4.11.5. Бджільництво

Відомо, що бджільництвом людство почало займатися ще за 2400 років до н. є. Спочатку людина збирала мед у гніздах ди­ких бджіл, які вони влаштовували у дуплах дерев і щілинах між скелями, а згодом людина почала створювати для бджіл штучні гнізда — борть. Цей промисел одержав назву бортництво. Сучас­не бджільництво розвинулось після винайдення пересувного ву­лика з рамками, що виймаються з нього. Перший розбірний рам­ковий вулик винайшов російський бджоляр П. Прокопович у 1814 р. Бджільництво поширене у країнах помірного і субтропі­чного клімату. Його основні напрямки — виробництво меду бджо­линого, бджолиного воску, прополісу, бджолиної отрути, маточно­го молочка, бджолозапилення, розведення маток і бджолиних сімей.

Основними продуктами бджільництва є мед та віск, бджоли запилюють сільськогосподарські комахозапильні культури з ме­тою підвищення їх врожайності.

Відомо близько ЗО тис. видів бджіл, які поширені скрізь, де ростуть квіткові рослини.

Африканські медоносні бджоли характеризуються більшою, ніж європейські, працездатністю, а також агресивніші за них. Вони швидше літають, працювати починають раніше, а закінчують пізніше. Виведення у Бразилії наприкінці 50-х — на початку 60-х років гібридних бджіл (схрещуванням африканських і євро­пейських) призвело до появи бджіл-убивць, від яких гинуть люди, коні, корови. Вони стали справжнім лихом для латиноамери­канських країн.