Категорії

Дипломні, курсові
на замовлення

Дипломні та курсові
на замовлення

Роботи виконуємо якісно,
без зайвих запитань.

Замовити / взнати ціну Замовити

10.6. Оцінка політики корпорацій з формування і використання оборотного капіталу

10.6. Оцінка політики корпорацій з формування і використання оборотного капіталу

Цілі фінансового аналізу оборотного капіталу

Фінансові аналітики корпорацій постійно відстежують результати проведеної політики щодо формування і використання оборотного капіталу. Звичайним інструментарієм, застосовуваним для аналізу, є метод коефіцієнтів. Особлива увага приділяється питанням забезпечення ліквідності, оскільки обіг капіталу обмежений коротким терміном — до 1 року. Детальному вивченню піддаються всі статті поточних активів з погляду їх оборотності.

Відповідно до основних завдань управління оборотним капіталом виділимо такі групи коефіцієнтів:

коефіцієнти ліквідності;

коефіцієнти оборотності.

Коефіцієнти ліквідності

Ліквідність корпорації, тобто її спроможність сплачувати у встановлені терміни за поточними зобов’язаннями, визначається співвідношенням поточних активів і поточних пасивів. Відомі чотири коефіцієнти ліквідності:

коефіцієнт поточної ліквідності (current ratio);

коефіцієнт швидкої ліквідності, або «лакмусового папірця» (quick ratio);

коефіцієнт забезпеченості реалізації оборотним капіталом (working capital to sales ratio);

коефіцієнт покриття короткострокових зобов’язань потоком коштів (sales to current liabilities ratio).

Фундаментальним, базовим показником ліквідності є коефіцієнт поточної ліквідності. Він визначається за формулою:

.

Цей показник у фінансовій літературі називають також коефіцієнтом покриття, тому що він визначає, скільки разів короткострокові зобов’язання покриваються короткостроковими активами.

Припустимо, що в корпорації коефіцієнт поточної ліквідності становить 1,8. У такому разі за рахунок реалізації 55,6 % поточних
активів можна погасити всі поточні борги (1 / 1,8 · 100 = 55,6 %). Традиційною нормою є співвідношення 2/1, що показує хороший стан короткострокової фінансової позиції.

Для аналізу співвідношення поточні активи/поточні зобов’я­зання недостатньо використовувати тільки один коефіцієнт. Структура оборотного капіталу визначається особливостями виробництва, тому деякі компанії і за високих показників можуть потрапити в неліквідне становище. Із цією метою використовується другий коефіцієнт «лакмусового папірця» — коефіцієнт швидкої ліквідності. Його відмінність полягає в тому, що з поточних активів відраховуються найменш ліквідні, наприклад товарно-матеріальні запаси:

.

Фінансові менеджери широко використовують обидва коефіцієнти. Залежно від структури оборотних активів перший коефіцієнт може дати неповну картину і спотворити справжній стан ліквідності. У тих випадках, коли в корпорації накопичуються ТМЗ, їх частка в структурі поточних активів зростає. Цей недолік усуває коефіцієнт швидкої ліквідності. Обидва коефіцієнти, як і всі показники такого роду, обчислюються на підставі балансових даних на визначену дату. Тим часом у проміжках між упорядкуванням балансу платіжна ситуація може погіршуватися. Деякі автори[1] пропонують визначати грошовий коефіцієнт ліквідності (cash ratio), вужчий ніж коефіцієнт «лакмусового папірця», за такою формулою:

Показник визначає наявну ліквідність, тобто гроші і легко реалізовувані цінні папери можна негайно використовувати для погашення зобов’язань.

З метою наближення до найбільш точного визначення ліквідності корпорації використовується коефіцієнт забезпеченості реалізації оборотним капіталом, який обчислюється за формулою:

.

У цьому коефіцієнті в чисельнику використовується нетто оборотний капітал, тобто чистий працюючий капітал, віднесений до обсягу продажу. Він показує забезпеченість реалізації оборотним капіталом. Рух нетто працюючого капіталу співвідноситься з рухом потоку коштів, який одержують корпорації протягом року, тобто ліквідність прив’язується до результатів господарської діяльності.

Менеджери корпорації постійно відстежують згаданий коефіцієнт. Його зниження може попередити про небезпеку можливого браку грошових коштів для фінансування поточних потреб, виникнення неплатежів за рахунками постачальників і навіть про загрозу банкрутства. У таких випадках менеджер повинен знайти вихід, наприклад, можна здійснити випуск довгострокових зобо­в’язань. Проте слід розрізняти два принципово важливі положення, що визначають коефіцієнт забезпеченості: нестачу коштів унаслідок різних обставин і високопрофесійне управління працюючим капіталом. Останнім часом намітилося поточне зниження показника забезпеченості реалізації оборотним капіталом, що пояснюється впровадженням прогресивних методів управління поточними активами і поточними пасивами.

Четвертий коефіцієнт визначає покриття короткострокових зобов’язань потоком грошових коштів. Він обчислюється за формулою:

.

Чим вищий виторг від реалізації за одночасного скорочення короткострокових зобов’язань, тим вище покриття. Як і інші згадані вище показники, він варіюється залежно від галузі економіки.

Розглянемо коефіцієнти ліквідності за фінансовими документами корпорації «Кока-Кола». Тут ми впевнимося, що практика завжди складніша теорії. За балансами корпорації за шість років — з 1996 до 2001 р. — поточні зобов’язання перевищують поточні активи, тобто короткострокові зобов’язання корпорації не покриваються інвестиціями в поточні активи за відносно низьких сум вкладень у ТМЗ.

Таблиця 10.6

КОЕФІЦІЄНТИ ЛІКВІДНОСТІ КОРПОРАЦІЇ «Кока-Кола» в 1996–2001 рр.[2]

Коефіцієнт

1996 р.

1997 р.

1998 р.

1999 р.

2000 р.

2001 р.

поточної ліквідності

0,80

0,81

0,73

0,65

0,71

0,85

швидкої (термінової)
ліквідності

0,67

0,68

0,64

0,55

0,60

0,73

покриття короткострокових зобов’язань потоком грошових коштів

2,52

2,56

2,18

2,0

2,19

2,38

Обчислені коефіцієнти поточної і швидкої ліквідності протягом шести років нижчі одиниці. Може виникнути побоювання катастрофи — значних неплатежів і наступного банкрутства. Проте відношення виторгу від реалізації до середньорічних короткострокових зобов’язань показує, що поточні зобов’язання в 2—2,5 рази перекриваються поточними грошовими потоками, тобто корпорація має у своєму розпорядженні достатні суми, одержувані від реалізації, для погашення поточних платежів.

Від’ємний показник чистого оборотного капіталу, тобто, по суті, недостача оборотного капіталу, фінансується випусками короткострокових і довгострокових зобов’язань. Фінансовий стан корпорації настільки міцний, що вона мала можливість виплачувати дивіденди протягом 10 років (1990—2000) зі стійким їх зростанням (див. підрозд. 8.2).

Вище ми відзначали, що корпорація широко використовує позичкові кошти. З цього приводу у звіті корпорації за 2000 р. відзначається, що менеджери корпорації підтримують рівень своєї заборгованості відповідно до грошових потоків, можливостей покриття процентів за боргом прибутком і співвідношення борг/капітал. Метою такої політики є зниження ціни капіталу, що збільшує прибуток на акціонерний капітал. Корпорація проводить політику поєднання короткострокових і довгострокових боргів з метою зниження ціни боргових інструментів, що випускаються. Зобов’язання корпорації мають найвищі рейтинги на фінансових ринках. Боргова політика корпорації «Кока-Кола» проявилась у довгостроковій тенденції перевищення поточних зобов’язань над поточними активами[3].

Коефіцієнти оборотності поточних активів

Основна мета фінансового менеджера у процесі управління оборотним капіталом полягає в прискоренні його обороту. Фундаментальним показником є оборотність поточних активів. Він визначається за формулою:

Коефіцієнт показує, скільки разів за рік поточні активи оберталися в реалізації виробленої продукції.

Таблиця 10.7

ОБОРОТНІСТЬ ПОТОЧНИХ АКТИВІВ корпорації
«Кока-Кола» в 1997–2001 рр.[4]

Стаття поточних активів

1997 р.

1998 р.

1999 р.

2000 р.

2001 р.

Середній
за 5 років

Усі поточні активи

3,16

2,9

3,61

3,00

2,80

3,09

ТМЗ

19,67

21,14

18,4

18,65

19,04

19,37

Дебіторська заборгованість

11,51

11,29

11,01

11,32

10,67

11,16

Грошові кошти та їх
еквіваленти

10,86

11,4

12,29

10,93

10,77

11,25

Грошові кошти плюс
ринкові цінні папери

10,24

10,41

10,93

10,57

10,39

10,50

Попередньо оплачені витрати та інші поточні активи

12,34

9,33

11,04

10,51

8,74

10,39

Обчислені коефіцієнти оборотності поточних активів і окремих їх статей свідчать про досить високі і відносно стабільні показники. Усі поточні активи обертаються в обсягах продажу в серед­ньому 3,1 раза за рік. Швидше ніж усі інші статті обертаються ТМЗ, що пов’язано зі специфікою виробництва: у середньому 19,4 раза за рік.

Крім показників оборотності ТМЗ, визначається коефіцієнт тривалості їх зберігання (age of inventory). Він показує, скільки днів буде потрібно, щоб використати всі запаси. Коефіцієнт визначається за формулою:

Середній показник за п’ять років становить 18,37 дня, тобто корпорація протягом цього терміну може обходитися без нових закупок. Низька річна норма визначається специфікою вироблених товарів.

Розрахований на підставі даних фінансової звітності показник відбиває лише загальний стан ТМЗ, тому що виробничі запаси можуть змінюватися протягом кварталу, місяця, тижня.

Високі показники оборотності ТМЗ звичайно свідчать про ефективне управління, низькі — про наявність на складах зайвих або залежаних товарів.

Коефіцієнти оборотності ТМЗ і тривалості їх зберігання визначаються також специфічними умовами галузі господарства.

Період обороту дебіторської заборгованості визначається за формулою:

Візьмемо умовно суму продажу в кредит у розмірі 90 % від обсягу продажу. Тому коефіцієнти оборотності дебіторської заборгованості в табл. 10.8 будуть відрізнятися від відповідних показників у табл. 10.7.

Таблиця 10.8

ТЕРМІН ПОГАШЕННЯ ДЕБІТОРСЬКОЇ ЗАБОРГОВАНОСТІ
КОРПОРАЦІЇ «КОКА-КОЛА» за 1997–2001 рр., днів

Показник

1997 р.

1998 р.

1999 р.

2000 р.

2001 р.

Середній
за 5 років

Оборотність дебіторської заборгованості з урахуванням реалізації в кредит

10,35

10,24

10,29

10,19

9,60

11,13

Інкасація дебіторської забор­гованості

31,30

31,90

32,70

35,35

37,46

33,74

Коефіцієнт показує, що дебіторська заборгованість корпорації оберталась у виторгу від продажу 11,13 дня (середній показник за п’ять років). Для більш ясної картини погашення короткострокових боргів визначається середній період інкасації виторгу, або терміну погашення дебіторської заборгованості (accounts receivable days) за формулою:

Середній коефіцієнт, що становить 33,74, тобто майже 34 дні, показує, що споживачі погашають свою заборгованість на 34-й день після виставлення рахунка. Отже, середній термін надання комерційного кредиту становить 34 дні, що відповідає обігу дебіторської заборгованості в продажу 11,13 днів.

На практиці визначається не тільки ліквідність поточних активів, а й ліквідність кредиторської заборгованості. Протилежна сторона кредитного договору, відповідно, буде визначати ліквідність дебіторської заборгованості. Із цією метою розраховуються два коефіцієнти:

оборотність кредиторської заборгованості (turnover of accounts payable);

тривалість (термін погашення) кредиторської заборгованості (age of accounts payable);

Перший показник визначається за формулою:

.

Другий — за формулою:

.

Таблиця 10.9

ЛІКВІДНІСТЬ КРЕДИТОРСЬКОЇ ЗАБОРГОВАНОСТІ
КОРПОРАЦІЇ «Кока-кола» у 1997—2000 рр., днів [5]

Показник

1997 р.

1998 р.

1999 р.

2000 р.

2001 р.

Середній за 5 років

Оборотність кредиторської заборгованості

10,2

10,1

9,0

9,37

9,90

9,71

Термін погашення кредиторської заборгованості

35,37

35,52

40,0

38,41

36,30

37,12

Обчислені коефіцієнти показують, що обіг кредиторської заборгованості в продажу становить 9,71 день (у середньому за п’ять років), а оборотність дебіторської заборгованості — 11,53 дня.

Це означає, що корпорація погашає свої борги постачальникам у виторгу від реалізації 9,71 раза за рік, що відповідає середньому терміну погашення кредиторської заборгованості 37,12 дня, тобто погашення боргів відбувається на 38-й день. Якщо ми порів­няємо показники дебіторської і кредиторської заборгованості, то за тривалий проміжок часу корпорація «Кока-Кола» є нетто-бор­жником. Показники ліквідності кредиторської заборгованості нижчі, ніж дебіторської. Корпорація погашає свою кредиторську заборгованість постачальникам у середньому на 38-й день, тоді як від дебіторів кошти надходять на 34-й день.

Насамкінець зазначимо, що коефіцієнти, обчислені за корпорацією, необхідно порівняти з відповідними показниками за галуззю.



[1] Samuels J. M., Wilkes F. M., Brayshaw R. E. Management of Company Finance. — P. 53.

[2] Таблиця складена за даними: The Coca-Cola company Annual Report 1996, 1997, 1998, 1999, 2000.

[3] The Coca-Cola company 2000. Annual Report.

[4] The Coca-Cola company 2000 Annual Report.

[5] The Coca-Cola company 1996, 1998, 2000 Annual Report.