Категорії

Дипломні, курсові
на замовлення

Дипломні та курсові
на замовлення

Роботи виконуємо якісно,
без зайвих запитань.

Замовити / взнати ціну Замовити

10.5. Правовий режим вільних економічних зон

10.5. Правовий режим вільних економічних зон

З метою залучення іноземних інвестицій та сприяння їм, активізації спільно з іноземними інвесторами підприємницької діяльності для нарощування експорту товарів і послуг, поставок на внутрішній ринок високоякісної продукції та послуг, залучення і впровадження нових технологій, ринкових методів госпо­дарювання, розвитку інфраструктури ринку, поліпшення використання природних і трудових ресурсів, прискорення соціально-економічного розвитку України в Україні можуть створюватися спеціальні (вільні) економічні зони. Їхній правовий статус визначається Законом України «Про загальні засади створення і функціонування спеціальних (вільних) економічних зон» від 13 жовтня 1992 р., гл. 39 ГК та окремими законами, які визначають статус конкретних вільних зон (наприклад, Закон України «Про спеціальні економічні зони та спеціальний режим інвестиційної діяльності в Донецькій області» від 24 грудня 1998 р.).

Спеціальна (вільна) економічна зона (ВЕЗ) згідно з законом та ст. 401 ГК являє собою частину території України, на якій установ­люються і діють спеціальний правовий режим економічної діяльності та порядок застосування і чинності законодавства України. На території спеціальної (вільної) економічної зони запроваджуються пільгові митні, валютно-фінансові, податкові та інші умови економічної діяльності національних та іноземних юридичних і фізичних осіб.

На території України можуть створюватися спеціальні (вільні) економічні зони різних функціональних типів: вільні митні зони і порти, експортні, транзитні зони, митні склади, технологічні парки, технополіси, комплексні виробничі зони, туристсько-рекреаційні, страхові, банківські тощо. Окремі зони можуть поєднувати в собі функції, властиві різним типам спеціальних (вільних) економічних зон.

Крім того, існує так звана територія пріоритетного розвитку (ТПР). Це територія, на якій склалися несприятливі соціально-економічні та екологічні умови, незадовільний стан зайнятості населення і на якій запроваджується спеціальний режим інвестиційної діяльності для створення нових робочих місць.

Спеціальні (вільні) економічні зони створюються Верховною Радою України за ініціативою Президента України, Кабінету Міністрів України або місцевих Рад та місцевої державної адміністрації.

Територія і статус спеціальної (вільної) економічної зони, в тому числі строк, на який вона створюється, визначаються окремим законом для кожної спеціальної (вільної) економічної зони.

Нині в Україні діє 11 ВЕЗ і 9 ТПР.

На території спеціальної (вільної) економічної зони мають право функціонувати будь-які суб’єкти економічної діяльності згідно із законодавством України та законом про створення цієї зони.

Суб’єкт спеціальної економічної зони — це інвестор, який реалізує на території зони, затвердженої відповідним уповноваженим органом, інвестиційний проект чи проекти на підставі договору (контракту) щодо його реалізації та зареєстрований органом господарського розвитку й управління відповідної спеціальної економічної зони як суб’єкт даної зони[1].

Суб’єкти економічної діяльності мають право самостійно вибирати види, форми і методи своєї діяльності на території спеціальної (вільної) економічної зони, що не суперечать законодавству та передусім закону про створення цієї зони.

Діяльність суб’єктів господарювання частково регламентується договором (контрактом) на реалізацію інвестиційного проекту на території пріоритетного розвитку в спеціальній (вільній) економічній зоні, типова форма якого затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 5 липня 1999 р. № 1199 (нова редак­ція від 15 травня 2003 р.).

Постановою Верховної Ради України від 22 травня 2003 р.
№ 847 утворено спільну парламентсько-урядову комісію з комплексного дослідження і узагальнення досвіду функціонування спеціальних (вільних) економічних зон та територій пріоритетного розвитку зі спеціальним режимом інвестиційної діяльності.

Спеціальна (вільна) економічна зона вважається ліквідованою з моменту закінчення строку, на який її було створено, якщо його не буде подовжено Верховною Радою України. Спеціальна (вільна) економічна зона може бути ліквідована Верховною Радою України до закінчення строку, на який її було створено, за поданням Президента України або Кабінету Міністрів України.

Згідно зі ст. 404 ГК на всіх суб’єктів господарювання, що здійснюють інвестиції у спеціальній (вільній) економічній зоні, поширюється система державних гарантій захисту інвестицій, передбачена законодавством про інвестиційну діяльність та про іноземні інвестиції. Держава гарантує суб’єктам господарювання спеціальної (вільної) економічної зони право на вивезення прибутків та інвестицій за межі даної зони і межі України відповідно до закону.



[1] Бек Ю. Поняття суб’єкта спеціальної економічної зони України // Підприємництво, господарство та право. — 2001. — № 7. — С. 59.