Категорії

Дипломні, курсові
на замовлення

Дипломні та курсові
на замовлення

Роботи виконуємо якісно,
без зайвих запитань.

Замовити / взнати ціну Замовити

Господарське значення. Квасоля є цінною зернобобовою високо-білковою харчовою культурою. Вміст білка в її зерні становить 28 — ЗО %. За якістю білок квасолі наближається до білків м'яса і добре засвоюється організмом людини. Насіння квасолі містить також ор­ганічні й мінеральні речовини: вуглеводи (45 — 52 %), в тому числі цукор (5,2 %),жир (1,8 %) зольні елементи (4 %), а також вітаміни А, В1, В2 та ін. Його широко використовують для приготування різних поживних і смачних страв — супів, борщів, вінегретів, пирогів, пюре тощо; дієтичних страв для хворих при захворюваннях печінки, сечо­вого міхура; як сировину для консервної промисловості. У харчу­ванні використовують також зелені боби (спаржеві сорти квасолі), які містять до 15,7 % білка, до 2 % цукру, багаті на суху речовину та вітамін С. Використання квасолі як кормової культури обмежене через те, що в її недозрілих бобах, насінні, зелених листках містять­ся отруйні речовини.

Деякі види квасолі, наприклад багатоквіткову, з довгими витки­ми стеблами, використовують як декоративну рослину: вона є окра­сою веранд, балконів, садових куточків відпочинку та ін.

Агротехнічне значення квасолі визначається її здатністю нако­пичувати азот у ґрунті. У польовій культурі поширені крупно- та дрібнонасінні форми квасолі. Перші походять з Америки, звідки у XVI ст. потрапили в Європу, а в XVII -XVIII ст. — в Росію. Дрібно­насінна квасоля — досить давня культура країн Південної Азії (Ін­дії, Китаю, Японії). В СНД поширена в Середній Азії. У світовому землеробстві посівна площа квасолі становить 20 млн га. В СНД квасолю як польову культуру вирощують переважно в Україні, Мол­дові та Грузії на загальній площі близько 50 тис. га, в тому числі в Україні до 20 тис. га. Урожайність її в умовах України невелика — у середньому 10 — 13 ц/га, у кращих господарствах 18 — 20 ц/га.

Морфобіологічні та екологічні особливості. В Україні в польовій культурі поширена квасоля звичайна (Phaseolus vulgaris Savi) (рис. 48). На присадибних ділянках трапляється квасоля багатоквіткова (Phaseolus multiflоrus Wild). Квасоля звичайна — одна з найбільш теплолюбних культур серед зернобобових. Насіння її починає про­ростати при 10 °С, сходи нормально ростуть лише при 12 — 14 °С і гинуть при незначних заморозках — мінус 0,5 — 1 °С. У період веге­тації оптимальною для росту й розвитку квасолі є температура 22 — 25 °С.

Для проростання насіння квасолі потрібно багато вологи — близь­ко 105 % від його маси, проте сходи добре витримують посуху. Дуже чутлива квасоля до нестачі вологи в ґрунті та повітряної посухи в період цвітіння — достигання (обпадають квітки, зав'язі). Найспри­ятливішою вологістю ґрунту в період вегетації є 70 — 80 % НВ.

Кращими ґрунтами для квасолі є легкі за механічним складом чорноземи з нейтральною реакцією ґрунтового розчину (рН 6,5 - 7,5). На важких, кислих, заболочених або надто легких піщаних ґрунтах рослини ростуть погано.

Квасоля — світлолюбна культура, проте добре розвивається і при затіненні. Більшість форм звичайної квасолі — рослини короткого дня. За тривалістю вегетаційного періоду сорти поділяються на ранні, які достигають за 75 - 85 днів, середньостиглі (85 - 100) і пізньостиглі (100 — 120 днів і більше).

Районовані сорти: Альфа, Алуна, Бельцька 16, Первомайська, Подільська кущова, Синельниківська 6, Харківська 9, Харківська штамбова, Ювілейна 250 та ін.

Технологія вирощування. Квасолю в сівозміні висівають після озимих і ярих зернових культур, картоплі, цукрових буряків, куку­рудзи, льону-довгунця. У сівозміні квасолю не слід повертати на попереднє місце раніше як через 4—5 років.

Основний обробіток ґрунту після стерньових попередників почи­нається з лущення стерні дисковими лущильниками (ЛДГ-10А, ЛДГ-15А, ЛДГ-20) на глибину 6-8 см. Якщо треба, поле дискують удруге на глибину 10 — 12 см. Запирієні площі дискують двічі на

глибину 10 — 12 см, засмічені осотом — спочатку дискують на 6 — 8 см і вдруге лущать полицевими лущильниками (ППЛ-10-25) на глиби­ну 12 — 14 см. Після кукурудзи замість дискових лущильників вико­ристовують важкі дискові борони (БДТ-10). Після таких попередни­ків квасолі, як цукрові буряки, картопля, і на полі, чистому від бур'янів, лущення не проводять.

Зяблеву оранку здійснюють плугами з передплужниками (ПЛН-5-35, ПЛН-6-35) на глибину 20 - 22 см, після кукурудзи 25 - 27 см.

Рано навесні при настанні фізичної стиглості ґрунту поле боро­нують боронами БЗТС-1,0 у двох напрямках і на другий—третій день перший раз культивують культиваторами (КШУ-6) в агрегаті з бо­ронами на глибину 10 — 12 см. Після культивації ріллю вирівнюють шлейфами, планувальниками або волокушами. Перед сівбою про­водять передпосівну культивацію з боронуванням на глибину загор­тання насіння.

Удобрення. Квасоля дуже добре реагує на внесення органічних і мінеральних добрив. Гній зазвичай вносять під попередник, проте його можна в нормі 15 — 20 т/га вносити безпосередньо під квасолю.

Фосфорно-калійні добрива дають під зяблеву оранку, а азотні — навесні під першу культивацію. Середні норми мінеральних доб­рив: 30 - 45 кг/га азоту та по 45 - 60 кг/га фосфору й калію.

Для сівби використовують кондиційне насіння із схожістю не нижче 92 — 95 %, добре відсортоване й за 2 — 3 місяці до сівби про­труєне проти фузаріозу, антракнозу, пліснявіння з використанням ТМТД (3 кг/га), фундазолу (3 кг/га) та інших протруювачів. Проти квасолевої зернівки восени насіння обробляють бромистим метилом (30 — 100 г/м3 приміщення) або проморожують взимку при мінус 15 °С протягом двох діб або при мінус 3 - 4 °С упродовж 20 - 30 діб. Безпосередньо перед сівбою (за 2 — 3 год до висівання) його оброб­ляють ризоторфіном.

Висівають квасолю сівалками ССТ-8, СКОН-4,2, СО-4,2 у пізні строки, коли ґрунт прогріється до 11 — 13 °С. Основний спосіб сівби — широкорядний з шириною міжрядь 45 - 60 см. Норми висіву залеж­но від районів вирощування коливаються від 300 тис. схожих насі­нин на 1 га у Степу до 350 — 400 тис. у Лісостепу та на Поліссі. Гли­бина загортання насіння на важких ґрунтах 3 — 4, на легких 5 — 7 см.

Догляд і збирання. Важливим агрозаходом при вирощуванні квасолі в посушливу весну є післяпосівне коткування поля кільчас-то-шпоровими котками 3ККШ-6А. При утворенні ґрунтової кірки проводять досходове, а після з'явлення у рослин першої пари справж­ніх листків — післясходове боронування легкими боронами впопе­рек або по діагоналі рядків. При з'явленні бур'янів починають об­робляти ґрунт у міжряддях культиваторами УСМК-5,4В, КРН-4,2А. Протягом вегетації міжряддя розпушують 2 — 3 рази на глибину 5 — 6 см. Зважаючи на малі площі посіву, гербіциди застосовувати не бажано. При потребі проводять ручне прополювання, що обхо­диться дешевше, ніж при застосуванні гербіцидів.

Після появи сходів квасолі та ретельного обстеження площі і ви­явлення бульбочкових довгоносиків посіви обприскують 50 %-м кар­бофосом (0,6 - 1 кг/га) або 30 %-м метафосом (0,7 кг/га). У фазі бутоні­зації, цвітіння проти квасолевої зернівки посіви обприскують 20 %-м метафосом (1 кг/га) або іншими препаратами, що рекомендуються при вирощуванні квасолі, проте здебільшого потреба в такій обробці посівів не виникає або вона економічно недоцільна.

Урожай збирають, коли на рослинах побуріє 70-80 % бобів. Скошують квасолю переобладнаними на низький зріз жатками ЖБА-3,5А, ЖРБ-4,2А, ЖБС-4,2 та ін. Використовують також квасо-лезбиральні машини ФА-4А, ФА-4М. Валки обмолочують зернови­ми комбайнами з підбирачами із зменшеною частотою обертів бара­бана (до 400 — 500 об./хв), щоб уникнути травмування насіння.