8. 8. Проблемно-орієнтовані віртуальні співтовариства
З огляду на опис віртуальних співтовариств, яке запропоноване Хогінеом у роботі «Бачення майбутнього», і функціональне навантаження віртуальних співтовариств запропонуємо таку їхню класифікацію:
- постійні (проблемно-орієнтовані) — віртуальні лабора
торії, дискусійні групи, співтовариства, що підтриму
ють розвиток інформаційних просторів;
- динамічні, з періодично змінюваним складом —
освітні співтовариства, співтовариства зі спеціальни
ми інтересами;
- тимчасові — проектні групи, що з'являються і розчиня
ються в міру виникнення і виконання проектних завдань.
В даний час віртуальні співтовариства переживають зміну фази розвитку: спостерігається їхня еволюція від найпростіших форм, що використовують елементарні мережеві технології і копіюють традиційні моделі інформаційних взаємодій, до більш складних форм, заснованих на Інтернет-технологіях останнього покоління, і реалізують моделі взаємодій, що не могли б бути колись реалізовані. Наявні наукові розробки в цій області поки не пропонують комплексної операціональної моделі онлайнової спільноти, що може бути використана для комп'ютерного моделювання і дослідження. Однак є досить велика кількість суміжних досліджень і програмних розробок (розробка інтелектуальних веб-роботів, активних софтверних агентів, програмних мультиагентних середовищ, що відповідають інструментальним засобам і т. п.).
Функціонування проблемно-орієнтованого віртуального співтовариства має такий вигляд. Безупинно обмінюючись між собою інформацією, індивідууми беруть участь у колективному формуванні інформаційного образа (моделі) їх можливої спільної діяльності. Дана інформаційна модель використовується учасниками співтовариства для програвання різних варіантів своєї діяльності. При цьому відбувається уточнення й узгодження їхніх поглядів на зміст спільної діяльності, а також визначається місце кожного в системі поділу праці між ними. На визначеному етапі погоджень і уточнень поточний стан інформаційного образа (знань) спільної діяльності починає вважатися індивідуумами прийнятним для практичної реалізації. Після чого, вони можуть зробити між собою відповідну переконфігурацію зв'язків, а також скорегувати вид своєї діяльності для одержання нових знань і їх застосування.