7.2.2. Упровадження системи управління витратами у скотарстві

7.2.2. Упровадження системи управління витратами у скотарстві

Розглянемо впровадження системи управління витратами скотарства на прикладі молочнотоварної ферми. В основу побудови системи управління витратами на фермі покладено складання виробничого бюджету доходів та витрат, за допомогою якого проводиться контроль виробничої діяльності підрозділу й стимулювання його працівників за перевищення умовного прибутку (збитку), розрахованого в бюджеті. Для виробництва продукції фермі надаються матеріальні ресурси. Протягом року вироблена продукція передається дирекції товариства. Перелік продукції та ресурсів, а також ціни на них фіксуються в додатках до внутрігосподарського договору між підрозділом і дирекцією товариства (додаток). Передбачається, що ферма одержує матеріальні ресурси й передає вироблену продукцію дирекції за фіксованими цінами. Зміна цін на ресурси та продукцію протягом року не допускається. Такі ціни максимально наближені до ринкових, крім кормів власного виробництва, які оцінюються за собівартістю. Це дає працівникам підрозділу можливість опанувати основи ведення господарської діяльності в ринкових умовах та в майбут­ньому перевести ферму на самофінансування і самостійне опе-
рування на відкритому ринку.

Упровадженню системи управління витратами в підрозділі передує аналіз виробничо-господарської діяльності. Це дає змогу виявити особливості та роль підрозділу в господарстві.

Основними видами продукції на фермі є молоко і приріст, побіч­ною продукцією — приплід та гній. Тому об’єктами для форму-
вання витрат є виробництво молока і приросту. Відповідно по фермі розробляються два річних виробничих бюджети витрат та доходів. Перед складанням виробничого бюджету разом зі спеціалістами гос­подарства розробляють рух поголів’я на фермі, де розраховують
помісячно кількість тварин і обсяги виробництва продукції. За основу для розрахунку беруть науково обґрунтовані показники продуктивності тварин з урахуванням якості поголів’я, годівлі та фактичну місткість виробничих приміщень у господарстві.

Витрати у виробничому бюджеті поділяють на змінні й постійні. До змінних відносять витрати, що змінюються пропорційно до обсягів виробництва, а до постійних — ті, що залишаються сталими при зміні обсягів виробництва. Крім того, постійні витрати поділено на умовно-постійні (залежать від кількості поголів’я) та фіксовані (ремонти, послуги сторонніх організацій).

Заробітна плата працівників підрозділу визначається, виходячи з розцінок на продукцію й запланованих річних обсягів вироб­ництва. Оплата праці за молоко і приріст віднесена до складу змінних витрат, а за догляд тварин та погодинна оплата — до складу постійних. Розподіл погодинної оплати працівників, що задіяні на виробництві як молока, так і приросту, проводиться відповідно до питомої ваги окремого виду продукції у вартості основної виробленої продукції на фермі в цінах продажу дирекції господарства.

Визначення вартості кормів проводиться згідно з раціонами годівлі тварин. Раціони повинні забезпечувати досягнення запланованої продуктивності виробництва молока і приросту живої маси та повноцінну годівлю тварин протягом року. Як відомо, частина корму витрачається на підтримання життєдіяльності тварин (підтримувальний корм), а частина — на досягнення заданої продуктивності (продуктивний корм). Вартість підтримувального корму визначається з розрахунку одна кормова одиниця за добу на 100 кг живої маси і відноситься до постійних витрат, а продук­тивний корм — до змінних.

Транспортні послуги автотранспорту плануються відповідно до відстані перевезень та запланованих обсягів виробництва. На основі загальної кількості тонно-кілометрів та ціни одного тонно-кілометра і визначають вартість транспортних послуг автотранспорту. Транспортні послуги, пов’язані безпосередньо з обсягами виробництва основної продукції, відносяться до змінних витрат, решта — до постійних. Розподіл транспортних послуг автотранспорту, що використовуються для виробництва як молока, так і приросту, проводиться відповідно до питомої ваги окремого виду продукції у вартості основної виробленої продукції на фермі.

Транспортні послуги тракторів плануються в умовних гектарах. Вартість послуг визначається множенням загальної кількості умовних еталонних гектарів на ціну одного умовного гектара. Транспортні послуги тракторів, пов’язані безпосередньо з обсягами виробництва основної продукції, відносяться до змінних витрат, решта — до постійних. Розподіл транспортних послуг тракторів, що використовуються для виробництва як молока, так і приросту, здійснюється згідно з питомою вагою окремого виду продукції у вартості основної виробленої продукції на фермі.

Послуги живої тяглової сили планують у коне-днях, виходячи з обсягів виробництва та кількості поголів’я тварин. Вартість послуг визначається множенням загальної кількості коне-днів на ціну одного коне-дня. Послуги живої тяглової сили відносять до змінних витрат, якщо коні використовувалися лише для підвезення кормів на фермі.

Споживання електроенергії визначають відповідно до потужності електрообладнання на фермі та запланованих обсягів вироб-
ництва продукції. Її вартість обчислюють множенням загальної кількості запланованої електроенергії на ціну однієї кіловат-години. Витрати електроенергії, пов’язані безпосередньо з обсягами виробництва основної продукції, відносять до змінних, реш-ту — до постійних. Розподіл витрат електроенергії проводиться згідно з питомою вагою окремого виду продукції у вартості основної виробленої продукції на фермі.

Водопостачання на ферму планують, виходячи з кількості поголів’я та нормативу витрачання води на одну тварину. Його вартість визначають множенням річних обсягів водопостачання на ціну одного кубометра води. У зв’язку з тим що вода використовується переважно для напування тварин, ці витрати відносять до змінних. Розподіл вартості витраченої води проводиться відповід-
но до питомої ваги окремого виду продукції у вартості основної виробленої продукції на фермі.

Кількість матеріалів, запасних частин планують на основі фак­тичних даних за минулий рік виробничої діяльності ферми. Розподіл вартості матеріалів проводиться згідно з питомою вагою окремого виду продукції у вартості основної виробленої продукції на фермі. Ці витрати відносять до змінних.

Витрати на засоби захисту тварин, послуги сторонніх організацій, ремонт приміщень не мають жодного зв’язку з кількістю виробленої продукції і тому повинні бути віднесені до складу постійних витрат.

До загальнофермських витрат відносять оплату праці завідуючого фермою, обліковця, ветеринарного лікаря та інших адміністративних працівників.

Витрати, пов’язані з вирощуванням нетелей, розподіляють, виходячи з такого розрахунку: перші сім місяців тільності тварин віднесені на виробництво приросту, а інші два місяці — на вироб-
ництво молока.

Для поточного контролю протягом року виробничі витрати в річному бюджеті розділяють помісячно та розраховують нормативи витрат на одну голову і центнер продукції. Це дає змогу коригувати й контролювати витрати протягом року відповідно до обсягів виробництва основної продукції та кількості поголів’я на фермі. Уточнення витрат на фактично вироблену продукцію проводиться множенням нормативу змінних витрат на фактично одержану її кількість, а постійних витрат — на поголів’я, що фак­тично обслуговувалося у звітному періоді. Нормативи витрат на центнер продукції та на поголів’я наведено в додатку.

При визначенні розмірів річного стимулювання заліковим оціночним показником діяльності ферми є виробничо-госпо­дарський дохід від виробленої сільськогосподарської продукції, який визначається в річному бюджеті на основі таких вихідних положень:

використані матеріальні ресурси, зовнішні послуги й енергоносії оцінюються за цінами на момент складання бюджету;

внутрішні послуги оцінюються за погодженими (затвердженими) внутрішніми цінами;

використана у виробництві продукція оцінюється за внутрішніми цінами;

дохід визначається як різниця між вартістю виробленої продукції та витратами підрозділу.

Передана дирекції продукція оцінюється за внутрішніми цінами на рівні бюджетної собівартості. З цієї суми відшкодовуються матеріальні витрати, а залишок становить суму коштів річного матеріального стимулювання. Між окремими працівниками вона розподіляється пропорційно авансовій оплаті праці за виконану протягом господарського року роботу в підрозділі. Розподіл стимулюючих виплат за збільшення умовного прибутку між членами ферми здійснюється пропорційно річному заробітку.

Завданням обліку витрат і доходів є точне документальне відоб­раження фактично використаних на виробництво продукції ресурсів та її своєчасне й повне оприбуткування. Облік витрат і виходу продукції скотарства ведуть на рахунку 23, субрахунку 2 «Тваринництво». По дебету рахунка записують витрати на утримання та догляд за худобою, по кредиту — вихід продукції за плановою собівартістю. Аналітичний облік витрат та виходу продукції здійснюють у виробничому звіті по тваринництву. Він складається з трьох розділів. У першому розділі враховують витрати, згруповані за статтями витрат по кожному об’єкту обліку, у другому — одержану продукцію (молоко, приплід, приріст живої маси) за місяць і з початку року, у третьому розділі суми, враховані в другому розділі, групують за кореспондуючими рахунками.

Зведений облік витрат та виходу продукції здійснюють у журналі-ордері № 10/2 сільського господарства. В ньому записують виробничі витрати і вартість одержаної продукції із зазначенням кореспондуючих рахунків.

Відповідальність за організацію обліку витрат та доходів покладається на керівника підрозділу, а за якісне ведення облікових регістрів і складання звітності — на бухгалтера.

Відповідно до системи управління витратами облік витрат і доходів повинен будуватися на таких засадах. Фактичні витрати на виробництво продукції обліковують з деталізацією за групами (змінні, постійні, фіксовані) та за видами продукції. Облік витрат і поголів’я ведуть за групами: корови, молодняк до шести місяців, молодняк на вирощуванні, відгодівлі, утримання телиць до переводу в основне стадо, яке здійснюється за два місяці до отелу.

Наступним кроком упровадження системи управління витратами в господарстві є організація роботи в центральній бухгалтерії та в підрозділі згідно з новими умовами функціонування виробничого підрозділу. Крім того, дирекції господар­ства потрібна оперативна інформація про діяльність підроз­ділу. Для розв’язання цих завдань розробляють графіки документообігу.

Графік документообігу забезпечує оптимальну кількість виконавців, через яких проходить первинний документ, визначає мінімальний термін його перебування в підрозділі і сприяє посиленню контрольних функцій бухгалтерського обліку. Він офор­млюється у вигляді схеми зі створення, перевірки й обробки документів, що здійснюється всіма виконавцями із зазначенням їх взаємозв’язку та термінів виконання. Контроль за дотриманням графіка документообігу в господарстві здійснюється головним бухгалтером. Крім того, в посадових обов’язках визначено перелік робіт і відповідальність бухгалтера підрозділу за їх несвоєчас­не виконання.

Відповідно до охарактеризованих організаційно-методичних підходів упровадження системи управління витратами на молочнотоварній фермі розробляють відповідну внутрігосподарську організаційно-правову документацію. Це внутрігосподарський договір між дирекцією господарства та керівником підрозділу і посадова інструкція для керівника підрозділу. Договір регламентує обов’язки сторін, механізм матеріального стимулювання, порядок обліку витрат та продукції. Посадова інструкція керівника визначає його права, обов’язки й відповідальність.

Побудована таким чином модель системи управління витратами спроможна забезпечувати керівництво господарства оперативною та своєчасною інформацією для ефективного управління діяльністю скотарських підрозділів.