8.1.1. Використання земельної ділянки за цільовим призначенням

8.1.1. Використання земельної ділянки за цільовим призначенням

Обґрунтовуючи напрями раціонального використання землі, потрібно враховувати екологічні чинники в цьому процесі. Ознакою сьогодення є переорієнтація функцій держав­них органів управління сільським господарством у країнах з
розвиненою ринковою економікою від вирішення питань розвитку сільськогосподарського виробництва до розв’язання проблем забезпечення раціонального харчування населення та екологічної безпеки, складовою якої є раціональне використання землі.

До важливих напрямів раціонального використання землі й підвищення її родючості слід віднести:

освоєння контурно-меліоративної та інших прогресивних систем і форм організації території, що забезпечують раціональніше використання землі;

внесення органічних добрив та проведення інших заходів, спрямованих на збереження й підвищення родючості ґрунтів;

дотримання екологічно безпечного сільськогосподарського виробництва;

здійснення консервації сільськогосподарських угідь;

очищення сільськогосподарських угідь від чагарників, дріб­нолісся, каміння та поліпшення культурно-технічного стану зе­мель;

зняття, використання і збереження родючого шару
ґрунту під час проведення робіт, пов’язаних з порушенням земель;

здійснення вапнування, гіпсування, проведення агротехнічних, фітомеліоративних і гідротехнічних протиерозійних заходів;

проведення заходів, спрямованих на боротьбу з водною, вітровою ерозією, селями, підтопленням, заболоченням, висушенням, ущільненням, забрудненням відходами виробництва, хімічними і радіоактивними речовинами.

Після отримання державного акта на право приватної власності на землю власник ділянки має право:

обробляти земельну ділянку самостійно, приєднавши її до особистого підсобного господарства, або використавши для створення селянського (фермерського) господарства, приватного підприємства, або зареєструвавшись як суб’єкт підприємницької діяльності без створення юридичної особи;

продати, подарувати, передати в заставу або обміняти;

заповісти;

передати свою землю в оренду, наприклад, іншому сільськогосподарському підприємству чи фермерові, який спроможний ефективно та дбайливо її використовувати і сплачувати відповідну орендну плату.

Власник земельної ділянки може використовувати її для ведення особистого підсобного господарства. В такому випадку ділянка приєднується до вже існуючого особистого підсобного господарства або ж використовується для створення нового підсобного господарства. Створене або розширене підсобне господарство не підлягає державній реєстрації.

Для одержання земельної ділянки з метою ведення особистого підсобного господарства необхідно, щоб:

1) у рішенні сільської (селищної) ради зазначалося, що земель­на ділянка надається для ведення особистого підсобного господарства;

2) цільовим призначенням земельної ділянки було зазначене «ведення особистого підсобного господарства».

Якщо власник земельної ділянки, одержаної ним шляхом виділення в натурі земельної частки (паю), вирішив господарювати самостійно, то найдоцільнішим способом такого господарювання на даному етапі є створення фермерського господарства або приватного підприємства.