Категорії

Дипломні, курсові
на замовлення

Дипломні та курсові
на замовлення

Роботи виконуємо якісно,
без зайвих запитань.

Замовити / взнати ціну Замовити

13.8. Випуск акцій, пов’язаних із приватизацією

13.8. Випуск акцій, пов’язаних із приватизацією

Цілі приватизації державної власності

У країнах ЄС протягом 80—90-х років проводилася широка приватизація державної власності. Програми приватизації в цих країнах передбачали такі цілі:

залучення додаткових державних доходів для покриття дефіциту бюджету;

створення нових джерел фінансування державних капітальних вкладень і субсидування НДДКР;

розширення кола власників акцій;

дерегулювання економіки;

ліквідацію державних монополій у галузях інфраструктури і створення мобільних і менш капіталоємних підприємств.

У Франції прийнята в 1986 р. програма приватизації передбачала передання з державних у приватні руки 65 компаній на загальну суму понад 200 млрд фр. У цьому ж році були приватизовані найбільші компанії «Сен-Гобен», «Женераль д’електрисітіс», банківські групи «Паріба», «Сосьєте Женераль» та ін. У Німеччині, Нідерландах, Бельгії та інших країнах ЄС відбувалася приватизація аеропортів, телекомпаній, морських портів, залізниць, пошти й інших підприємств інфраструктури.

Методи проведення приватизації

Фінансування процесу приватизації відбувалося в країнах з ринковою економікою через випуск акцій державних об’єднань і продаж їх на фондовому ринку. У Франції розміщення значних емісій акцій приватизованих компаній збіглося з біржовою кризою в жовтні 1987 р., коли загальний курс акцій знизився на 34,2 %, а акції приватизованих компаній — на 26 %. Фінансування приватизаційного процесу, який відбувався в складних умовах, призвело до того, що контрольними пакетами акцій оволоділи фінансово-промислові групи. У ці роки була створена нова сильна фінансово-промислова олігополія, сукупний капітал якої в той час у 3 рази перевищував державний бюджет Франції.

У Великобританії приватизаційний процес починається в 1977 р., коли уряд запропонував відкритий продаж акцій компанії «Бритіш петролеум», у якій він мав контрольний пакет. На продаж було запропоновано 17,2 % оплаченого капіталу. У жовтні 1979 р. і вересні 1983 р. уряд розпродав кілька партій акцій компанії. У жовтні 1987 р. на продаж була запропонована частина оплаченого капіталу, що залишився, — 31,5 %. У відкритий продаж надійшло 1369 млн звичайних акцій номіналом по 25 пенсів за емісійною ціною 3,3 ф. ст. за одну акцію. Акції продавалися в кредит, 1,2 ф. ст. покупець сплачував під час подання заяви на купівлю, 1,05 ф. ст. — до 30 серпня 1988 р. і 1,05 ф. ст. — до 27 квітня 1989 р.[1] Однак реалізація була невдалою, вона, як і у Франції, збіглася з біржовим крахом у жовтні 1987 р. Більшу частину акцій андеррайтери не змогли розмістити. Для підвищення курсу акцій компанії на Лондонській фондовій біржі Банк Англії запропонував купити будь-які партії акцій, випущених урядом за ціною 70 пенсів. Купівля тривала до 1 січня 1988 р.

Крах на Нью-Йоркській біржі в жовтні 1987 р. ускладнив розміщення акцій «Бритіш петролеум» за фіксованою ціною. Проте уряд Кувейту погодився купити 13 млн акцій за раніше установленою фіксованою ціною. Він також був готовий придбати в період із 21 жовтня 1987 р. до 11 березня 1988 р. додатково 1316 млн акцій виходячи з того, що ринкова ціна акцій «Бритіш петролеум» упала, а ліквідна позиція Кувейту на міжнародному ринку капіталів стабілізувалася. Проте 4 жовтня 1988 р. представник уряду Великобританії повідомив уряд Кувейту, що його частка акцій у «Бритіш петролеум» має бути протягом 12-ти місяців скорочена з 21,6 до 9,9 %. Свої дії уряд Великобританії пояснив тим, що Кувейт, маючи більше однієї п’ятої голосів, одержує можливість впливати на рішення компанії і використовувати їх для власної вигоди, що буде впливати на суспільні інтереси Великобританії. В англійській літературі ці аргументи зазнавали критики. Проте, безперечно, вони демонстрували факт захисту національних інтересів приватизованих компаній[2].

У 1984 р. приватизується найбільша державна компанія «Бритіш Телеком». У листопаді було випущено 3012 млн звичайних акцій номіналом 25 пенсів за емісійною ціною 130 пенсів (1,3 ф. ст.). Акції були продані в кредит. 50 пенсів покупець платив готівкою, подаючи заявку на придбання акцій, 40 пенсів — до 24 липня 1985 р. і 40 пенсів — до 9 квітня 1986 р. Продажу акцій передувала масова рекламна кампанія і заклики купувати акції. Дрібним інвесторам були надані пільги. У грудні 1991 р. Казначейство продало додатково 1597,5 млн звичайних акцій через компанію «Британський Паблік Офферз» і через міжнародну тендерну організацію.

У результаті приватизації капітал корпорації на 31 березня 1996 р. складався з 6281,5 млн звичайних акцій номіналом 25 пен­сів кожна[3].

Одна привілейована акція приватизованих компаній номіналом 1 ф. ст. зі спеціальними правами, але без права голосу, належить номінальному інвестору — Міністерству фінансів — і може бути передана тільки міністру або будь-якій іншій особі, яка представляє інтереси верховної влади. Вона може бути погашена за паритетом у будь-який час за бажанням її утримувача. Володіння такою акцією дає можливість Міністерству фінансів накладати вето на рішення зборів акціонерів компанії, якщо воно стосується істотних змін у статутному фонді й інших пов’язаних з ним питань. У літературі таку акцію називають «золотою».

Оплачений капітал компанії «Бритіш Телеком» на 31 березня 1996 р. становив 12 678 млн ф. ст., неконтрольований пакет акцій в інших підрозділах компанії — 180 млн ф. ст. Компанія налічує величезну кількість акціонерів, які володіють звичайними акціями, — 2 385 369 осіб. Компанія має стійку позицію на фондових ринках. Вона стабільно виплачує дивіденди. У 1996 р. дивіденди, виплачувані на одну звичайну акцію, становили 11,25 пенсів (14,062 пенсів мінус 20 % податку). Акції компанії високо котируються на Лондонській фондовій біржі: наприкінці 1995 р. вища ціна 25-пенсової акції становила 414,0 пенсів, нижча — 341,0 пен­сів. За доходу на одну акцію (обчисленого за сумою від регульованого прибутку) 35,1 пенсів, коефіцієнт (Р/Е) становив 10,8. Поточна дохідність акції, обчислена за нижчою ціною, — 9,237 %, за вищою — 7,6 %[4]. Акції «Бритіш Телеком» котируються також на Нью-Йоркській фондовій біржі у формі американських депозитарних розписів, кожний з яких представляє 10 звичайних акцій Телеком. Американські депозитарні розписи — форма міжнародної торгівлі акціями з 1927 р. Іноземні акції депонуються в один з банків США, замість них на американський фондовий ринок випускаються американські розписи.

Розміщення акцій приватизованих компаній дало можливість знизити, а потім ліквідувати дефіцит державного бюджету Великобританії. Це створило сприятливіші фінансові умови для проведення податкової реформи, спрямованої на зниження податків. Британська приватизація привела до розширення власників акціо­нерного капіталу. За роки проведення приватизації питома вага акціонерів збільшилася з 7 до 25 % дорослого населення. Продаж акцій зайнятим на приватизованих підприємствах проводився на пільгових умовах з метою охоплення якомога більшої кількості робітників та службовців.

Продаж акцій приватизованих підприємств широкій публіці не можна розглядати як мобілізацію фінансових ресурсів для реорганізації структури або відновлення капіталу підприємства. Реалізацію акцій проводять державні органи, які одержують кошти, що йдуть в основному на формування державних доходів. По суті, відбувається обмін старих акцій на нові для нових акціонерів.



[1] The British Petroleum Company. Annual Report. — 1988, 1989.

[2] Див. докладніше: Samuels S. M., Wilkes F. M., Pragshaw R. E. Management of Company Finance. — L.: Chapman & Hall, 1993. — Р. 697.

[3] The British Telecom Company. Annual Report. — 1996, 1997.

[4] Там само.