Категорії

Дипломні, курсові
на замовлення

Дипломні та курсові
на замовлення

Роботи виконуємо якісно,
без зайвих запитань.

Замовити / взнати ціну Замовити

14.4. Визначення точки беззбитковості виробництва

14.4. Визначення точки беззбитковості виробництва

Істотним недоліком традиційного планування є одноваріантність планів. У реальній практиці, як правило, існує кілька варі-
антів розвитку подій. Тому на особливу увагу заслуговують методи планування, що дозволяють реалізувати один із важливих принципів планування — його гнучкість. Таким є метод «витрати — обсяг — прибуток», що його частіше називають аналізом беззбитковості, або «break-even-point» аналізом (аналізом точки розриву). Він дозволяє:

визначити планові обсяги виробництва і продажу товару з погляду їх беззбитковості;

прийняти рішення щодо цільових розмірів прибутку;

збільшувати гнучкість фінансового планування, ураховуючи можливі зміни в ціні реалізації, обсягу продажу, постійних і змінних витрат.

Суть методу аналізу беззбитковості полягає в пошукові критичного обсягу реалізації продукції, при зменшенні якого підприємство починає зазнавати збитків. Це можна визначити одним із двох способів — графічним чи за допомогою формули норми беззбитковості. Графічний спосіб знаходження точки беззбитковості виробництва розглянемо на прикладі молочної ферми СВК-агрофірми «Перемога».

Для визначення планової величини продажу, яка відповідає беззбитковому станові підприємства (продукту), необхідно знати три величини:

1) ціну реалізації одиниці товару. У нашому випадку було використано два реальних варіанти продажної ціни на молоко — 500 і 800 грн за 1 т молока базисної жирності. У табл. 14.3 наведено розрахунки виручки від реалізації продукції молочної ферми на 390 корів (молока, телят і гною) за продуктивності корів від 2000 до 9000 кг. Припускається, що все молоко буде реалізоване за зазначеними цінами незалежно від напрямів його використання (реалізація на ринку чи внутрішньогосподарське використання);

2) обсяг постійних (фіксованих) витрат, які в короткий період часу не пов’язані безпосередньо з обсягом виробництва і продажу продукції та змінами їх. До них належать амортизаційні відрахування, підтримувальний корм, засоби захисту тварин і рослин, орендна плата, проценти за користування кредитом, витрати на утримання апарату управління та ін. (табл. 14.5).

Таблиця 14.3

Розрахунок виручки від реалізації продукції
молочної ферми на 390 корів

Показник

Продуктивність корів, кг

2000

3000

4000

5000

6000

7000

8000

9000

Валовий надій молока, т

780

1170

1560

1950

2340

2730

3120

3510

Вихід гною, т:

 

 

 

 

 

 

 

 

від 1 голови

6

6

6

8

8

8

10

10

усього

2340

2340

2340

3120

3120

3120

3900

3900

Вихід приплоду, голів

360

360

360

360

360

360

360

360

Ціна 1 голови приплоду, грн

150

160

170

200

210

220

240

250

Виручка від реалізації, тис. грн:

 

 

 

 

 

 

 

 

— молока за ціною

 

 

 

 

 

 

 

 

500 грн/т

390

585

780

975

1170

1365

1560

1755

800 грн/т

624

936

1248

1560

1872

2184

2496

2808

— гною, 10 грн/т

23

23

23

31

31

31

39

39

— приплоду

54

58

61

72

76

79

86

90

Усього виручки (тис. грн) за ціни молока

 

 

 

 

 

 

 

 

500 грн/т

467

666

865

1078

1277

1475

1685

1884

800 грн/т

701

1017

1333

1663

1979

2294

2621

2937

На особливу увагу заслуговує планування потреби і вартості підтримувального і продуктивного корму (табл. 14.4). Методика розподілу потреби кормів на підтримувальний і продуктивний ґрунтується на відокремленні частки продуктивного корму із загальної добової норми кормів (ц кормових одиниць) для корів з різною продуктивністю [68, с. 22—23; 52—54].

Що стосується оцінки кормів, то вона однакова для підтримувального корму за всіх рівнів продуктивності корів, що обумовлено однаковою структурою раціону (табл. 14.4). Вартість же 1 ц кормових одиниць продуктивного корму зростає з підвищенням продуктивності, бо високопродуктивні корови вимагають більш якісних, а отже, і дорогих кормів (з підвищеним вмістом перетрав­ного протеїну, каротину, збалансованих за макро- і мікроелементами);

3) обсяг змінних витрат, які змінюються пропорційно обсягові виробництва. Це витрати на продуктивний корм, оплату праці основного виробничого персоналу, пальне і мастильні матеріали, транспортні витрати (у рослинництві — витрати на насіння, добрива) 

Частину витрат (на поточний ремонт обладнання, експлуатацію кормоцеху і т. д.) неможливо віднести безпосередньо ні до постійних, ні до змінних витрат. Тому їх доцільно виділити в окрему групу — змішані витрати — і потім розділити на постійні й змінні витрати. У нашому випадку це становило, відповідно, 10 і 90 %.

Рис. 14.2. Графік беззбитковості виробництва молока
(ферма на 390 корів)

Підготовлені дані використовують для побудови графіка беззбитковості виробництва молока (рис. 14.2). Насамперед на осі абсцис через рівні інтервали відкладають продуктивність корів, а на нижній шкалі — валовий надій молока. На осі ординат відкладають шкалу грошової виручки і витрат, найвища точка якої відповідає сумі виручки від реалізації продукції за максимальної продуктивності корів. Бажано, щоб одержаний чотирикутник був близьким до квадрата. Потім проводять лінії грошової виручки за різної ціни реалізації молока, відкладають постійні й змінні витрати. Лінія останніх є одночасно і лінією сукупних витрат. Із точки перетину їх з лінією виручки проводять перпендикуляр на лінію абсцис, що визначає критичний рівень продуктивності корів, за якого досягається беззбитковість виробництва. У нашому випадку цей рівень становить 3000 кг, якщо ціна реалізації молока 500 грн/т, і 1800 кг — якщо ціна реалізації 800 грн/т.

Для однопродуктової моделі точку беззбитковості, яка означає, що виручка від продажу продукції підприємства дорівнює сукупним витратам (О ´ Ц = Пв + Зв ´ О), можна визначити за формулою:

,

де О — обсяг продажу, Ц — ціна реалізації одиниці продукції, Пв — величина постійних (фіксованих) витрат; Зв — величина змінних витрат з розрахунку на одиницю продукції.

Точку беззбитковості можна розрахувати не тільки у фізичних, але й у грошових одиницях — гривнях. Тоді формула визначення точки беззбитковості буде такою:

.

Методика аналізу беззбитковості може застосовуватись також для визначення обсягу виробництва і продажу, необхідного для одержання цільової величини прибутку, а також для пошуку раціонального співвідношення між постійними і змінними витратами [31 с. 410—417].

Розрахунок точки беззбитковості — трудомістка і складна робота. Тому в країнах з розвиненою економікою фермери широко використовують результати розрахунків, виконаних науковцями для конкретних природно-економічних умов (табл. 14.6).

Наведені вище розрахунки стосуються однопродуктових моделей. При побудові ж графіків беззбитковості для багатопродуктових виробників (цехи з переробки молока, м’яса, виробництво хлібопродуктів тощо) виникають певні труднощі. Методичні підходи до побудови графіків беззбитковості в цьому разі розглянуто у підрозділі 8.1.