1.4.3. БАЛАНС ПОЖИВНИХ РЕЧОВИН У ҐРУНТІ

В інтенсивному рослинництві потрібно забезпечувати бездефіци­тний баланс органічної речовини у ґрунті, що є передумовою збере­ження і підвищення його природної родючості. Щоб цього досягти, необхідно використовувати усі можливі джерела надходження ор­ганічної речовини в ґрунт — гній, сечовину, сидерати, різні компос-ти, пташиний послід, солому, кореневі та стерньові рештки, ставко­вий мул, озерний сапропель тощо. Звичайно, основним джерелом повернення органічних речовин у ґрунт є гній та поживні і кореневі рештки культур. У середньому 1 т підстилкового гною дає близько 30 кг гумусу.

Внесення органічних і мінеральних добрив підвищує якість гу­мусу, яка визначається співвідношенням гумінових і фульвокислот (табл. 10). Якщо це співвідношення більше за одиницю, гумус якіс­ний, а тип гумусових речовин гуматно-фульватний, якщо більше двох — гуматний.

Гумусові речовини мають бути клейкими і містити кальцій. Сві­жі гумусові речовини, насамперед гумати кальцію, забезпечують водостійкість ґрунтової структури.

Максимальні врожаї сільськогосподарських культур одержують, як правило, при внесенні органічних і мінеральних добрив, оскіль­ки це сприяє більш ефективному використанню поживних речовин добрив і ґрунту. Звичайно, можуть бути і винятки. Наприклад, по­треби у поживних речовинах висіяної після буркуну білого пшениці повністю задовольняються в цьому випадку і практично можна обі­йтись без внесення мінеральних добрив.

Внесення повного мінерального, органічних і органо-мінераль-них добрив забезпечує приріст урожаю практично всіх культур. Водночас немає єдиної думки щодо доцільності внесення підвищених і навіть звичайних норм мінеральних азотних добрив під бобо­ві, зокрема, під люцерну, еспарцет, конюшину, горох, вику яру, бур­кун та ін. Вважається, що навіть невеликі дози азоту (N40-60) при­гнічують діяльність бульбочкових бактерій. Зрозуміло й те, що ви­соких врожаїв лише за рахунок азотфіксації неможливо досягти. Так, у дослідженнях М. Ю. Хомчака, О. І Зінченка, М. Т. Дзюгана в Уманській державній аграрній академії, В. П. Малого в умовах за­хідного Лісостепу урожайність люцерни при внесенні лише фосфор­но-калійних добрив була на 27 — 36 % нижчою порівняно з її уро­жайністю у варіантах, де вносили повне мінеральне добриво, в яко­му азоту було до 120 кг/га.

У Лісостепу при внесенні фосфорно-калійних добрив (іноді і без них) врожаї люцерни становили 300 — 320 ц/га, азотного — 420 — 480 ц/га, на зрошуваних землях — відповідно 460 - 480 і 650 - 800 ц/га. По 750 — 800 ц/га зеленої маси люцерни збирали на зрошуваних площах у господарствах Шполянського району Черкаської області при внесенні високих норм азоту (250 — 300 кг/га діючої речовини), вносячи його під кожний укіс у вигляді аміачної води. В дослі­дженнях О. І. Зінченка, М. Ю. Хомчака в держгоспі «Бабанський» Уманського району при внесенні навесні по 150 — 160 кг/га азоту врожайність люцерни досягала 440 ц/га лише за перший укіс.

11. Баланс органічної речовини в польовій сівозміні господарства «Маяк» Таль-нівського району Черкаської області, ц/га сухої речовини

' Вміст кореневих решток визначали в шарі ґрунту 0 — 60 см.

Отже, азотні добрива повинні бути невід'ємною складовою техно­логій вирощування також зернобобових і бобових кормових трав, за винятком полів, де перед сівбою (наприклад, люцерни) під зяблеву оранку або під попередник вносили достатню кількість органічних добрив.

При концентрації худоби в господарстві понад 100 умовних голів і утилізації минулорічної соломи виробництво гною може бути дове­дено до 14 — 16 т/га. Разом з іншими джерелами органічних речовин це забезпечить підвищення врожайності і без- або низькодефіцит-ний баланс поживних речовин у ґрунті. За цих умов внесення міне­ральних добрив під усі культури сівозміни матиме допоміжне зна­чення. Приклад практично бездефіцитного балансу органічної ре­човини в сівозміні наведено в табл. 11.