6.2.3. Застосування виробничих бюджетів
6.2.3. Застосування виробничих бюджетів
Необхідно зазначити, що виробничий бюджет відображає лише одну ситуацію у виробництві. Наприклад, зміна рів-
ня годівлі, раціонів, системи утримання тварин приведе до зміни сум витрат на виробництво, виручки від реалізації та відповідно очікуваного прибутку. Бюджет сам по собі не визначає того рівня використання ресурсів, за якого отримувався б максимальний прибуток. Тому потрібно розглянути кілька ситуацій для кожного виробництва і порівняти результати. Так, у більшості господарств виробництво всіх або майже всіх видів тваринницької продукції на сьогодні є збитковим. Одна з головних причин цього — недостатня забезпеченість тварин кормами, які до того ж мають низьку якість. У результаті тварини отримують зовсім незначну кількість продуктивного корму, що призводить до зниження продуктивності й відповідно до високих затрат кормів на одиницю отриманої продукції. Часто корми, яких у господарстві недостатньо, замінюються іншими, але це не поліпшує ситуації, оскільки така заміна не забезпечує тварин усіма необхідними елементами живлення. Як наслідок — фактичні затрати кормів на виробництво одиниці продукції перевищують нормативні показники у два-три рази (наприклад, нормативи затрат кормів на 1 ц приросту ВРХ становлять 9—12 ц корм. од., молока — 1,2—1,5, свинини — 6—9 ц корм. од., фактично ж у господарствах затрачається відповідно 22—25, 2—3 та 15—20 ц корм. од.), а витрати на корми становлять близько 50—60 % загальної суми витрат у виробництві.
Виходом з даної ситуації повинна стати розробка повноцінних раціонів для різних статево-вікових груп тварин під визначені рівні продуктивності, на підставі яких встановлюється потреба в кор-
мах. Остання порівнюється з їх наявністю та надходженням, і на підставі цих даних обчислюється кількість поголів’я, яку господарство зможе реально утримувати, забезпечивши при цьому бажану продуктивність. Далі на поголів’я складається новий бюджет, після чого порівнюються очікувані результати.
Кінцевий показник бюджету «Очікуваний прибуток (віддача на менеджмент)» — не єдина мета, заради якої здійснюються всі розрахунки. За допомогою виробничих бюджетів можна знайти багато інших корисних для управління рішень.
По-перше, складені виробничі бюджети дозволяють оцінити розмір прибутку з урахуванням як змінних, так і загальних витрат для здійснення даного виробництва. Якщо очікуваний прибуток з урахуванням усіх витрат є невеликим або навіть нульовим, то це ще не означає, що його здійснення є недоцільним, тому що повністю використовуються техніка й обладнання, працівники отримують заробітну плату, а інвестований у виробництво операційний капітал забезпечує необхідну віддачу. Крім того, виробничий бюджет дозволяє оцінити реальний обсяг витрат (тобто ті витрати, які господарство реально сплачує), а також виділити й оцінити витрати, що мають для підприємства умовний характер (тобто витрати, які на практиці підприємство не несе). До таких умовних витрат у тваринництві можна віднести амортизацію. Слід мати на увазі, що амортизація є особливим видом нематеріальних витрат. Амортизація нагромаджується для відновлення основних засобів, але, як відомо, більшість господарств уже протягом кількох років майже не відновлюють своїх основних засобів, а використовують амортизаційні відрахування на поточні потреби. Таким чином, реально в розпорядженні господарства після всіх виплат залишається сума коштів, яка дорівнює сумі очікуваного прибутку та амортизаційних відрахувань.
По-друге, після підбиття підсумку всіх доходів і витрат по конкретному виробництву можна дійти висновку про його реальну прибутковість чи збитковість. Це дасть підставу для більш обґрунтованого прийняття рішень у майбутньому щодо вибору тваринницьких виробництв з метою максимізації прибутковості господарства.
По-третє, за допомогою виробничих бюджетів здійснюється аналіз беззбиткового рівня виробництва. Такий аналіз дозволяє визначити мінімальну кількість продукції, яку потрібно реалізувати за встановленою ціною, щоб відшкодувати виробничі витрати, тобто вивести виробництво на беззбитковий рівень. Це дасть змогу порівняти мінімальну кількість необхідної продукції з тією кількістю, яку господарство планує отримати в процесі виробництва. Аналіз також дозволяє розрахувати мінімальну ціну реалізації продукції для покриття всіх витрат, пов’язаних з виробництвом запланованої кількості продукції. Таким чином, завдяки аналізу можна оцінити мінімальну кількість продукції при певній ціні (беззбитковий рівень виробництва) або мінімальну ціну реалізації при запланованій кількості продукції (беззбиткову ціну реалізації). Загальна формула для визначення беззбиткового рівня така сама, як і у виробничому бюджеті рослинництва.
Аналіз беззбитковості та визначення рівня прибутковості необхідно проводити як на основі усіх витрат підприємства у процесі здійснення даного виробництва, так і лише за змінними витратами. Аналіз беззбитковості на основі змінних витрат дозволяє визначити той рівень виробництва і цін, за якого валовий дохід буде нульовим, що дає змогу оцінити, чи зможе господарство забезпечити хоча б відшкодування оборотних засобів, а це є необхідною передумовою продовження діяльності у короткостроковому періоді.
Бюджетні розрахунки потребують періодичного коригування. Це пов’язано з тим, що з часом можуть відбутися зміни в технології виробництва, цінах на продукцію та ресурси тощо. Все це викликає зміни у витратах і доходах. Відповідно змінюється й беззбитковий рівень виробництва. Крім того, порівняння запланованих доходів та витрат з фактичними даними допомагає проаналізувати відхилення і зробити бюджети досконалішими й точнішими Виробничі бюджети мають велике прикладне значення для керівників, тому що розглядають кожний вид виробництва окремо. Такий підхід дає змогу проаналізувати їх з погляду прибутковості і в разі необхідності внести відповідні корективи у виробничу структуру господарства. Зазначені можливості виробничих бюджетів дозволяють
вести мову про те, що вони повинні стати одним зі звичних інструментів планування, аналізу та контролю для керівників господарств подібно до того, як це сталося у практиці фермерів західних країн.