Категорії

Дипломні, курсові
на замовлення

Дипломні та курсові
на замовлення

Роботи виконуємо якісно,
без зайвих запитань.

Замовити / взнати ціну Замовити

1.4. Характеристика діяльності Національного банку України

Національний банк України є центральним банком держави, особливим центральним органом державного управління, юридичний статус, завдання, функції, повноваження і принципи організації якого визначаються чинним законодавством.

Національний банк України, виступаючи державним банком країни, разом із своїми філіями являє собою перший рівень банківської системи України і є свого роду «банком банків», який виконує базові функції кредитної і резервної системи та обслуговує виконання Державного бюджету країни.

Національний банк є емісійним центром держави, якому належить монопольне право на випуск грошей в обіг на території країни. Він проводить єдину державну політику у сфері грошового обігу, кредиту, валютного регулювання, забезпечення стабільності національної грошової одиниці, організовує міжбанківські розрахунки.

Відповідно Конституції України НБУ має право законодавчої ініціативи, тобто право безпосереднього внесення до Верховної Ради України законопроектів з питань грошово-кредитної політики

Національний банк підзвітний Президенту України та Верховній Раді України в межах їх конституційних повноважень, однак в системі органів виконавчої влади він має автономний статус, діє самостійно і не залежить від органів державної влади при вирішенні питань, що входять до компетенції центрального банку. Такий правовий статус Національного банку забезпечує йому самостійність у проведенні єдиної державної грошово-кредитної політики, сприяє запобіганню неконтрольованої емісії грошей, забороні фінансування дефіциту Державного бюджету.

Джерелом формування майна Національного банку є статутний фонд на момент створення банку, а також доходи, одержані від банківської діяльності. Статутний фонд Національного банку створювався за рахунок коштів держави і слугує  забезпеченням   його   зобов'язань.   Статутний   капітал  Національного

банку є загальнодержавною власністю, його розмір може бути збільшений за рішенням Ради Національного Банку.

Доходи НБУ утворюються за рахунок отримання відсоткових доходів за розміщення депозитів та вкладень, надання кредитів, операцій з банками та клієнтами, операцій з цінними паперами, продажу валюти інших держав та проведення інших операцій.

Національний банк України в своїй діяльності має деякі обмеження. Зокрема, йому забороняється бути акціонером або учасником банків та інших підприємств, установ і здійснювати операції з нерухомістю, крім тих, що пов'язані із забезпеченням діяльності Національного банку та його установ, займатися торговельною, виробничою, страховою та іншою діяльністю, яка не відповідає функціям Національного банку.

Основною функцією Національного банку є забезпечення стабільності грошової одиниці України. Діяльність НБУ спрямована на створення таких грошово-кредитних механізмів, які спроможні забезпечити стабільність національної грошової одиниці (гривні) з метою цінової стабільності, стримування інфляції, платоспроможності, а це створює передумови для економічного зростання в країні.

Стабільність грошової одинці, як відомо, прямо пов'язана зі стабільністю споживчих цін і курсовою політикою держави. На виконання своєї основної функції НБУ сприяє дотриманню стабільності банківської системи, а також, у межах своїх повноважень, - цінової стабільності, тобто утримання системи цін на певному рівні шляхом підтримки стабільного курсу грошової одиниці України (гривні). Головною метою цінової стабільності є підтримка купівельної спроможності національної грошової одиниці, яка досягається за рахунок підтримки низького рівня інфляції.

Національний банк виконує й інші функції.

1. Визначає та проводить грошово-кредиту політику.

2.   Монопольно   здійснює   емісію   національної   валюти   України   та
організовує її обіг.

3.         Виступає кредитором останньої інстанції для банків і організовує
систему рефінансування.

4.         Встановлює для банків правила проведення банківських операцій,
бухгалтерського обліку і звітності, захисту інформації, коштів та майна.

5.         Організовує створення та методологічно забезпечує систему грошово-
кредитної і  банківської  статистичної інформації та статистики платіжного
балансу.

 

6.             Визначає  систему,  порядок і  форми  платежів,  у тому числі  між
банками.

7.             Визначає   напрями   розвитку   сучасних   електронних   банківських
технологій, платіжних систем та засобів захисту банківської інформації.

8. Здійснює банківське регулювання та нагляд.

9.  Веде Державний реєстр банків, здійснює ліцензування банківської
діяльності та операцій.

10.Складає платіжний баланс, здійснює його аналіз та прогнозування.

11 .Представляє інтереси України в центральних банках інших держав, міжнародних банках та інших кредитних установах, де співробітництво здійснюється на рівні центральних банків.

12.Здійснює валютне регулювання, визначає порядок здійснення операцій в іноземній валюті, організовує і здійснює валютний контроль за банками та іншими уповноваженими фінансовими установами.

13.Забезпечує накопичення та зберігання золотовалютних резервів та здійснення операцій з ними та банківськими металами.

14.Організовує інкасацію та перевезення банкнот і монет та інших цінностей.

Щорічно Національний банк інформує Верховну Раду України про напрями грошово-кредитної і валютної політики, розробленої Національним банком на наступний рік і на більш тривалий період.

До основних напрямів державної грошово-кредитної політики включаються:

1.  аналіз та прогноз економічної кон'юнктури, яка складається у державі;

2.            обґрунтування обсягу грошової маси, що знаходиться в обігу на початок і
кінець року;

3.            методи грошово-кредитного регулювання;

4.            шляхи регулювання рівня облікової та відсоткових ставок банківських та
інших фінансово-кредитних установ;

5.            засади валютної політики;

6.            заходи щодо забезпечення стабільності купівельної спроможності грошової
одиниці та стійкості її курсу відносно іноземних валют.

Основними економічними засобами і методами грошово-кредитної політики є регулювання обсягу грошової маси через:

1)                     визначення    та   регулювання    норм    обов'язкових    резервів    для
комерційних банків;

2)                     процентну політику;

3)                     рефінансування комерційних банків;

4)                     управління золотовалютними резервами;

5)                     операції з цінними паперами (крім цінних паперів, що підтверджують
корпоративні права), у тому числі з казначейськими зобов'язаннями,
на відкритому ринку;

6)                     регулювання імпорту та експорту капіталу;

7)    емісія власних боргових зобов'язань та операції з ними.
Нормальне функціонування банківської системи України, налагодження

ефективної банківської діяльності багато в чому залежить від організації банківського регулювання і нагляду.

Головною метою банківського регулювання і нагляду є забезпечення безпеки та фінансової стабільності банківської системи, захист інтересів вкладників і кредиторів.

НБУ здійснює державне регулювання діяльності банків у визначених формах як  безпосередньо,  так і  через  створений  ним  орган  банківського

нагляду.   Виділяються   такі   форми   державного   регулювання   банківської діяльності:

/. Адміністративне регулювання:

1)            реєстрація банків і ліцензування їх діяльності;

2)            встановлення вимог та обмежень щодо діяльності банків;

3)            застосування санкцій адміністративного чи фінансового характеру;

4)            нагляд за діяльністю банків;

5)            надання рекомендацій щодо діяльності банків;
//. Індикативне регулювання:

 

1)           встановлення обов'язкових економічних нормативів;

2)           визначення норм обов'язкових резервів для банків;

3)           встановлення норм відрахувань до резервів на покриття ризиків від
активних банківських операцій;

4)           визначення процентної політики;

5)           рефінансування банків;

6)           кореспондентських відносин;

7)           управління     золотовалютними     резервами,     включаючи     валютні
інтервенції;

8)           операцій з цінними паперами на відкритому ринку;

9)           імпорту та експорту капіталу.

Нагляд за комерційними банками Національний банк України здійснює двома методами: шляхом безвиїзного нагляду та виїзного інспектування банків. Безвиїзний нагляд полягає в аналізі звітності, що надається установам НБУ на регулярній основі. Інспекційні перевірки банків на місцях проводяться кваліфікованими спеціалістами служби банківського нагляду НБУ.

У разі порушення банками банківського законодавства, нормативно-правових актів Національного банку України або здійснення ризикових операцій, які загрожують інтересам вкладників чи інших кредиторів банку, Національний банк України адекватно вчиненому порушенню має право застосовувати такі заходи впливу:

1)             письмове   застереження   щодо   припинення   порушення  та  вжиття
необхідних заходів для виправлення ситуації;

2)             скликання  загальних  зборів  учасників,   спостережної  ради   банку,
правління   (ради   директорів)   банку   для   прийняття   програми   фінансового
оздоровлення банку або плану реорганізації банку;

3)             укладення письмової угоди з банком, за якою банк чи визначена
угодою    особа   зобов'язується    вжити    заходів    для    усунення    порушень,
поліпшення фінансового стану банку тощо;

4) видати розпорядження щодо:

а)  зупинення виплати дивідендів чи розподілу капіталу в будь-якій іншій
формі;

б) встановлення для банку підвищених економічних нормативів;

в) підвищення резервів на покриття можливих збитків за кредитами та
іншими активами;

г)   обмеження,   зупинення  чи  припинення  здійснення   окремих   видів
здійснюваних банком операцій з високим рівнем ризику;

д) заборони надавати бланкові кредити;

є) накладення штрафів на: керівників банків у розмірі до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

є) тимчасової, до усунення порушення, заборони власнику істотної участі у банку використовувати право голосу придбаних акцій (паїв) у разі грубого чи систематичного порушення ним вимог цього Закону або нормативно-правових актів Національного банку України;

ж)  тимчасового, до усунення порушення, відсторонення посадової особи
банку від посади у разі грубого чи систематичного порушення цією особою
вимог  цього  Закону  або  нормативно-правових  актів  Національного   банку
України;

з) реорганізації банку;

й) призначення тимчасової адміністрації.

У разі порушення банківського законодавства, що спричинило значну втрату активів або доходів, і настанні ознак неплатоспроможності банку, Національний банк України має право відкликати ліцензію та ініціювати процедуру ліквідації банку .

Важливим засобом банківського нагляду є ліцензування банківських операцій. Ліцензування являє собою порядок видачі банкам, які з часу реєстрації НБУ набули статусу юридичної особи, дозволу на здійснення окремих чи всіх банківських операцій, якщо умови діяльності комерційних банків відповідають чинному законодавству України та нормативним актам НБУ, а також діяльність їх не загрожує інтересам клієнтів.

Банківська ліцензія - це документ, що видається Національним банком України в порядку і на умовах визначених законодавством, на підставі якого банки мають право здійснювати банківську діяльність.

Для отримання банківської ліцензії банки подають до територіального управління НБУ такі документи:

-         клопотання банку про видачу банківської ліцензії за підписом голови
правління банку;

-         інформацію про керівників  банку, які мають відповідну освіту та
досвід, необхідний для управління, кандидатури яких відповідають
кваліфікаційним вимогам;

-         відомості     про     забезпеченість     банку     належним     банківським
обладнанням, комп'ютерною технікою, програмним забезпеченням та
комунікаційними засобами, що відповідають вимогам НБУ, потрібним
для здійснення банківських операцій;

-         документ   про   право   власності   на   приміщення   (свідоцтво   про
власність, цивільно-правові угоди, що підтверджують право власності)
або договір оренди на приміщення, в якому буде розміщено банк на
строк не менше ніж п'ять років;

-         відомості про відповідність технічного стану та організації охорони

приміщень банку вимогам нормативно-правових актів Національного банку.

Крім вищезазначених документів, також подаються спеціальні документи: план (бізнес-план), опис банківських операцій з обґрунтуванням їх економічної доцільності, економічне обґрунтування прогнозних показників розрахунків балансового звіту та звіту про фінансові результати, опис та дані про управлінську та організаційну структуру банку, внутрішні положення про правління (раду директорів) банку, розрахунки балансового звіту та прибутковості всієї діяльності банку та ін.

Висновок щодо можливості видачі банку ліцензії готує територіальне управління НБУ після отримання повного пакета документів протягом 10 робочих днів з дня їх отримання від банку.

У разі позитивного рішення територіальне управління пакет документів банку зі своїм висновком та клопотанням банку надсилає генеральному департаменту банківського нагляду НБУ.

Висновок про надання комерційному банку банківської ліцензії, письмового дозволу, ліцензій на виконання окремих операцій готується генеральним департаментом банківського нагляду НБУ, який передає його і проект відповідного рішення на розгляд Комісії Національного банку, яка приймає рішення протягом одного місяця з дня отримання повного пакету документів.

Банківська ліцензія набуває чинності з дня прийняття відповідного рішення Комісією НБУ та оформлення її належним чином на спеціальному бланку за підписом заступника Голови НБУ. За видачу банкам ліцензій встановлена плата у розмірі 130 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Національний банк України може відмовити банку у наданні банківської ліцензії, якщо за результатами розгляду поданого пакета документів установлено, що надано недостовірну або неповну інформацію, або якщо банк протягом одного року з дати реєстрації не виконав умови, передбачені правилами НБУ. Рішення про відмову у видачі банківської ліцензії НБУ повідомляє банку в письмовій формі протягом місяця із зазначенням причин відмови.

Банківська ліцензія може бути відкликана НБУ у таких випадках:

1)       якщо було виявлено, що документи, надані для отримання банківської
ліцензії, містять недостовірну інформацію;

2)       якщо банк не виконав жодної банківської операції протягом року з дня
отримання банківської ліцензії;

3)       у разі порушення банківського законодавства, що спричинило значну
втрату активів або доходів і настання неплатоспроможності банку;

 

4)          на підставі висновку тимчасового адміністратора про неможливість
приведення діяльності банку у правову відповідність з вимогами банківського
законодавства;

5)          у разі недоцільності виконання плану тимчасової адміністрації щодо
реорганізації банку.

Національний банк України негайно повідомляє банк про відкликання у нього банківської ліцензії. Банк протягом трьох днів з моменту отримання рішення зобов'язаний повернути Національному банку України свою банківську ліцензію.

У день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії з підстави про виявлення недостовірних даних у документах, банк припиняє здійснення усіх банківських операцій та вчиняє дії, що забезпечують виконання банком своїх зобов'язань перед вкладниками та іншими кредиторами.

Організаційна структура та керівні органи НБУ

Національний банк України виступає як єдина централізована система, якій підпорядковуються всі ланки цієї системи на місцях (територіальні управління).

В системі Національного банку України важливе місце займають територіальні управління, які здійснюють свою діяльність на правах філій. Свої завдання і функції НБУ виконує через територіальні управління, які є відокрем­леними підрозділами НБУ, що розташовані поза місцем його знаходження, здійснюють частину його функцій на певній території. Територіальні управління підпорядковані НБУ та йому підзвітні.

Територіальні управління (філії) Національного банку не мають статусу юридичної особи і не можуть видавати нормативні акти, діють від імені Національного банку в межах отриманих від нього повноважень. Завдання і функції філій Національного банку визначаються положенням, яке затверджене постановою Правління Національного банку України.

Територіальні управління Національного банку України утворюються відповідно до існуючого територіального устрою України і складаються із Головного управління Національного банку України в Автономній Республіці Крим, Головного управління Національного банку по місту Києву та 24 територіальних управлінь в обласних центрах України.

Організація роботи Національного банку, його керівні органи, їх повноваження визначається законом України «Про НБУ».

Очолює Національний банк України Голова, який, відповідно до Конституції України, призначається на посаду Верховною Радою України за поданням Президента України більшістю від конституційного складу Верховної Ради України строком на 5 років.

Голова Національного банку України вирішує питання оперативного керівництва банком і несе повну політичну і юридичну відповідальність перед Президентом України і парламентом за результати проведення грошово-кредитної політики в державі.

Голова Національного банку має одного першого заступника і трьох заступників, які призначаються та звільняються ним за погодженням з Радою Національного банку.

Особливий правовий статус Національного банку України, забезпечення єдиної державної грошово-кредитної політики і виконання функцій щодо управління банківською системою держави і регулювання банківською діяльністю, обумовлює необхідність функціонування таких керівних органів

Національного  банку, як Рада Національного  банку України та Правління Національного банку України.

Рада Національного банку складається з 15 осіб.

До складу Ради Національного банку входять члени Ради Національного банку, призначені Президентом України та Верховною Радою України. Голова Національного банку, який призначається на посаду Верховною Радою України за поданням Президента України, входить до складу Ради Національного банку за посадою.

Президент України призначає сім членів Ради Національного банку шляхом прийняття відповідного указу.

Призначення інших семи членів Ради Національного банку здійснюється Верховною Радою України шляхом прийняття відповідної постанови. Строк повноважень членів Ради Національного банку - сім років

Засідання Ради Національного банку проводяться не рідше одного разу на квартал.

Засідання Ради Національного банку є правомочними за наявності не менше десяти її членів.

Рішення приймаються простою більшістю голосів від загальної кількості присутніх на засіданні членів Ради Національного банку. Кожний член Ради Національного банку має один голос.

На засіданні Ради Національного банку можуть бути запрошені керівники центральних органів влади, представники суб'єктів підприємницької діяльності, науковці та інші фахівці.

Члени Правління Національного банку можуть брати участь в роботі Ради Національного банку з правом дорадчого голосу.

Голова Ради Національного банку обирається Радою Національного банку строком на три роки.

Матеріали засідань Ради Національного банку оформлюються у вигляді протоколів та рішень і підписуються головуючим на її засіданні.

Рекомендації Ради Національного банку розглядаються Правлінням Національного банку протягом п'яти робочих днів. За результатами такого розгляду Правління Національного банку зобов'язане надіслати Раді Національного банку вмотивовану відповідь.

Рада Національного банку не має права втручатися в оперативну діяльність Правління Національного банку.

Очолює Правління Національного банку Голова Національного банку. Кількісний та персональний склад Правління Національного банку затверджується Радою Національного банку за поданням Голови Національного банку.