1.3.3. НТР та її роль в економічному прогресі

Сутність НТР та її основні етапи. В історії розвитку техніки виділяють три основні етапи. Перший почався з виникненням первісного ладу, появою найелементарні­ших знарядь праці і тривав до кінця XVIII — початку XIX ст., тобто до виникнення машинного виробництва. Цей етап охоплює приблизно 3 млн. років існування люд­ського суспільства, а притаманний йому технологічний спосіб виробництва ґрунтується на ручній праці. Другий етап тривав до початку розгортання НТР і ґрунтувався на машинній праці.

На першому етапі техніка розвивалася на основі ем­піричних знарядь і практичного досвіду людей. Головни­ми віхами її розвитку в цей період було виготовлення знарядь праці з каменю, бронзи, а пізніше із заліза, що дало відповідну назву вікам: кам'яний, бронзовий та за­лізний. В умовах цього технологічного способу виробни­цтва існували первісний, рабовласницький, феодальний і більша частина нижчої стадії розвитку капіталістичного ладу (з початку XVI до кінця XVIII ст.). Розвиток науки і техніки в докапіталістичних формаціях здійснювався відокремлено. І лише в XVI— XVIII ст. почався процес поступового зближення наукового й технічного прогресу.

НТП має еволюційну та революційну форми розвит­ку. Як загальноісторична закономірність він виник лише в період промислової революції кінця XVIII — початку XIX ст. Еволюційна форма розвитку характеризується поступовими кількісними та якісними змінами в розвит­ку науки і техніки, вдосконаленням традиційних видів техніки, виробництва. Революційна форма розвитку НТП означає появу принципово нових видів техніки, предме­тів праці, фундаментальних наукових відкриттів, їх пра­ктичне застосування та ін., тобто докорінну революційну зміну технологічного способу виробництва.

У ході першої промислової революції спеціалізація знарядь праці, інструментів в умовах мануфактурного розвитку капіталізму в промисловості поступово готує ос­нову для появи спеціалізованих машин, переходу до дру­гого етапу в розвитку техніки крупного машинного виро­бництва, до виникнення істотно нового технологічного способу виробництва.

Спочатку машина складалася з тих самих знарядь праці та інструментів, які використовувалися в мануфак­турному виробництві. Але якщо раніше вони були в ру­ках людини, то тепер стають органами машини. Це роз­в'язує техніко-економічну суперечність між людиною і знаряддям праці, про що йшлося вище.

Машина складається з: робочої машини, яка приводить у дію знаряддя праці; двигуна, що забезпечує машину енергією передавального механізму (або приводу), який служить для передачі енергії від двигуна до робочої маши­ни. У промисловій революції XVIII — початку XIX ст. ви­хідним пунктом було винайдення робочої машини, що зго­дом зумовило докорінні зміни в інших частинах машини.

Хоча перші машини виникли на ґрунті поступового нагромадження емпіричних знань, але з цього часу тех­ніка стає результатом цілеспрямованого вивчення зако­нів природи, матеріалізації наукових відкриттів, наука починає перетворюватися на специфічну продуктивну си­лу. У свою чергу, технічний прогрес стає надзвичайно сильним стимулом розвитку науки. Науково-технічний прогрес означає якісні (еволюційні) та істотні (револю­ційні) зміни засобів і предметів праці, технологій, форм і методів організації виробництва, використовуваних лю­дьми сил природи, тобто існуючої системи продуктивних сил на основі досягнень науки, а також аналогічні зміни речової форми розвитку продуктивних сил — відносин спеціалізації, кооперування, комбінування виробництва, його концентрації тощо. Ці зміни супроводжуються пев­ними кількісними та якісними зрушеннями в розвитку робочої сили, змісті праці.

Подальший розвиток системи машин, перехід до ком­плексної механізації виробництва потребував значної кількості кваліфікованих робітників, верстатників, на­ладчиків, спеціалістів з виготовлення нової техніки то­що. Внаслідок цього зростає загальноосвітній рівень ро­бітників. Наприкінці XIX — на початку XX ст. типовою була початкова освіта, а наприкінці 40-х — на початку 50-х років XX ст. — середня. Через це, а також завдяки зменшенню надмірного дроблення процесу виробництва, переходу до нових форм організації виробництва і праці та іншим факторам дещо послаблюється технологічне підпорядкування праці капіталом, технологічне відчу­ження найманих робітників, зростає інтерес до змісту праці, частково долається однобічний розвиток безпосе­редніх виробників, спостерігається певний прогрес у роз­витку особистості.

Тіснішим стає взаємозв'язок наукового і технічного прогресу. Наприкінці XIX ст. з'являється перша наукова лабораторія в американській корпорації «Дженерал елек­трик». З часом такі лабораторії на гігантських монополі­стичних підприємствах стають типовими. Все це поступо­во створює матеріальні (об'єктивні) і духовні (суб'єктив­ні) передумови для такої революційної форми науково-те­хнічного прогресу, якою є НТР, що розгорнулася в сере­дині 50-х років XX ст.

Термін «науково-технічна революція» уперше ввів у науковий обіг Дж. Бернал у книзі «Світ без війни», що вийшла в колишньому СРСР 1960 р. З того часу з'явило­ся понад 150 визначень сутності НТР у працях науковців країн СНД. Сутність НТР вони найчастіше розглядають як передання функцій людини машині, як революцію в технологічному способі виробництва, як процес інтенсив­ного зближення науки, техніки й виробництва, як зміни в основній продуктивній силі. Щоб осягнути глибинну сутність НТР, слід попередньо з'ясувати суперечності технологічного способу виробництва.

Визначальними суперечностями в межах технологіч­ного способу виробництва є:

1. Суперечність між людиною і природою. Ставлення людини до природи, їх взаємодія становить зміст систе­ми продуктивних сил. Тому суперечність між людиною і природою є визначальною рушійною силою розвитку ці­єї системи. Технологія, як відомо, розкриває активне від­ношення людини до природи і безпосередній процес її життя, а весь історичний процес розвитку техніки мож­на зобразити як заміну людської сили силами природи.

2. Суперечність між продуктивними силами та їх ре­човою формою, тобто відносинами спеціалізації, кооперу­вання, комбінування виробництва, його концентрацією тощо.

Виходячи з цього, глибинну сутність НТР коротко мо­жна визначити як революційні зміни у взаємодії людини і природи, а також в системі продуктивних сил та їх ре­чової форми. Оскільки система продуктивних сил охоп­лює засоби і предмети праці, науку, робочу силу, вико­ристовувані людьми сили природи, а в сучасних умовах все більшою мірою інформацію, то НТР зумовлює істотні зміни в кожному з цих елементів. Через те що кожний з елементів системи продуктивних сил перебуває в певних кількісно-якісних взаємозалежностях з іншими елемен­тами, їх взаємодія (кожного з іншим окремим елементом і системою продуктивних сил загалом) також має харак­тер суперечливої єдності.

Хоча суперечність між людиною і природою становить глибинну сутність техніко-економічної категорії «науково-технічна революція» і внаслідок цього належить до неан­тагоністичних суперечностей, проте за недотримання лю­диною законів природи вона може набувати конфліктних, антагоністичних форм розвитку. Оскільки людина є біосо-ціальною істотою, то в цьому разі відбувається деформація людської особистості, її деградація, поглиблюються супе­речності всього суспільного способу виробництва, у тому числі суперечності в системі відносин власності.

Глибинна сутність НТР виявляється в її основних ри­сах (схема. 3). В них вона розгортається в цілісну систе­му, охоплює головні структурні елементи технологічного способу виробництва.

Основні риси НТР:

1. Перетворення науки на безпосередньо продуктив­ну силу. Наука — це загальний духовний продукт сус­пільного розвитку, загальний інтелект, суспільне знання. Процес такого перетворення, як уже зазначалося, почав-

ся ще в період першої промислової революції, а завер­шився лише в епоху НТР. Його особливістю є випереджу­юче зростання науки в системі «наука — техніка — ви­робництво». У свою чергу, закономірність розвитку нау­ки полягає в тому, що її прогрес у певний проміжок ча­су залежить від маси знань, успадкованих від попередніх поколінь, а в наш час — і від засвоєння, активної пере­робки наукових знань, набутих в інших країнах, від ін­тернаціоналізації науки.

Функцію безпосередньо продуктивної сили наука ви­конує насамперед традиційним шляхом, тобто через меха­нізм реалізації наукових винаходів у машинах, робочій силі, предметах праці та інших елементах продуктивних сил, а також шляхом перетворення науки на самостійний фактор виробництва, на відносно самостійну рушійну си­лу економічного прогресу. Перетворення науки на безпо­середньо продуктивну силу супроводжується появою в ній функції управління виробництвом, розширенням меж продуктивної праці, сукупного виробника. У ході цього процесу поглиблюється також суспільний поділ праці, розширюються масштаби товарного виробництва тощо.

2. Фундаментальні зміни в техніці — штучно ство­рених засобах праці, які посідають проміжне місце у вза­ємодії людини і природи. В історії розвитку техніки роз­різняють три основні етапи: інструменталізація (знаряд­дя ручної праці), механізація (машинна праця) й автома­тизація (автоматизована праця). Остання є матеріальною основою виникнення і розвитку нового сучасного техно­логічного способу виробництва. Центральною ланкою ре­волюційного перетворення в цей період є істотна якісна зміна робочих машин і поява четвертої ланки машин — автоматично керуючого пристрою, який долає обмеже­ність психофізичних можливостей людини як суб'єкта, що управляє, й істотно змінює роль людини в процесі ви­робництва. Отримуючи імпульс від розвитку науки, зо­крема від відкриття нових властивостей матерії, розробки нової техніки, конструкційних матеріалів, джерел енергії та ін., техніка стає проміжною ланкою на шляху здійс­нення НТР і, у свою чергу, дає науці стимули розвитку.

Сучасна техніка все більше охоплює такі види трудо­вої діяльності людини, як технологічна, транспортна, енергетична і контрольно-управлінська. Впровадження принципу нової техніки в процес виробництва безпосе­редньо впливає на предмети праці найновішої технології; на структуру речей на молекулярному, атомному та суб­атомному рівнях, що спричиняє якісні зміни у змісті праці людини, сприяє розвитку її сутнісних сил у проце­сі виробництва. Якщо в умовах машинного виробництва

мало місце технологічне підпорядкування праці капіта­лом, то автоматизована система машин є матеріальною основою для подолання техніко-економічного відчужен­ня. Праця людини все більше замінюється працею ма­шин, людина звільняється не лише від ручної праці, а й від виконавчих функцій, частково від функцій розумової праці нетворчого змісту. Відбувається перетворення про­цесу виробництва на науково-виробничий процес, який все більше ґрунтується на використанні потенціалу сил природи. В результаті функціонування автоматизованої системи машин людина виходить з безпосереднього про­цесу виробництва і стає поряд з виробництвом, а автома­ти, крім чисто виконавських функцій, все більше викону­ють функції контролю й управління. Так уперше за всю історію людської цивілізації людина починає виконувати функції, що відповідають її природі, а це створює небаче­ний простір для розвитку її особистості, сутнісних сил.

3. Докорінні перетворення головної продуктивної си­ли — людини. Вони полягають у гармонійному поєднан­ні розумових, фізичних, психічних зусиль людини, в її духовному збагаченні. Докорінне перетворення робочої сили передбачає перевагу розумових зусиль, духовних здібностей людини в організації й управлінні виробницт­вом, високий рівень освіти і кваліфікації, що дає змогу швидко здійснювати перехід до інших видів праці, забез­печує професійну мобільність. Таке перетворення також означає, що серед потреб людини вирішальну роль віді­граватимуть потреби у вільній і творчій праці, універ­сальному характері дій особи, у власному вдосконаленні її, виявленні талантів. Сюди також належать потреби у всебічному розвитку здібностей людини до сприйняття знань, максимально можливому продовженні активного життя. З цього моменту почнеться розвиток людини як самомети, або абсолютне виявлення її творчих обдару­вань, всіх людських сутнісних сил. Особа, яка володіти­ме «безмежністю своїх потреб і здатністю до їх розширен­ня» (К. Маркс), стане могутнім фактором економічного і суспільного прогресу, що, постійно збагачуючись, при­скорюючись, за своїм ефектом перевершить сукупну дію всіх інших елементів системи продуктивних сил.

4. Докорінна зміна предметів праці, поява принципо­во нових видів матеріалів із наперед заданими власти­востями. Вони створюються на основі синтезу використо­вуваних раніше матеріалів і речей, що мають необхідні фізико-хімічні властивості. Так з'явилися композитні матеріали (поєднання металів і кераміки, скла й керамі­ки тощо), сплави різних металів, полімери, надчисті ма­теріали, хімічне волокно та ін.

5. Впровадження принципово нових технологій, ство­рених на базі фундаментальних відкриттів: лазерних, плазмових, мембранних та ін. їм властиві маловідход-ність, зростання продуктивності в десятки разів, висока якість продукції, екологічна чистота тощо.

6. Революція у використовуваних людьми силах приро­ди. Уперше таке широке використання мало місце під час промислової революції кінця XVIII — початку XIX ст., ко­ли у безпосередньому виробництві були задіяні такі сили природи, як вітер, пара, електроенергія. В умовах НТР взаємодія людини і природи в ідеальному вигляді характе­ризується розвитком природничих наук (відбувається пере­хід на молекулярний, субмолекулярний та атомний рівні), що відкрило шлях до використання ядерної та термоядер­ної енергії. Розробляються методи використання енергії термоядерного синтезу, енергії Сонця, океанських припли­вів, підземного тепла Землі та ін.

7. Початок інформаційної революції, її матеріальною базою є поява принципово нових засобів передання ін­формації (космічні, волоконно-оптичні засоби зв'язку).

8. Мультимедіа — завершальна риса НТР. Тобто но­вітні інформаційні технології, які забезпечують об'єднан­ня графічних образів, відео, звуку тощо за допомогою су­часних комп'ютерних засобів.

Розкриття основних рис НТР дає змогу розгорнуто, системно визначити її сутність, що полягає в таких рево­люційних перетвореннях науки, техніки та технології, які зумовлюють докорінні зміни у взаємодії людини і природи, особистісних і речових факторів виробництва, системи продуктивних сил та їх речової форми, що, у свою чергу, детермінує принципові зміни ролі людини в суспільному виробництві, перетворення науки на безпо­середньо продуктивну силу.

Особливості сучасного етапу НТР та економічний про­грес. Із середини 70-х років почався новий етап розвитку НТР, пов'язаний передусім з електронною автоматизаці­єю матеріального виробництва й обігу, науково-технічної творчості. Його вихідним пунктом є поява і розвиток мі­кропроцесорів на великих інтегральних схемах — мікро­процесорна революція (див. схему 3). Так, кристал пло­щею 1 кв. см може за допомогою магнітних хвиль нагро­маджувати до 5 млн. біт інформації. Така мініатюризація основних блоків ЕОМ, у тому числі пристроїв пам'яті (або блоків пам'яті), дала змогу підключати їх до будь-якої машини і механізму як керуючу частину. Як результат — поява досконалих комп'ютерів, електронних блоків упра­вління в побутовій техніці тощо.

Якісне поліпшення інформаційної місткості, надійно­сті, швидкості роботи ЕОМ, її гнучкості й автономності (без втручання людини) послужили матеріальною осно­вою для створення ЕОМ п'ятого покоління, спроможних «розуміти» мову людини, «читати» знімки, графіки та ін­ші символи, що значно прискорює створення «штучного інтелекту». У СІЛА та деяких інших країнах проводять розробку суперкомп'ютера, що містить майже 1 млн. мік­ропроцесорів і здійснюватиме 10" операцій за секунду.

Для нормального функціонування таких ЕОМ необ­хідна велика кількість різних програм, за допомогою яких зовнішня інформація переводиться на цифрову мо­ву. Цим видом інтелектуальної та професійної діяльнос­ті в СІЛА зайнято до 500 тис. фахівців, що свідчить про появу і швидке поширення нового виду професій, сприяє збільшенню відсотка осіб розумової праці.

Сучасний комп'ютер, доповнений відповідною техні­кою зв'язку, дає змогу окремому робітникові розв'язати широке коло завдань. Мікропроцесорна революція підви­щила комп'ютерну грамотність робітників, зменшила фі­зичне навантаження, зросла роль розумової праці, а от­же, значно прискорився НТП.

Розгортання мікропроцесорної революції, у свою чер­гу, послужило матеріальною основою для появи промис­лових роботів третього покоління, або «інтелектуальних» роботів, які за допомогою сенсорної системи сприймають інформацію про навколишні події, обробляють її за допо­могою найновіших ЕОМ і передають у свій виконавчий механізм. Це створює реальну передумову для комплекс­ної автоматизації виробництва, формування «безлюдних виробництв», або заводів-автоматів, що є найвищим сту­пенем автоматизації, який передбачає виготовлення ма­шин самими машинами. Завдяки цьому створюється можливість неперервної роботи, величезного зростання продуктивності суспільної праці, швидкого освоєння но­вої продукції, системного контролю за якістю продукції, що виробляється Все ширшого розвитку набувають ре-сурсо- і працезаощаджуючі напрями НТП.

Новий етап НТР, що розгорнувся, характеризується також інтенсивним розвитком біотехнології, зокрема ген­ної та клітинної інженерії. На основі біотехнології з'яв­ляються нові галузі промисловості, знижуються енерго-місткість і матеріаломісткість у сільському господарстві, нафтовій, хімічній галузях, революціонізуються медици­на, виробництво продуктів харчування та ін.

Розвиток біотехнології готує ґрунт для розгортання «біологічної», «біотехнологічної революції». Йдеться на­самперед про те, що за допомогою генної інженерії ство-

рюватимуться нові організми з наперед заданими власти­востями, змінюватимуться спадкові якості сільськогоспо­дарських рослин і тварин. Зокрема, докорінний перево­рот у сільському господарстві очікується від вироблення у сільськогосподарських рослин здатності засвоювати азот безпосередньо з повітря, збільшення у них кількос­ті та якості білків, цукрів, вітамінів. Згідно з прогноза­ми через 50 років більшість сільськогосподарських про­дуктів вироблятиметься за допомогою біосинтезу.

Важливим каталізатором науково-технічного й еконо­мічного прогресу, нових винаходів, технологій в усіх галу­зях економіки є космонавтика, освоєння космічного прос­тору. Вже нині без неї неможливі супутникові зв'язки, точна метеорологія, навігація, картографія. В космосі одержано досконалі кристали для напівпровідникової про­мисловості, біологічно активні та чисті препарати. Саме в космосі виготовлятиметься все більше чистих і специфіч­них продуктів, здійснюватиметься контроль енергопоста­чання (за рахунок збирання сонячної енергії в космосі та її передання на Землю), дистанційне зондування Землі з космосу. У довгостроковій перспективі в космосі буде ство­рений могутній промисловий потенціал. У 2020 р. США планують висадку людини на Марс. Здійснення цих прое­ктів також неможливе без найновіших ЕОМ.

Бурхливий розвиток електронної техніки зумовлює поступове перетворення всієї інформаційної діяльності, створення потужних індустріально-інформаційних комп­лексів як у національних, так і в міждержавних межах, а їх електронізація є одним з найважливіших напрямів сучасного етапу НТР. До цього комплексу належать зби­рання, обробка, систематизація інформації та видача її кінцевому споживачеві, що передбачає зближення ЕОМ і споживача інформації, інтеграцію ЕОМ, їх обслуговуван­ня дедалі більше здійснюватиметься через штучні супут­ники Землі. Одна з ланок цієї системи — широка мере­жа інформаційних пунктів.