10.3. Зберігання столових буряків

Для вирощування врожаю буряків з тривалим періодом збері­гання треба застосовувати спеціальну технологію на ґрунтах з лег­ким підґрунтям з нейтральною чи слабколужною реакцією та з ве­гетаційним періодом 120 — 130 днів при добрій освітленості.

Найкраще збирати буряки після настання технічної стиглості в оптимальні строки — протягом 1 — 2 тижнів. При надлишку тепла у вегетаційний період та нестачі вологи утворюються коренеплоди з грубою тканиною. Максимальна забезпеченість водою рослин необ­хідна у липні — серпні, однак при надлишку її в цей час лежкість коренеплодів погіршується. Починаючи з третього тижня від почат­ку збирання спостерігається розтріскування плодів, під час збері­гання вони рано проростають. Після механізованого збирання на зберігання закладають здорові нетравмовані, особливо у хвостовій частині, коренеплоди. Більш оптимальним є збирання буряків з ви­користанням підкопувачів та очищення вручну з видаленням (для продовольчого призначення) чи збереженням (для насінників) вер­хівкової бруньки і дрібних грудочок землі на хвості.

Коренеплоди буряків складаються з 8 - 12 шарів кори й дереви­ни, що чергуються. Потовщені білі кільця деревини свідчать про нестачу вологи у вегетаційний період. Неглибокі травми у верхній частині коренеплодів можуть заростати раневою перидермою за­вдяки камбіальній активності. Спеціальних умов для заліковуван­ня ран на коренеплодах буряків не створюють, однак належний до­ступ кисню повинен бути забезпечений. Підвищену лежкість мають коренеплоди, в яких співвідношення між сахарозою і моноцукрами перевищує одиницю.

Найкраще зберігаються коренеплоди великі та середніх розмірів. Температура замерзання клітинного соку мінус 1 — 1,2 °С, тому оп­тимальною є температура зберігання 0 °С. При більш високій тем­пературі буряки швидко в'януть, хворіють або проростають. Опти­мальна відносна вологість повітря 90 %, хоч коренеплоди перено­сять наявність конденсованої вологи. Способи зберігання столових буряків такі самі, як і моркви, однак розміри засік та буртів можна збільшити. Співвідношення площі поверхні насипу, що контактує з навколишнім середовищем, до об'єму продукції, яка зберігається, для буряків становить 3, для моркви 6,7 - 7,5. Отже, під час збері­гання у сховищах з природною вентиляцією шар буряків не повинен перевищувати 85, а моркви 25 см, тому моркву за природної вен­тиляції краще зберігати у тарі. Засіки для зберігання продовольчих буряків мають ширину 3 м, для насінників 1,5 — 2 при висоті 1,2 м у сховищах з природною вентиляцією (при активному вентилюванні висота насипу становить до 3 м). Для зберігання буряків використо­вують великі контейнери — на 300 — 400 кг. При закладанні буря­ків у бурти пізно восени додаткової вентиляції не влаштовують. Оскільки бурти навесні добре прогріваються, буряки краще зберіга­ти в траншеях, ширина та глибина яких по 0,7 м. Якщо буряки пе­решаровані землею, у них тривалий час зберігається стабільна тем­пература.

Зберігають столові буряки також на постійних буртмайданчиках, які використовують також для зберігання картоплі. Але товщина вкриття їх трохи менша, ніж картоплі, і залежить від зони збері­гання.