2.1.5.5. НУТ

Господарське значення. Нут, як і багато інших зернобобових культур, використовують як продовольчу й кормову культуру, в на­сінні якої міститься 25 — 34 % білка, 4 — 7,2 % жиру та багато інших корисних органічних і мінеральних речовин. Насіння білонасінних сортів нуту за смаком нагадує горох і використовується для вироб­ництва консервів, різних кондитерських виробів, приготування до­машніх страв, виробництва сурогатів кави. На корм худобі викорис­товують сорти нуту з темним забарвленням насіння, яке гірше роз­варюється і має нижчі смакові якості.

Солома нуту груба і малопридатна на корм тваринам. Її згодо­вують лише козам та вівцям. Зелену масу нуту теж не використову­ють на корм, бо в ній міститься багато органічних кислот — яблуч­ної та щавлевої.

Як бобова культура нут здавна відомий землеробам Давніх Гре­ції, Риму, Єгипту; в СНД — в Середній Азії, Закавказзі. Дрібнона­сінний нут походить з Південно-Західної Азії, крупнонасінний — з країн Середземномор'я.

Світова посівна площа нуту становить близько 12 млн га, з них 8 млн га в Індії.

В СНД нут висівають на малій площі — близько 30 тис. га. Посі­ви його розміщені переважно в Середній Азії, посушливих районах Поволжя, в Західному Сибіру, Центрально-Чорноземній зоні, на Кавказі, у степових районах України.

За інтенсивної технології нут може давати до 30 — 35 ц/га і біль­ше зерна. Тому за останні роки інтерес до цієї культури в Україні зростає і площі посівів її в Степу розширюються.

Морфобіологічні та екологічні особливості. Нут (баранячий горох, пухирник — Cicer arietinum L.) — однорічна рослина з ребристим прямостоячим стеблом. Боби однонасінні — здуті, овальні, сильно опуклі, не тріскаються. Маса 1000 насінин 100 — 600 г. Самозапиль­на рослина (рис. 49).

Розрізняють чотири підвиди нуту. Найпоширеніший підвид євразійський (ssp. eurasiaticum G. P.) — середньої висоти рослина (60 - 80 см). Маса 1000 насінин 200 - 300 г.

Холодостійкий, насіння починає проростати при температурі ґрунту 2-4 °С, а дружні сходи з'являються при 4 - 8 °С. Витримує весняні й осінні заморозки до мінус 8—10 °С, а зимуючі форми (в Середній Азії, Закавказзі) при осінній сівбі під снігом витримують морози до мінус 25 °С. Під час вегетації (цвітіння, достигання) дуже вибагливий до тепла. Добре витримує повітряну й ґрунтову посуху, при надлишку вологи уражується фузаріозом, аскохітозом. Має доб­ре розвинену кореневу систему. Економно витрачає вологу. Транс­піраційний коефіцієнт нуту 320 — 360.

До ґрунту нут невибагливий. Він добре росте на супіщаних лег­ких суглинках, а також на піщаних і солонцюватих ґрунтах. Кра­щими для нього є ґрунти чорноземні й каштанові.

Із сортів в Україні районовано Краснокутський 123, Совхоз-ний 14, Дніпровський високорослий, Красноградський 213.

Технологія вирощування. Нут у сівозміні можна висівати піс­ля різних попередників, кращими з яких є просапні й озимі куль­тури.

Основний і передпосівний обробіток ґрунту під нут, як і під інші ранні зернобобові культури, має бути якісним. Під зяблеву оранку вносять фосфорно-калійні добрива в дозі 60 - 90 кг/га фосфору й калію.

Навесні боронуванням закривають вологу, вносять 20 — 30 кг/га азоту одночасно з боронуванням на глибину загортання насіння.

Сівба. Висівають нут у ранні строки одночасно з сівбою ранніх колосових культур. Основний спосіб сівби — широкорядний з ши­риною міжрядь 45 см, на чистих полях — звичайний рядковий.

Для сівби використовують відсортоване й очищене насіння, схо­жість якого не нижче 90 — 95 %. Перед висіванням його протруюють фундазолом (2-3 кг/т), а в день сівби обробляють ризоторфіном.

При широкорядному способі сівби норма висіву становить 0,5 — 0,6 млн схожих зерен, або 80 - 120 кг/га, при звичайному рядково­му — відповідно 0,7 — 0,9 млн і 120 — 200 кг/га, залежно від крупно-сті насіння. При ранніх строках сівби насіння загортають на глиби­ну 5 — 7 см, при запізнілих — до 8 — 10 см.

Догляд. Відразу після сівби площу коткують кільчасто-шпоро-вими котками. Коли сходи вкоріняться, при появі бур'янів або ґрун­тової кірки проводять боронування упоперек рядків. Проти бур'янів застосовують також гербіциди, зокрема прометрин (3 кг/га), який вносять за 2 — 3 дні до появи сходів. На широкорядних посівах про­водять міжрядний обробіток не менш як двічі за літо.

Збирають нут, коли пожовтіє більшість бобів. Не слід запізнюва­тись із збиранням, бо втрачається багато бобів і під час обмолочу­вання сухе зерно подрібнюється. Кращий спосіб збирання на чистих посівах — пряме комбайнування, на засмічених — роздільне. Для запобігання подрібненню насіння під час обмолочування валків ча­стоту обертів барабана в комбайні зменшують до 400 — 600 об./хв. Після обмолоту насіння очищають, сушать до 14 % вологості і збері­гають у сухих приміщеннях.