Розвиток суспільства свідчить, що протягом трива­лих історичних періодів, які охоплюють сутнісно різні суспільні способи виробництва, зберігаються окремі спільні форми економічного життя, зокрема господарю­вання. Наприклад, за час свого існування людство вико­ристовує лише три форми суспільного виробництва — натуральну, товарну і безпосередньо суспільну. В докапі­талістичних формаціях панувала натуральна форма виробництва, але вже в період розпаду первісного ладу зароджується товарна. У сучасному світі в усіх розвину­тих країнах товарна форма виробництва домінує, витіснивши натуральну. Водночас зростає роль безпосе­редньо суспільної форми. Крім того, у цих країнах зали­шилися невеличкі острівці натурального господарства. Зростає роль товарного виробництва і в економічному житті слаборозвинутих країн Азії, Африки та Латин­ської Америки, де ще переважає натуральна економіка. Все це переконує, що товарне виробництво має високу адаптивну здатність до різних типів і форм економіч­ної власності та способів виробництва. Ця форма орга­нізації суспільного виробництва теж не вічна. На зміну їй прийде вища і досконаліша — безпосередньо суспільна, яка діалектична заперечить товарну та натуральну форми.