8. 7. Особливості віртуальних співтовариств

Віртуальні співтовариства мають такі відмінні риси:

>   децентралізована  ієрархія  (принцип  багатокерів-
ництва), у противагу властивому бюрократичним структу­
рам принципові «єдиного начальника» і «ланцюга команд»;

>   часткові лідери, кожний з яких має спеціалізовану
роль і функцію (відповідає за рішення окремих завдань);

>   широка спеціалізація учасників: вони паралельно або
поперемінне займаються декількома (або навіть усіма) на­
прямками і спеціальностям, яким присвячена діяльність
даної   мережевої   структури   (а   цих   напрямків   багато,
оскільки,  як  правило,  мережеві  структури  вирішують
міждисциплінарні завдання);

>• стимулювання неформальних (індивідуалізованих) взаємин у колективі (на базі симпатій, неформального стату­су особистості).

Іншими словами, віртуальні співтовариства побудовані на принципах децентралізованої ієрархії і часткового лідер­ства, широкої спеціалізації ії членів і стимулювання особис­тих, неформальних відносин між ними.

Можна навести ряд прикладів реалізації цих ор­ганізаційних принципів: так може бути структурована неве­лика науково-дослідна група, зайнята міждисциплінарним пошуком; група екологічного моніторингу; консультативна комісія з того або іншого питання при органах місцевого са­моврядування, особливо в локальних напівавтономних структурах типу асоціації мешканців декількох будинків.

Принципова особливість онлайнових співтовариств полягає і в тому, що використання Інтернет-технологій у процесі спіль­ної діяльності людей дозволяє в більшому ступені, ніж раніше, здійснювати її регулювання на основі прямих інформаційних обмінів і взаємодій між усіма членами співтовариства.

Аналіз показав, що віртуальним співтовариствам (порівняно з традиційними) властиві нові форми спільної діяльності людей (наприклад, інтенсивні інформаційні взаємодії між його членами), а також механізми керування їх функціонуванням (використання мережевих організаційних структур). Крім цього, у середовищі онлайнових співтова­риств спостерігаються істотні зміни у функціонуванні ринко­вого і ієрархічного керуючих механізмів.

З огляду на специфічні особливості онлайнових співтова­риств, можна стверджувати, що проблемно-орієнтовані спільноти являють собою міждисциплінарні науково-дослідні творчі структури, що створює сприятливі умови для безперервного професійного росту всіх його членів.

В умовах відсутності мобільності традиційної інсти-туціональної — кадрової структури освіти, у тому числі структур підготовки кадрів, суб'єкт освіти позбавлений як інституціональної, так і професійної підтримки в організації ресурсів освітнього ринку під персональне завдання. І саме онлайнове співтовариство є альтернативним середовищем для підготовки і розгортання діяльності фахівців з керуван­ня навчанням різного рівня.