1. 6. Основні фонди готельного господарства

Для здійснення процесу виробництва та надання готельних послуг кож­не підприємство повинно володіти певною масою різноманітних засобів праці. Сукупність усіх засобів і предметів праці, що використовуються в процесі створення та надання готельних послуг, являє собою матеріально-технічну базу готельного господарства.

Основні фонди готельного господарства складають головний зміст її ма­теріально-технічної бази. Поняття матеріально-технічної бази значно шир­ше, ніж її основні фонди тому, що готельне господарство користується частиною засобів праці й обладнання інших галузей господарювання. До матеріально-технічної бази належить також господарський інвентар, мало­цінні та предмети, що швидко спрацьовуються, що застосовуються у ви­робничо-експлуатаційному процесі в якості засобів праці, але враховують­ся у складі обігових фондів. Цей елемент матеріально-технічної бази го­тельного господарства становить близько 10 відсотків від її основних фон­дів.

Таким чином, поняття «матеріально-технічна база» та «основні фонди» І хоча й характеризуються загальним економічним змістом, але не є ідентичними.

Основними фондами готелів є та частина засобів праці, що багаторазово бере участь у виробничо-експлуатаційному процесі, повністю чи частково зберігає свою натуральну форму, переносить свою вартість на послуги частинами у міру спрацювання й відшкодовує свою вартість у міру реалізації послуг.

Відповідно до типової класифікації основні фонди за ознакою участі у І виробничо-експлуатаційному процесі поділяються на дві економічні групи: | виробничі та невиробничі основні фонди. До виробничих основних фондів належать засоби праці, що функціонують у виробничо-експлуатаційному процесі, створюють матеріальні умови для надання готельних послуг. До невиробничих основних фондів належать: житловий фонд, будівлі куль­турно-побутових установ, навчальних закладів та ін.

У залежності від призначення та натурально-речових ознак основні фонди поділяються на види: будівлі, споруди, передавальні пристрої, ма­шини та механізми, обладнання, автотранспортні засоби, меблі та інвентар вартістю одиниці понад 15 мінімальних заробітних плат і з терміном служби понад рік.

Будівлі та споруди мають найбільшу питому вагу .в складі основних фондів готельного господарства. Будівлі поділяються на основні та допо­міжні. Основними будівлями вважаються готелі в комплексі та окремо розташовані, ресторани, спортивні комплекси з басейном, кінотеатри та ін. До допоміжних будівель належать котельні, пральні, склади, овочесхо­вища, гаражі та інші окремо розташовані будівлі, що знаходяться на ба­лансі готельного підприємства.

До споруд у готельних підприємствах та в їх допоміжних господарст­вах належать: водопідйомні станції, артезіанські свердловини прісної та мінеральної води; резервуари для мазуту, бензину та змащувальних мате­ріалів; басейни, включаючи їх фундамент, підігрівальний пристрій та ар­матуру; берегозміцнювальні споруди, підпірні стіни, фонтани, каналізацій­ні споруди та інші комунальні споруди; спортивні майданчики, тенісні кор­ти, веслувальні, човнові станції, атракціони, стежки паркові, пам'ятки, скульптури, огорожі тощо; шляхи з усіма допоміжними пристроями та до­рожніми знаками.

До передавальних пристроїв належать: передавачі електричної та теп­лової енергії, механічної енергії від двигунів до працюючих машин, транс­місії, трубопроводи та ін.

До передавальних пристроїв належать також трубопроводи для опален­ня, водопостачання, каналізації готельних та інших корпусів; телефонні мережі, радіо, мережі зовнішнього освітлення території.

Машини та обладнання. Це силові машини та обладнання до них, гене­ратори, що виробляють теплову й електричну енергію; газові генератори, парові котли, електродвигуни; обладнання комунального господарства, пральних, телефонного зв'язку, пожежне обладнання та ін.

До основних фондів готелів належать меблі та інвентар вартістю понад 15 мінімальних заробітних плат і терміном служби понад 1 рік, а також побутові прилади та машини високої продуктивності (пилососи, кондиціо­нери та ін.); предмети господарського та культурного призначення: кили­ми, картини, телевізори, холодильники, піаніно, магнітофони тощо.

Крім того, основні фонди поділяються на пасивні й активні. Пасивна частина основних фондів — готельні корпуси та споруди, активна — жит­лові номери з меблями та іншими предметами господарського та культур­ного призначення. Переважна частина основних фондів припадає на бу­дівлі та споруди, тобто пасивні, що стримує підвищення культури та якос­ті обслуговування туристів.

Впродовж часу будівлі, споруди, обладнання та всі основні фонди втра­чають первісні якості та вартість. Розрізняють два види зносу — фізичний та моральний.

Під фізичним зносом основних фондів розуміють втрату ними своїх ви­робничо-технічних якостей у результаті їх використання в процесі праці, а також впливу природно-кліматичних умов. На фізичний знос будівель і. споруд впливає цілий ряд факторів, пов'язаних із технічною експлуатаці­єю й обслуговуванням. До них належать: якість будівельно-монтажних ро­біт і матеріалів, що використовуються під час ремонту будівель; викорис­тання будівлі за призначенням; період перебування будівлі в експлуатації; якість технічного нагляду за будівлею; якість і своєчасність поточного та капітального ремонтів; дотримання норм і правил експлуатації будівлі; якість прибирання приміщень і території навколо будівлі.

Моральний знос основних фондів полягає у невідповідності їх сучасним вимогам. На моральний знос істотно впливає впровадження досягнень на­уково-технічного прогресу в сферу створення та будівництва готельних комплексів. Моральний знос можна ліквідувати у процесі капітального ре­монту, реконструкції, модернізації та переобладнання готелів.

Основні фонди готельного господарства враховуються в натуральній та вартісній формах.

Особливо важливе значення мають вартісні показники тому, що пра­вильна оцінка основних фондів дозволяє вивчити їх об'єктивну та реаль­ну динаміку, склад і структуру, розмір амортизації відрахувань, собівар­тість послуг та ефективність їх використання.

Тривала експлуатація основних фондів, поступове їх зношення викли­кає необхідність застосування кількох видів їх оцінки: за первісною, від­новною; за первісною та відновною вартістю за винятком зносу; за зміша­ною (балансовою) вартістю й за балансовою вартістю за винятком зносу.

Оцінка за первісною вартістю показує вартість основних фондів за ці­ною їх будівництва, придбання чи виготовлення з урахуванням витрат на їх доставку та встановлення, тобто вона відображає фактичні витрати на створення основних фондів у цінах на період їх придбання чи будівниц­тва. Первісна вартість не завжди дозволяє реально оцінити основні фон­ди тому, що однорідні основні фонди, придбані та встановлені у різний час рахуються на балансі підприємств у різних цінах. Це перешкоджає пра­вильному визначенню вартості основних фондів, динаміки їх розвитку, розмірів амортизаційних відрахувань і собівартості готельних послуг. Звідси витікає необхідність оцінки основних фондів за відновною вартістю, що показує вартість у діючих цінах на момент їх переоцінки.

Змішана (балансова) вартість застосовується для обліку основних фон­дів у бухгалтерському балансі та складається з відновної вартості основ­них фондів, введених у дію до останньої переоцінки та первісної вартості фондів, введених у дію в наступні роки.

Однак, оцінка за первісною, відновною чи змішаною вартістю не дає уявлення про ступінь зносу основних фондів. Для обліку реальної вартос­ті, з урахуванням ступеню зносу визначається залишкова вартість основ­них фондів, тобто первісна, відновна та змішана вартість за винятком зно­су. Таким чином, це реальна, не перенесена на послуги, частина вартості основних фондів.

Вартість зносу основних фондів відображається в амортизаційних відрахуваннях. Амортизація характеризує процес планомірного накопи­чення грошових коштів для відшкодування зношених основних фондів. Амортизаційні відрахування проводяться щомісячно на основі встановле­них норм амортизації. Правильно встановлені норми амортизаційних від­рахувань дають можливість створити необхідний фонд, покращити їх ви­користання та зберігання, сприяти розширеному відтворенню основних фондів. Побудова системи норм амортизації необхідна для планування від­творення основних фондів, складання плану витрат з експлуатації та фі­нансового плану.

Норми амортизаційних відрахувань, диференційовані за окремими вида­ми основних фондів розділені на дві частини: для повного відновлення (на реновацію) та для капітального ремонту основних фондів.

Нарахування амортизації проводиться в готельних підприємствах за групами та видами основних фондів, передбаченими в збірнику єдиних норм відрахувань, на основі середньорічної вартості основних фондів і норм амортизації. Середньорічна вартість основних фондів розраховується з урахуваннями вартості нововведених і вибулих впродовж року основних фондів і термінів їх введення в дію та вибуття.

Середньорічну вартість основних фондів можна визначити за форму­лою:

де Fn, К]} — відповідно вартість основних фондів на початок планового року та вартість основних фондів, що вводяться в плановому році; Крт — кількість повних місяців функціонування основних фондів, що вводяться;

fl — вартість основних фондів, що вибувають у плановому році; Кт — кількість місяців функціонування основних фондів, що вибувають.

Необхідною умовою правильного використання основних фондів готель­ного господарства є підвищення економічного ефекту від їх експлуатації. Покращення використання основних фондів сприяє збільшенню кількості послуг, скороченню часу в процесі прийому туристів і надання інформа­ційних послуг, зниженню їх собівартості та зростанню прибутку, а також забезпечує економію капітальних вкладень.

Ефективність використання основних фондів готельного господарства визначається за допомогою системи показників. Враховуючи неоднорід­ність основних фондів, можна виділити наступні показники:

узагальнюючі, що характеризують ефективність використання всієї сукупності основних фондів;

часткові, що характеризують • ефективність використання окремих груп основних фондів (будівель і споруд, машин та обладнання тощо).

До узагальнюючих показників ефективності використання основних фондів належать показники фондовіддачі, фондоємності, рівня рентабель­ності.

Фондовіддача та фондоємність є найбільш узагальнюючими показника­ми оцінки ефективності використання основних фондів як у цілому в го­тельному господарстві, так і в окремих його підрозділах. Фондовіддача визначається шляхом ділення річного обсягу послуг, що надає готель (у грошовому чи натуральному вираженні) на середньорічну вартість основ­них фондів, показуючи тим самим обсяг послуг на гривню основних фондів.

F   =. о     Os

де U - вартість надання послуг (у грн.) або кількість місцеднів; Os - середньорічна вартість основних фондів, грн.

Зростання фондовіддачі свідчить про інтенсифікацію розвитку готельно­го господарства за рахунок введення більш досконалого обладнання, нових форм організації праці, раціонального використання основних фондів.

Важливим аналітичним показником є фондоємність, що визначається як величина, обернена фондовіддачі та характеризує вартість середньоріч­них основних фондів, що припадають на гривню обсягу реалізованих пос­луг. Фондоємність може бути доповненою таким показником як фондооз­броєність, що характеризується вартістю основних фондів у розрахунку на одного працівника. Важливою умовою підвищення ефективності викорис­тання основних фондів є перевищення темпів зростання обсягу послуг, що надаються на одного працівника, над темпами зростання фондоозброєнос­ті.

Рівень рентабельності основних фондів характеризує суму прибутку, що припадає на одиницю вартості основних фондів і визначається відно­шенням балансового прибутку за рік до середньорічної вартості основних фондів.

На величину та динаміку узагальнюючих показників ефективності вико­ристання основних фондів готельного господарства можуть впливати фак­тори, безпосередньо не пов'язані з використанням основних фондів. До них належать зміни цін, структури послуг та ін. Тому, в процесі аналізу ефективності використання основних фондів на підприємствах готельного господарства необхідно забезпечити порівняння початкових показників.

Показники фондовіддачі та рентабельності основних фондів характери­зують з різних сторін ефективність використання основних фондів. Для її загальної оцінки доцільно визначити інтегральний показник використання основних фондів (Ios):

де t — фондовіддача основних фондів, грн.;

р — прибуток на одну грн. основних фондів.

Усі вищеперераховані показники залежать від розміру та розряду готе­лів, категорії номерів, коефіцієнту пропускної здатності. Тому порівняль­ний аналіз слід проводити за однотипними готелями, що дозволить вияви­ти реальні резерви підвищення ефективності використання основних фон­дів.

Стан основних фондів готелів характеризується коефіцієнтами зносу, придатності, вибуття, оновлення.

Для визначення коефіцієнту зносу необхідно спочатку визначити загаль­ну суму амортизаційних відрахувань за весь період експлуатації основних фондів за формулою:

Р   -N В.

С   -

п

в      at

100

де Сп — нарахована сума амортизації, грн.;

Рв — первісна вартість основних фондів, грн.;

Na — річна норма амортизаційних відрахувань, %;

Bf — термін експлуатації основних фондів, роки.

Визначивши суму амортизаційних відрахувань, можна визначити коефі­цієнт зносу як відношення суми зносу основних фондів до їх повної пер­вісної вартості.

Коефіцієнт придатності визначається шляхом ділення первісної вартос­ті за винятком зносу на первісну вартість або шляхом віднімання з одини­ці коефіцієнту зносу.

Коефіцієнт вибуття визначається відношенням суми вибулих основних фондів до суми основних фондів на початок року, а коефіцієнт оновлення — діленням суми нових основних фондів, введених в експлуатацію за рік, на суму фондів на кінець року.

У готельних підприємств є значні резерви покращення використання основних фондів і підвищення їх економічної ефективності. Це — удоско­налення експлуатації основних фондів, раціональне використання площ, збільшення змінюваності експлуатації обладнання, підсобних цехів, скоро­чення невстановленого та незадіяного обладнання та ін. Важлива роль від­водиться системі матеріального стимулювання, спрямована на більш ефек­тивне використання основних фондів.

Незаперечною умовою розвитку готельного господарства є розширене відтворення основних фондів. Витрати на відтворення основних фондів здійснюються у формі капітальних вкладень. За рахунок капітальних вкла­день здійснюється будівництво нових і реконструкція діючих будівель, споруд, придбання та налагодження машин і обладнання, а також проек­тні та дослідні роботи й ряд інших витрат, пов'язаних з будівництвом.

Джерелом капітальних вкладень на будівництво готелів, придбання ма­шин та обладнання є: амортизаційні відрахування на повне відновлення (реновацію), частина прибутку, фонд виробничого та соціального розвит­ку підприємства, надплановий прибуток, довгострокові кредити банку, віт­чизняні та зарубіжні інвестиції.

Економічна ефективність використання капітальних вкладень у готель­ному господарстві залежить від багатьох чинників: якості та термінів про­ектування, покращення структури капітальних вкладень, концентрації ка­пітальних вкладень і скорочення обсягу незакінченого будівництва, зни­ження кошторисної вартості та покращення якості будівництва, а також використання нововведених основних фондів та ін.

Економічна ефективність капітальних вкладень визначається на всіх стадіях розробки перспективних і річних планів капітального будівництва. На рівні готельних підприємств загальна ефективність капітальних вкла­день визначається за формулою:

де П — прибуток за період, що планується;

К — капітальні вкладення за даний період.

Найбільш показовим є термін окупності капітальних вкладень (Т). Він характеризує час, впродовж якого витрати на будівництво відшкодовують­ся у вигляді прибутку й визначається за формулою.

Ч

Для визначення доцільності запланованих напрямів капітальних вкла­день визначений коефіцієнт зіставляється з нормативним показником і з показниками аналогічних передових діючих готельних підприємств. Ра­ніше затверджені нормативні коефіцієнти загальної економічної ефектив­ності (0,12) та терміни окупності (8 років) потребують підвищення їх на­укового обгрунтування та тіснішого ув'язання зі специфікою капітального будівництва в готельному господарстві. В умовах ринкової економіки, що посилює кредитну форму капітальних вкладень, значення показника за­гальної економічної ефективності зростає тому, що зобов'язання щодо по­вернення позичених коштів мають бути обгрунтованими розрахунками термінів їх окупності.