Категорії

Дипломні, курсові
на замовлення

Дипломні та курсові
на замовлення

Роботи виконуємо якісно,
без зайвих запитань.

Замовити / взнати ціну Замовити

6.2. Нормування як метод оптимізації оборотних активів

6.2. Нормування як метод оптимізації оборотних активів

Особливе місце в системі норм і нормативів, що встановлюються підприємством, відводиться нормативам оборотних активів. В теорії і практиці радянських фінансів протягом багатьох останніх десятиріч був прийнятий поділ оборотних активів на нормовані і ненормовані Такий поділ має глибокий економічний зміст, що грунтується на відтворювальній концепції оборотних активів. Прийнято вважати, що в постійному обороті кожного підприємства повинна знаходитись необхідна кількість виробничих запасів (системна частка оборотних активів), яка забезпечує безперервний виробничий цикл.

Існує цілий ряд причин, що зумовлюють необхідність нормування на підприємствах (див. рис. 6.3).

Вихідними умовами для нормування оборотних активів є:

характер господарських зв’язків – стійкість, надійність;

особливість відтворювальної структури оборотного капіталу;

рівень виробничих затрат як основи визначення необхідності в оборотному капіталі і динаміки його вартості;

 

Рис. 6.3. Причини, що визначають необхідність нормування

 

розмір будь-якого елементу оборотних активів повинен бути мінімальним для умов функціонування підприємства (умов постачання, збуту тощо) і в той же час достатнім, щоб не створювати перешкод виробничому процесу.

Основним завданням нормування є розробка на кожному підприємстві економічно обгрунтованих норм та нормативів власних оборотних активів, що забезпечують прискорення обігу та найбільш ефективне використання матеріальних і фінансових ресурсів.

Нормування – це один із основних методів оптимізації рівня оборотних активів, що усуває їх незбалансованість. Адже незбалансованість оборотних активів може викликати:

а) у випадку їх дефіциту:

затримки в постачанні сировиною і матеріалами і, як наслідок, – збільшення тривалості виробничого циклу і зростання витрат;

зниження обсягів продаж через недостатність запасів готової продукції;

додаткові витрати на вирішення задач фінансування.

б) надлишок оборотних активів:

фізичне або моральне старіння запасів;

зростання витрат на зберігання надлишків запасів;

банкрутство боржників;

збільшення податку на майно з причини наявності великого обсягу ТМЦ і готової продукції;

зменшення реальної вартості дебіторської заборгованості і грошових коштів з причини інфляції.

Нормування – це процес обчислення тієї частини оборотних активів (запасів та витрат), яка потрібна підприємству для забезпечення нормального, безперервного процесу виробництва, реалізації продукції та здійснення розрахунків. Нормування оборотних активів включає розробку та встановлення на кожному підприємстві спеціальних норм за окремими видами матеріальних цінностей, витрат виробництва і т.д. та розрахунок нормативу власних оборотних активів в грошовому виразі на кінець року, кварталу.

Норма – це обчислювальна за кожним видом оборотних активів відносна або мінімальна їх величина, що необхідна для розрахунку нормативу. За окремими видами оборотних активів вона розраховується в абсолютних величинах (гривнях, копійках), за іншими – у відносних (відсотках).

Розроблені норми діють протягом декількох років та переглядаються при зміні технології виробництва, номенклатури продукції, що випускається, умов матеріально-технічного постачання та ін.

Норматив – це мінімальний розмір власних оборотних активів у грошовому виразі, що необхідний підприємству для забезпечення нормального, безперервного процесу виробництва, реалізації продукції та розрахунків. Нормативи визначаються за кожним видом оборотних активів, що нормуються, і розраховуються на кінець планового року за окремими видами оборотних активів шляхом множення норми на обсяг (одноденне витрачання) нормованих цінностей або витрат виробництва, що приймаються в розрахунок.

Нормування оборотних активів може здійснюватись трьома методами: методом прямого рахунку, аналітичним методом та методом коефіцієнтів.

Метод прямого розрахунку дозволяє найбільш точно визначити потребу в оборотних активах, так як враховує всі організаційно-технологічні, технічні, транспортні та інші характерні особливості, досвід і стан розрахунків. Обґрунтований розрахунок здійснюється за кожним елементом оборотних активів з врахуванням завдань виробничого плану, постачання та збуту.

Аналітичний метод визначення потреби в оборотних активах базується на здійсненні розрахунків з врахуванням середніх фактичних залишків та змін обсягів виробництва. При цьому здійснюється коригування з врахуванням зайвих і непотрібних запасів, неліквідів, які, можливо, мали місце в попередньому періоді.

Коефіцієнтний метод дозволяє здійснити розрахунок потреби в оборотних активах з врахуванням тенденцій і співвідношень в змінах обсягу виробництва та окремих видів запасів і затрат. Частина з них знаходиться в прямій пропорційній залежності від змін в обсягу виробництва  –  сировина, матеріали, покупні напівфабрикати, незавершене виробництво, готова продукція на складі, інша ж частина залежить в значно меншій мірі – малоцінні і швидкозношувані предмети, запчастини для ремонтів, витрати майбутніх періодів тощо. Співвідношення, що склалися в минулому, з використанням відповідних коефіцієнтів, екстраполюються, на майбутній період.

В практиці нормування оборотних активів допускається використання комбінованого підходу у застосуванні вказаних методів. Але при цьому слід пам’ятати про деякі умовності при застосуванні аналітичного і коефіцієнтного методів, і тому їх слід використовувати для коригування встановлених норм та нормативів в часових проміжках до чергового розрахунку із застосуванням методу прямого розрахунку.

В складі виробничих запасів нормуються наступні групи оборотних активів  –  сировина, основні матеріали, покупні напівфабрикати, паливо, тара, запасні частини, малоцінні та швидкозношувані предмети. Здійсненню розрахунків передує визначення повного переліку видів перелічених матеріальних цінностей, що використовуються, а також кола постачальників вихідних матеріальних ресурсів.

Норматив оборотних активів, авансованих в сировину, основні матеріали і покупні напівфабрикати, визначається за формулою:

М = В × n ,                                                         (6.5)

де М – норматив оборотних активів в запасах сировини, основних матеріалів і покупних напівфабрикатів (грн.);

В – одноденні витрати сировини, матеріалів, напівфабрикатів (грн.);

n – норма оборотних активів (дні);

В нормі оборотних активів по кожному виду продукції чи однорідній групі матеріалів враховується час перебування в поточному запасі (П), страховому (С), транспортному (Т), технологічному (А), підготовчому запасах (Д). Таким чином, норматив оборотних активів в запасах сировини, основних матеріалів і покупних напівфабрикатів (М) визначається за формулою:

М = В × (П + С + Т + А + Д)                                        (6.6)

Поточний (складський) запас – основний вид запасу, тому норма оборотних активів в поточному запасі є основною вагомою величиною всієї норми запасу в днях. Він призначений забезпечити безперервність процесу виробництва між поставками матеріалів. Величина складського запасу залежить від частоти і рівномірності постачання, а також від періодичності запуску сировини і матеріалів у виробництво.

Основою для розрахунку поточного складського запасу є середня тривалість інтервалу між двома суміжними поставками даного виду сировини та матеріалів. Тривалість інтервалу між поставками визначається на підставі договорів, нарядів, графіків або виходячи з фактичних даних за минулий період. У випадках, якщо даний вид сировини і матеріалів надходить від декількох постачальників, норма поточного складського запасу приймається в розмірі 50 % від інтервалу поставки. На підприємствах, у яких сировина надходить від одного постачальника і кількість матеріальних цінностей є обмеженою, норма складського запасу може прийматись в розмірі 100 % від інтервалу поставки.

Страховий запас є другим за величиною видом запасу, що визначає загальну норму. Страховий, або гарантійний, запас необхідний для кожного підприємства для гарантії безперервності виробничого процесу у випадках порушень умов і строків поставок матеріалів постачальником, транспортом або відвантаження некомплектних  партій. Як правило, величина страхового запасу приймається в межах 50% поточного складського запасу, але може бути і більшою, якщо підприємство знаходиться далеко від постачальників і транспортних шляхів або якщо періодично споживаються унікальні, високоякісні матеріали.

Транспортний запас створюється на період розриву між строками вантажообігу і документообігу. При поставках матеріалів на далекі відстані строк оплати розрахункових документів випереджає строк надходження матеріальних цінностей. Тривалість пробігу вантажу від постачальника до покупця по окремій поставці можна встановити співставленням дат відвантаження матеріалів постачальником і надходження його до покупця. На період знаходження матеріалів в дорозі після оплати розрахункових документів у покупця  виникає необхідність в коштах.

Наприклад, рух вантажу від постачальника до покупця триває 10 днів. Поштовий пробіг розрахункових документів – 3 дні. Обробка документів у постачальника і у відділеннях банку триває 4 дні. Строк акцепту – 2 дні. При цих умовах норма оборотних активів в транспортному запасі складе 1 день (10–(3+4+2)).

Транспортний запас не встановлюється у тих випадках, коли строк одержання матеріалів співпадає зі строком оплати розрахункових документів чи випереджає його.

Технологічний запас створюється на період часу для підготовки матеріалів до виробництва, враховуючи час на аналіз і лабораторні дослідження. Враховується технологічний запас в загальній нормі в тому випадку, якщо він не є складовою частиною виробничого процесу. Наприклад, при підготовці до виробництва деяких видів сировини необхідний час на сушіння, розігрівання, доведення речовини до певних концентрацій тощо.

Час, необхідний на відвантаження, прийом, складування матеріалів також приймається в розрахунок норми запасу по сировині, основних матеріалах і покупних напівфабрикатах. Норми цього часу встановлюються по кожній операції, враховуючи середній розмір поставки, виходячи з технологічних розрахунків чи шляхом проведення хронометражу.

Таким чином, загальна норма запасу в днях на сировину, основні матеріали і покупні напівфабрикати в цілому складається з п’яти вищеперерахованих запасів.

Норматив оборотних активів на допоміжні матеріали встановлюють по двох основних групах. До першої групи належать матеріали, які витрачаються регулярно і у великій кількості. До другої групи включаються допоміжні матеріали, що використовуються у виробництві рідко і в незначних обсягах. За цією групою норми оборотних активів розраховуються спрощено. Середній фактичний залишок цих матеріалів у звітному році, за винятком зайвих і непотрібних, слід поділити на одноденне їх витрачання в минулому році.

Загальний норматив оборотних активів на допоміжні матеріали є сумою нормативів двох названих груп.

Норматив оборотних активів на паливо встановлюється аналогічно нормативу по сировині, основних матеріалах і покупних напівфабрикатах. Норматив розраховується по всіх видах палива (технологічному, енергетичному, виробничому), за винятком газу. Крім того, при розрахунку витрачання палива враховується потреба в паливі для виробничих і невиробничих потреб. Для виробничих – ця потреба визначається на підставі виробничої програми і норм витрачання на одиницю продукції по цехах. Для невиробничих – на підставі обсягу робіт, що виконуються.

Розрахунок норм оборотних активів на тару здійснюють в такій послідовності:

норму оборотних активів на закупівлю тари, призначеної для пакування готової продукції, визначають в установленому порядку для розрахунку норм оборотних активів на сировину і основні матеріали;

норма оборотних активів на тару власного виробництва встановлюється, виходячи з часу, що тривав від її виготовлення до пакування в неї готової продукції, враховуючи також час, необхідний для накопичення тари для упакування партій готової продукції;

норма оборотних активів на тару, яка надходить із сировиною і матеріалами, але не підлягає поверненню постачальникам, включає час перебування тари під сировиною і матеріалами, який дорівнює нормі оборотних активів на згадані цінності, а також час, необхідний на промивання, ремонт і добирання партії тари, якщо вона використовується підприємством, підлягає реалізації чи поверненню постачальником.

На підприємствах, де питома вага активів у загальних запасах товарно-матеріальних цінностей є незначною, нормування оборотних активів, виділених для формування запасів тари, здійснюють, виходячи з фактичних залишків тари. Для цього розраховують середньофактичний залишок на початок кожного місяця 4 кварталу минулого року.

Норматив оборотних активів на запасні частини для ремонту встановлюють по кожному виду запчастин окремо, в залежності від строків поставки і часу використання їх для ремонту. Норматив може розраховуватись, виходячи з типових норм на одиницю балансової вартості основних засобів, аналітичним методом на підставі даних минулих років.

Норматив по малоцінних та швидкозношуваних предметах розраховується окремо по інструментах і пристосуваннях, малоцінному інвентарю, спеціальному одягу і взуттю, спеціальному інструменту і приладах.

По першій групі норматив визначається методом прямого розрахунку, виходячи з необхідного набору малоцінного та швидкозношуваного інструменту та його вартості. По другій групі норматив встановлюється окремо по конторському, виробничому і побутовому інвентарю. Норматив по конторському і побутовому інвентарю визначається на підставі кількості місць і вартості набору інвентаря на одне місце. По виробничому інвентарю – виходячи з вартості комплекту цього інвентаря.

Норматив оборотних активів по спецодягу і взуттю визначається на підставі чисельності робітників, яким вони належать, і вартості одного комплекту. Норматив за цією групою оборотних активів на складі визначається шляхом множення одноденного витрачання на норму запасу в днях, яка включає транспортний, поточний і страховий запаси.

По спеціальному інвентарю і пристосуванню норматив визначається на підставі їх вартості і строку служби.

На підприємствах з великою питомою вагою МШП в структурі оборотних активів норматив розраховується як відношення середніх фактичних запасів до суми витрат на виробництво.

Норматив оборотних активів у незавершеному виробництві повинен забезпечувати ритмічний процес виробництва і рівномірне надходження готової продукції на склад.

Норматив виражає вартість початих, але не завершених виробництвом виробів, які знаходяться на різних етапах виробничого процесу.

Норматив оборотних активів в незавершеному виробництві визначається за формулою:

Н = З × Д × К ,                                                   (6.7)

 де З – одноденні витрати на виробництво продукції (грн.);

Д – тривалість виробничого циклу (дні);

К – коефіцієнт зростання витрат.

Одноденні витрати визначаються шляхом ділення витрат на випуск валової (товарної) продукції відповідного кварталу на 90.

Добуток тривалості виробничого циклу та коефіцієнту зростання витрат представляє собою норму запасу по статті “Незавершене виробництво”.

Тривалість виробничого циклу відображає час перебування продукції в незавершеному виробництві від першої технологічної операції до повного виготовлення продукції і передачі її на склад.

Коефіцієнт зростання витрат відображає характер зростання витрат в незавершеному виробництві по днях виробничого циклу.

За характером зростання витрат в процесі виробництва всі витрати поділяються на одноразові і зростаючі. До одноразових відносяться витрати, які здійснюються на самому початку виробничого циклу. Це сировина, основні матеріали, покупні напівфабрикати. Інші витрати вважаються зростаючими. Зростання витрат в процесі виробництва може відбуватись рівномірно і нерівномірно.

При рівномірному зростанні витрат середня вартість незавершеного виробництва розраховується як сума всіх одноразових витрат і половини витрат, що зростають.

При рівномірному зростанні коефіцієнт зростання витрат розраховується за формулою:

К = Фо + 0,5 × Фз / Фо + Фз ,                          (6.8)

де Фо – одноразові витрати;

Фз – інші витрати, що включаються до собівартості продукції.

При рівномірному зростанні витрат по днях виробничого циклу коефіцієнт зростання витрат визначається за формулою:

К = С / В ,                                                          (6.9)

де С – середня вартість виробу в незавершеному виробництві;

В – виробнича собівартість виробу.

Середня вартість виробу в незавершеному виробництві розраховується як середньозважена величина витрат, що припадає на кожен день виробничого циклу, і кількість знаходження їх в процесі виробництва.

При суміщенні рівномірних і нерівномірних витрат розрахунок середньої вартості виробу в незавершеному виробництві здійснюється наступним чином:

С = Фо + Ф1 × Т1 + Ф2 × Т2 +…+ 0,5 × Фр × Т / Т,     (6.10)

де Ф1, Ф2… – витрати по днях виробничого циклу в грн.;

Фр – витрати, які здійснюються рівномірно протягом виробничого циклу, в грн.;

Т – тривалість виробничого циклу в днях;

Т1, Т2 – час з моменту здійснення одноразових витрат до закінчення виробничого циклу.

Норматив по статті “Витрати майбутніх періодів” розраховується за формулою:

М = Во + Ве – Вс,                                            (6.11)

де Во – сума витрат майбутніх періодів на початок планового року;

Вк –  витрати, які здійснюються в плановому періоді за кошторисом;

Вс –  витрати, що включаються до собівартості продукції планового періоду.

Нормування оборотних активів на готову продукцію

До готової продукції відносять вироби, закінчені виробництвом і прийняті відділом технічного контролю. Норматив оборотних активів на готову продукцію визначається за формулою:

М = В × Д,                                                       (6.12)

де В – одноденний випуск товарної продукції за виробничою собівартістю;

Д – норма запасу в днях.

Норму оборотних активів на готову продукцію визначають як час з моменту прийняття готової продукції на склад до здачі розрахункових документів у банк або до сплати продукції з акредитиву, платіжним дорученням, векселем, чеком з лімітованої чекової книжки і встановлюють окремо для готової продукції на складі і для відвантаженої готової продукції, розрахункові документи на яку ще не здано в банк.

Норму оборотних активів у днях щодо готової продукції, яка перебуває на складі, визначають як мінімальний час, необхідний для:

комплектування і накопичення продукції до розмірів партії, відповідних замовлень або договорів, а також до обсягів транзитних норм;

підготовка готової продукції до відвантаження (добирання, сортування, пакування тощо);

зберігання на складі продукції, яку вивозять безпосередньо покупці за домовленістю;

транспортування готової продукції зі складу підприємства до станції залізниці або пристані, навантаження продукції і передача її транспортним організаціям.

Розрахунок часу на проведення згаданих операцій диференційовано по окремих видах або групах продукції залежно від умов її приймання, зберігання і відвантаження.

Норма по відвантаженій продукції, документи по якій ще не здані до банку, визначається встановленими строками виписки рахунків і платіжних документів, часом здачі документів до банку і часом зарахування сум на рахунки підприємства.

Визначення сукупного нормативу власних оборотних активів. Сукупний норматив власних оборотних активів на кінець планового року визначається додаванням сум часткових нормативів, що розраховані за окремими елементами нормованих запасів цінностей та витрат виробництва. Він визначає загальну потребу суб’єкта, що господарює, в оборотних активах, що необхідні для забезпечення нормального процесу виробництва, реалізації продукції та здійснення розрахунків.

Оскільки розрахований сукупний норматив на кінець планового року на діючих підприємствах містить норматив на початок планового року, то після розрахунку нормативу на кінець планового року визначають його приріст (зниження), а також джерела покриття як нормативу, діючого на початок планового року, так і його приросту у цьому році.

Приріст нормативу представляє собою різницю між сукупним нормативом, що розрахований на кінець планового року, та нормативом, що діяв на початок цього ж року. Розрахунок нормативу власних оборотних активів економічним методом. Економічний (укрупнений) метод розрахунку нормативу застосовується, як правило, на діючих підприємствах. Особливість обчислення нормативу цим методом полягає в тому, що при ньому не обчислюються нормативи за окремими елементами оборотних активів, а відразу визначається сукупний норматив на кінець планового року. Його визначення здійснюється, виходячи з діючого сукупного нормативу у поточному році, змін обсягів виробництва та прискорення обігу оборотних активів у плановому році.

При обчисленні сукупного нормативу економічним методом на плановий рік сукупний норматив поточного року поділяється на дві частини: 1) норматив за статтями оборотних активів, розмір яких прямо залежить від зміни обсягів витрат на виробництво (сировина, основні матеріали, незавершене виробництво, готова продукція); 2) норматив за статтями оборотних активів, розміри яких прямо не залежать від зміни витрат на виробництво (запасні частини для ремонтів обладнання, витрати майбутніх періодів, малоцінні та швидкозношувані предмети).

Обчислення нормативу за оборотними активами, розмір яких залежить від зміни обсягів виробництва, здійснюється множенням діючого нормативу за цим елементом оборотних активів на відсоток зміни обсягів виробництва, а за оборотними активами, розмір яких не залежить від зміни обсягів виробництва, – множенням діючого нормативу за цими видами оборотних активів на 50 % приросту обсягів виробництва.

Обчислена сума сукупного нормативу на плановий рік з урахуванням зміни обсягів виробництва коригується на встановлений розмір прискорення обігу оборотних активів в плановому році.

Порядок розрахунку сукупного нормативу економічним методом наведено у таблиці 6.6.

Таблиця 6.6

Розрахунок сукупного нормативу економічним методом

з/п

Показник

Дані

1

Сукупний норматив власних оборотних активів на початок планового року – усього, тис. грн.

2200,0

2

У тому числі:

а) за оборотними активами, що змінюються при зміні обсягів виробництва, тис. грн.

1900,0

 

б) за оборотними активами, що не змінюються при зміні обсягів виробництва, тис. грн.

300,0

3

Приріст обсягів виробництва у плановому році, %

10,0

4

Прискорення обігу оборотних активів у запланованому році, %

2,0

5

Норматив за оборотними активами, що залежить від зміни обсягів виробництва, тис. грн. (п. 2а ´ 1,1)

2090,0

6

Норматив за оборотними активами, що не змінюються при зміні обсягів виробництва, тис. грн. (п. 2б ´ (1 + п. 3 ´ 0,5))

315,0

7

Сукупний норматив на плановий рік без врахування прискорення обігу оборотних активів, тис. грн. (п. 5 + п. 6)

2405,0

8

Сукупний норматив на плановий рік, скоригований на прискорення обігу оборотних активів у плановому році, тис. грн. (п. 7 ´ (100 % - 2 %))

2356,9

 

Розрахунку норм та нормативів власних оборотних активів на підприємствах повинна приділятись особлива увага. Від того, наскільки економічно обґрунтовано вони визначені, залежить ефективність використання оборотних активів, прискорення їх обігу та фінансовий стан підприємства.

Мінімальна кількість оборотних активів на підприємстві, що забезпечується нормуванням, сприяє зміцненню платіжно-розрахункової дисципліни, створює економічні передумови безперервного виробництва і реалізації продукції, стійкого фінансового стану.

 

Джерела формування оборотних активів. Джерела формування оборотних засобів не розрізняються в процесі кругообороту капіталу. Однак система формування оборотних засобів впливає на швидкість обороту, уповільнюючи або прискорюючи його.

Крім того, характер джерел формування і принципів різного режиму власних та позикових оборотних коштів є вирішальними факторами, що впливають на ефективність використання оборотних активів і всього капіталу.

Для нормального забезпечення господарської діяльності оборотними коштами величина їх встановлюється в межах 1/3 величини власного капіталу. Власні оборотні активи знаходяться в режимі постійного користування.

В різних країнах використовуються різні співвідношення між власним і позиковим капіталом. В США застосовують співвідношення 40/60, в Японії – 30/70[1].

Теоретично передбачається, що оборотні активи покриваються з двох джерел: власного капіталу, тобто довгострокової заборгованості перед власниками фірми, і короткострокових зобов’язань, тобто короткострокової заборгованості, яка потребує свого погашення протягом року (рис. 6.4). Останнє джерело, як правило, є основним у фінансуванні оборотних активів.

 

 

Рис. 6.4. Джерела формування оборотних засобів

 

Таким чином, розрахований приріст нормативу оборотних активів покривається наступними джерелами:

зобов’язаннями по розрахунках із зарплати, з постачальниками і підрядниками, бюджетом в межах нормативних термінів;

прибутком;

надлишком власних джерел формування оборотних активів на початок запланованого року;

кредитами і позиковими коштами;

іншими джерелами.

Окремі види нормальних зобов’язань розраховуються наступним чином.

Мінімальна заборгованість по заробітній платі (оплаті праці) з нарахуваннями визначається як добуток одноденного фонду заробітної плати (оплати праці) робітників під час періоду з найменшим обсягом робіт (квартал) та кількості днів від початку місяця до дня планової виплати заробітної плати (оплати праці), що встановлена у колективному договорі.

Розмір мінімальної заборгованості по заробітній платі з нарахуваннями визначається за формулою:

,                                            (6.13)

де: Зм – мінімальна заборгованість по заробітній платі з нарахуваннями;

Фм – фонд заробітної платні того кварталу, який прийнятий до розрахунку;

90 – кількість днів у кварталі;

Д – кількість днів від початку місяця до дня виплати заробітної плати, що встановлений у колективному договорі.

Розрахунок мінімальної заборгованості заробітної плати з нарахуваннями ведеться у наступному порядку (табл. 6.7).

Таблиця 6.7

Розрахунок мінімальної заборгованості по заробітній платі з нарахуваннями

з/п

Показник

Дані

1

Фонд заробітної платні робітників та службовців на І квартал планового року, тис. грн.

230,4

2

Одноденний фонд заробітної плати, грн. (п. 1 : 90 днів)

2560,0

3

Кількість днів від початку місяця до дня планової виплати заробітної плати, днів

8,0

4

Мінімальна заборгованість по заробітній платі (п. 2 ´ п. 3), тис. грн.

20,5

5

Розмір нарахувань на заробітну плату, %

37,5

6

Сума нарахувань на мінімальну заробітну плату (п. 4 ´ п. 5 : 100), тис. грн.

7,7

7

Мінімальна заборгованість по заробітній платі з нарахуваннями (п. 4 + п. 6), тис. грн.

28,2

 

Мінімальна заборгованість за резервом майбутніх платежів (оплата відпусток), що також вважається джерелом покриття нормативу, береться у розмірі фактичного мінімального залишку, визначеного у звітних документах за минулий рік, скоригованого на зміну фонду заробітної плати у плановому році.

Розмір мінімальної заборгованості за резервом наступних платежів (оплата відпусток) розраховується за формулою:

,                                               (6.14)

де: Рп – мінімальна заборгованість за резервом майбутніх платежів;

Зм – мінімальний залишок резерву майбутніх платежів;

Фз – фонд заробітної плати (з нарахуваннями) за попередній звітний рік;

Фп – фонд заробітної плати (з нарахуваннями) в плановому році.

 

Розрахунок мінімальної заборгованості за резервом майбутніх платежів наведено у таблиці 6.8.

Таблиця 6.8

Розрахунок мінімальної заборгованості за резервом майбутніх платежів

з/п

Показники

Сума, тис. грн

1

Фактичний мінімальний залишок резерву майбутніх платежів, що визначається за звітним балансом за попередній рік

2,0

2

Річний фонд заробітної плати робітників та службовців з нарахуваннями за попередній звітний рік

871,0

3

Річний фонд заробітної плати з нарахуваннями у плановому році

914,9

4

Мінімальний залишок резерву майбутніх платежів на плановий рік (п. 1 : п. 2 ´ п. 3)

2,1

 

Мінімальні залишки фондів економічного стимулювання враховуються у складі сталих пасивів у розмірі середньої величини їх залишків за попередній звітний рік (два роки).

Мінімальна перехідна заборгованість бюджету за сплатою податків виникає в результаті неспівпадання (розриву) в часі між виконаними розрахунками (нарахуваннями) та встановленими строками сплати цих податків. Тому на кінець кожного місяця у підприємства постійно є заборгованість бюджету, яка переходить на наступний місяць. Ця заборгованість має постійний характер і враховується у складі сталих пасивів.

Сума прибутку, що спрямовується на покриття приросту нормативу власних оборотних активів, визначається можливостями підприємства та враховується у розмірі, передбаченому підприємством при його розподілі.

Надлишок власних джерел формування оборотних активів, який може бути використаним у плановому році як джерело фінансування приросту нормативу, виявляється на підставі аналізу стану власних оборотних активів по балансу на початок планового року.

У складі інших джерел враховується кредиторська заборгованість постачальникам за отримані, але не оплачені товарно-матеріальні цінності, послуги. Розмір цієї заборгованості, що враховується у складі джерел покриття приросту нормативу, береться в обсязі мінімальних залишків за попередній звітний рік, скоригованих на зміну обсягів продажу продукції та послуг у плановому році.

У складі позикових активів, як джерела покриття приросту нормативу, враховується кредит банку. Його розмір визначається у вигляді різниці між розрахованою сумою сукупного нормативу власних оборотних активів та сумою джерел його покриття (крім кредиту) на кінець планового року.

Розрахована сума всіх джерел покриття нормативу повинна відповідати сумі сукупного нормативу на кінець планового року.

 



[1] Анализ финансово-экономической деятельности предприятия: Учеб. Пособие / Под ред. проф. Н.П. Любушина. – М.: ЮНИТИ-ДАНА, 1999.