США (5089 млрд дол.), Франції (715 млрд дол.), Люксембурзі (655 млрд дол.)[4], Німеччині (647 млрд дол.) та Італії (410 млрд дол.).

Хедж-фонди (hedge funds) являють собою звичайні інвестиційні компанії (фонди), що використовують техніку хеджування для обмеження ризику втрат. Зазвичай тут маються на увазі спекулятивні фонди, що використовують похідні цінні папери (ф’ючерсні, форвардні контракти) та мають на меті отримання максимального прибутку за будь-яких умов.

Зазвичай хедж-фонди існують у формі товариства з обмеженою відповідальністю. По суті, хедж-фонд вважається закритим клубом багатих інвесторів через те, що мінімальний розмір інвестицій для вступу у фонд коливається від 100 тис. до 5 млн дол. Найбільш поширеним є внесок у розмірі 1 млн дол.

За різними оцінками, загальна кількість хедж-фондів у 1998 р. становила від 1200 до 4000, розмір активів — 400 млрд дол.

 

 

Ключові терміни і поняття

 

Міжнародні портфельні інвестиції — international portfolio investments

Міжнародні прямі інвестиції — international direct investments

Прямі зарубіжні інвестиції — foreign direct investments

Офіційний капітал — official capital

Приватний капітал — private capital

Пайові (акціонерні) цінні папери — equity securities

Боргові цінні папери — debt securities

Політичний ризик — political risk

Валютний ризик — exchange rate risk

Капіталізація ринку — market capitalization

Фондова біржа — stock Exchange (SE, St.Ex.)

Розвинені ринки — developed markets

Ринки, що формуються — emerging markets

Міжнародна фінансова корпорація — International Finance Corporation

Нью-Йоркська фондова біржа — New York Stock Exchange (NYSE)

Автоматизовані котирування Національної асоціації дилерів з цінних паперів (НАСДАК) — National Association of Securities Dealers Automated Quotations (NASDAQ)

Інвестиційна біржа «Трейдпойнт» — Tradepoint Investment Exchange (Tradepoint)

Світова федерація бірж — World Federation of Exchanges

Первісна публічна пропозиція акцій — initial public offering (IPO)

Публічна компанія з обмеженою відповідальністю (Великобританія) — public limited company (PLC)

Приватна компанія з обмеженою відповідальністю — private limited company (Ltd.)

Маркет-мейкер — market maker

Інститути колективного інвестування — collective investment institutions

Іноземні облігації — foreign bonds

Глобальні облігації — global bonds

Єврооблігації — eurobonds

Міжнародні облігації — international bonds

Внутрішні (національні) облігації — domestic bonds

Паралельні облігації — parallel bonds

Державні цінні папери — public sector securities

Зрівнювальний податок на проценти — interest Equalization Tax, IET

Міжнародна асоціація учасників первинного ринку — International Primary Market Association, IPMA

Міжнародна асоціація учасників вторинного ринку — International Securities Market Association, ISMA

Континентальна модель фінансової системи — bank-based system

Інститути колективного інвестування — collective investment institutions

Портфель цінних паперів — portfolio; investment portfolio

Портфель агресивного зростання — aggressive portfolio

Договір про управління портфелем цінних паперів — investment portfolio management treaty

 

Контрольні питання

 

Охарактеризуйте структуру міжнародних інвестицій. За яким основним критерієм інвестиції поділяють на «прямі» та «портфельні»?

Дайте визначення терміну «міжнародні прямі інвестиції». Назвіть основні тенденції розвитку ринку міжнародного прямого інвестування.

Дайте визначення терміну «міжнародні портфельні інвестиції». Порівняйте зміну обсягів прямого та портфельного інвестування протягом останніх десятиліть ХХ ст.?

Які основні групи перепон виникають на шляху здійснення міжнародного інвестування? Поясніть їх сутність.

Охарактеризуйте масштаби світового фондового ринку. Назвіть основні тенденції його розвитку?

Дайте визначення терміну «капіталізація ринку». Які країни характеризуються найбільшою капіталізацією ринку акцій?

Розкрийте особливості ринків акцій країн, що формуються.

Дайте визначення терміну «фондова біржа». Які існують форми її організації?

Яку роль відіграють фондові біржі на світовому фінансовому ринку?

У чому полягає сутність основних систем встановлення рівня цін на фондових біржах?

Охарактеризуйте масштаби ринку міжнародних облігацій та структуру емісії міжнародних боргових цінних паперів.

Розкрийте сутність міжнародної диверсифікації портфелів. Опишіть основні моделі управління портфелем.

Дайте визначення терміну «інституційний інвестор». Охарактеризуйте основні групи інституційних інвесторів.

Поясніть економічну сутність функціонування інвестиційної компанії. У чому полягає відмінність інвестиційних компаній закритого та відкритого типу?

 

Проблемні питання

 

Проаналізуйте та поясніть, чому операції злиття та поглинання стали основою зростання інтернаціонального виробництва в останньому десятилітті ХХ ст.?

Проведіть ранжування основних перепон міжнародного інвестування за ступенем їх впливовості у ХХІ ст. Аргументуйте власну думку.

Сформулюйте основні причини низького рівня капіталізації вітчизняного ринку акцій.

Обміркуйте, як основні тенденції розвитку світових фондових бірж впливають на вітчизняний фондовий ринок? Поясніть твердження.

 

 

Література

 

Боди Зви, Кейн Алекс, Маркус Алан. Принципы инвестиций. — 4-е изд.: Пер. с англ. — М.: Издат. дом «Вильямс», 2002. — 984 с.

Игонина Л. Л. Международный рынок инвестиций: современные тенденции развития // Финансы. — 2002. — № 9. — С. 75—77.

Міжнародна інвестиційна діяльність: Підручник / Д. Г. Лук’яненко, Б. В. Губський, О. М. Мозговий та ін.; За ред. д-ра екон. наук, проф. Д. Г. Лук’яненка. — К.: КНЕУ, 2003. — 387 с.

Мировая экономика: глобальные тенденции за 100 лет / Под ред. И. С. Королева. — М.: Юристъ, 2003. — 604 с.

Мозговий О. М. Фондовий ринок: Навч. посібник. — К.: КНЕУ, 1999. — 316 с.

Мозговой О. Н. Зарубежный фондовый рынок. — К.: УАННП «Феникс», 1998.

Петрашко Л. П. Міжнародні фінанси: Навч.-метод. посіб. для самост. вивч. дисц. — К.: КНЕУ, 2003. — 221 с.

Ромашко О. Ю. Регулювання міжнародних фондових ринків: Навч. посібник. — К.: КНЕУ, 2000.

Рубцов Б. Б. Мировые рынки ценных бумаг. — М.: Экзамен, 2002. — 448 с.

Рынок ценных бумаг: Учебник / Под ред. В. А. Галанова, А. И. Басова. — 2-е изд., перераб. и доп. — М.: Финансы и статистика, 2002. — 448 с.

Федоров Б. Г. Новый англо-русский банковский и экономический словарь. — СПб.: Лимбус Пресс, 2000. — 848 с.

Черкасов В. Е. Международные инвестиции: Учеб.-практ. пособие. — М.: Дело, 1999. — 160 с.

Bank for International Settlements — 68th—70th Annual Report. Basle, 1998—2000 (www.bis.org).

World Development Indicators Database, World Bank (www. worldbank.org).

World Federation of Exchanges (www.world-exchanges.org), FIBV Annual Report (www.fibv.com).

World Economic Outlook Database, IMF (www.imf.org).

307

 
IFC Emerging Stock Markets Review (www.ifc.org).



[1] З 1997 р. ОЕСР почала видавати спеціальний статистичний довідник щодо інституційних інвесторів — Institutional Investors. Statistical Yearbook.

[2] Часто цей термін використовується стосовно всіх інститутів колективного інвестування (як у США, так і в інших країнах), що є не зовсім коректним.

[3] Вартість чистих активів (net asset value, NAV) — це різниця між ринковою вартістю всіх активів інвестиційного фонду та його зобов’язаннями у розрахунку на одну акцію.

[4] Люксембург являє собою «податкову гавань» для інститутів колективного інвестування: тут немає податку на проценти та дивіденди (withholding tax) і тому зареєстровано більшість інвестиційних компаній ЄС.