Бібліотека Букліб працює за підтримки агентства Magistr.ua

6.3. Витрати у короткотерміновому періоді

Аналізуючи формування витрат у короткотерміно­вому періоді, потрібно розмежувати їх на постійні та змінні. Постійні витрати (FC) не залежать від обся­гів виробництва. Більше того, вони існують навіть тоді, коли виробництво взагалі припиняється. Справа в тому, Що, як виходить із самого визначення короткотерміно­вого періоду, він недостатній для зміни передусім обся­гів капіталу. Постійними витратами можуть бути ви­датки, пов'язані з виплатою орендної плати, відсотки за отриманий кредит, амортизація тощо.

Змінні витрати (VC) — це вартість змінних ре­сурсів, що використовуються для виробництва заданого обсягу продукції. До них належать заробітна плата робітників, витрати на придбання сировини, матеріалів, електроенергії для виробничих цілей тощо.

У мікроекономічному аналізі широко використо­вуються показники не тільки загальних витрат, а й середніх: середні сукупні (АТС), середні постійні (AFC) та середні змінні (AVC) витрати:

Особливе значення в дослідженні поведінки виробника на ринку надається граничним витра­там, які розраховуються як відношення приросту сукупних витрат до приросту обсягів виробництва. Інакше кажучи, граничні витрати показують, яких додаткових витрат коштувало виробнику виробництво додаткової одиниці продукції:

Граничні витрати в короткотерміновому періоді не залежать від постійних витрат. На їхній рівень впли­вають тільки змінні витрати.

Для з'ясування закономірностей динаміки витрат залежно від обсягів виробництва скористаємося умов­ними даними про виробництво стільців (табл. 6.2). На їхній основі можна побудувати відповідні криві.

Оскільки постійні витрати не залежать від змін обсягів виробництва, то на графіку їх крива матиме вигляд прямої лінії, яка проходить паралельно до осі обсягу виробництва (рис. 6.5). Зображення кривої змінних витрат дзеркально відбиває форму кривої су­купного продукту змінного фактора. Кожна точка цієї кривої відповідає мінімальним затратам праці, що йдуть на виробництво відповідного обсягу продукції. Крива матиме вигляд зростаючої з поступовим зату­ханням лінії. У перспективі вона досягне точки зламу,


після якої подальше зростання змінних витрат не су­проводжуватиметься збільшенням обсягів виробництва. Однак цей відрізок кривої не може бути складовою функції витрат, оскільки не відповідає вимозі її визна­чення (це не будуть мінімальні витрати, необхідні для отримання заданого обсягу виробництва, оскільки його можна одержати при менших витратах).

Крива сукупних витрат показує зміни загальної вартості факторів, що використовуються у виробництві, залежно від збільшення обсягів виробництва. Вона ма­тиме таку саму форму, як і крива змінних витрат, од­нак проходитиме вище на величину постійних витрат.

Середні витрати для будь-якого обсягу виробницт­ва дорівнюють тангенсу кута нахилу променя, прове­деного від початку координат через відповідну точку на кривій сукупних витрат (наприклад, точку N). Мі­німального значення середні витрати набувають у точ­ці, де кут нахилу променя буде найменшим, тобто в точці його дотику до кривої сукупних витрат (точці М). Аналогічне можна сказати і про середні змінні витрати. Якщо будувати їх криву, то вона поступово буде наближатися до кривої середніх сукупних витрат (рис. 6.6).

Граничні витрати — це нахил кривої сукупних витрат, тобто тангенс кута дотичних, проведених до кож-


ної точки кривої. Граничні витрати спочатку змен­шуються (у нашому прикладі до другої одиниці про­дукції), а потім стати при збільшенні обсягів вироб­ництва починають зростати.

Для подальшого дослідження важливо з'ясувати залежності між динамікою середніх і граничних ви­трат. Поки граничні витрати будуть меншими, ніж середні, виробництво додаткової одиниці продукції зменшуватиме середні витрати. Якщо виробництво додаткової одиниці коштуватиме дорожче, ніж серед­ні витрати, то збільшення обсягів виробництва при-зводитиме до зростання середніх витрат. Таким чи­ном, середні витрати будуть мінімальними за умови їх рівності з граничними витратами. Тобто криві гра­ничних і середніх витрат перетнуться в точці міні­мального значення середніх витрат (рис. 6.6). Для нашого прикладу точка перетину лежить між шостою та сьомою одиницями продукції.

Зміни витрат у короткотерміновому періоді відоб­ражають дію закону спадної граничної продуктивнос­ті змінного фактора. До того часу, поки фірма зможе знаходити всі потрібні ресурси за постійними цінами, зміни витрат у короткотерміновому періоді можна пояснити змінами середнього та граничного продукту


змінного фактора. U-подібна форма кривих середніх сукупних та змінних витрат доводить, що на вироб­ництві середній продукт спочатку збільшується, а по­тім зменшується. Точка мінімуму середніх змінних витрат збігається з точкою максимуму середнього продукту змінного фактора.

Magistr.ua
Дізнайся вартість написання своєї роботи
Кількість сторінок:
-
+
Термін виконання:
-
днів
+