4.37. Сіньхайська революція в Китаї

Наприкінці XIX — на початку XX ст. Китай залишався напівфеодаль­ною країною з імператорською формою правління (Маньчжурська динас­тія). Жодна з капіталістичних країн світу не змогла перетворити цю вели­чезну азіатську країну на свою колонію. Проте під виглядом оренди різних морських портів і територій, значних фінансових інвестицій Англія, Німеч­чина, Франція, Японія, Росія одержували дедалі більше привілеїв. Країна перетворювалася в напівколонію. Разом з тим китайська молода буржуа­зія була заінтересована в розширенні внутрішнього ринку, ліквідації іно­земної конкуренції та феодальних порядків, демократизації державного і суспільного життя.

У першому десятиріччі XX ст. швидко зростали антиманьчжурські та національно-визвольні настрої. Влітку 1905 р. під керівництвом Сунь Ятсена — відомого китайського революціонера-демократа — відбулося об'єднання різних китайських революційно-демократичних груп і органі­зацій, що ставили своїм завданням ліквідацію монархії та встановлення республіки, в Об'єднаний союз.

В основу програми Об'єднаного союзу були закладені "три народних принципи", які розробив Сунь Ятсен: націоналізм, народовладдя і народ­ний добробут. Принцип націоналізму означав необхідність повалення чу­жоземної маньчжурської династії та встановлення суто китайського прав­ління. Принцип народовладдя трактувався як ліквідація монархічного ладу і встановлення республіки. А принцип народного добробуту вимагав зрівня­ти права на землю.

Чисельність прихильників Сунь Ятсена швидко зростала.

В умовах зростаючого незадоволення політикою цінського уряду знач­но активізували свою діяльність революційні організації у головному центрі Середнього Китаю — Іхані. Саме тут у 1911 р. повстали солдати саперно­го батальйону, до яких приєдналися інші війська. Повстання охопило сусідні міста, і вся провінція Хубей була проголошена республікою. Уряд провінції організував ефективну оборону провінції і закликав усі верстви населен­ня Китаю підтримати революцію. Він просив іноземні держави дотриму­ватися нейтралітету, обіцяючи за це повагу до всіх договорів, які вони укла­ли з Цінами. На кінець 1911 р. лише 3 провінції із 18 визнавали владу цінського уряду.

У грудні 1911 р. в Нанкіні делегати від провінцій обрали президентом Китайської республіки Сунь Ятсена, який щойно повернувся з еміграції. Він сформував революційний уряд. Уперше в історії Китаю були проголо­шені демократичні свободи і права народу, розроблені заходи з поліпшен­ня добробуту народу, розвитку освіти тощо.

Проте ця політика революційного уряду зустріла шалений опір з боку внутрішніх монархічних сил, яким значну допомогу надавали імперіалі-

стичні держави. В Об'єднаному союзі також не було єдності дій у реалі­зації політики революційного уряду. Сам президент під тиском лібералів вимушений був відмовитися від принципу зрівняння прав на землю. У законодавчих зборах провінцій прихильники конституційно-монархічного напряму поступово витісняли революційних демократів.

Пекінський уряд покликав на допомогу генерала Юань Шикая, який підтримував стосунки з окремими угрупованнями революційних сил краї­ни і якому іноземні фінансисти обіцяли фінансову допомогу. Пекінський уряд сподівався, що він врятує монархію. Але зрозумівши, що монархію врятувати неможливо, Юань Шикай домігся зречення династії від престолу, одержавши обіцянку від лібералів обрати його президентом республіки.

Іноземні держави поступово спрямували до Китаю значні військові та військово-морські сили, які висадилися у портах Китаю, надаючи допомогу лібералам. Нанкінський уряд, якого не визнавали іноземні держави, не мав фінансових коштів і організованого війська для реалізації своєї програми.

Сунь Ятсен був вимушений відмовитися від посади тимчасового пре­зидента республіки на користь Юань Шикая. Революційні демократи роз­раховували, що зможуть забезпечити собі більшість у майбутньому парла­менті й обмежити владу Шикая. Але їм цього не вдалося досягти.

Влітку 1912 р. Об'єднаний союз і ліберали, які приєдналися до союзу, створили Національну партію — Гоміндан. На виборах до парламенту Гоміндан одержав більшість голосів, але створити свого уряду не зміг. Юань Шикай домігся визнання республіки США й одержав від іноземних держав велику позику. Він придушив розрізнені революційні виступи в країні (чер­вень — вересень 1913 р.), що увійшли в історію Китаю під назвою "другої революції". Було встановлено диктатуру: видані укази про розпуск парла­менту, всіх провінційних зборів і органів місцевого самоврядування. Нанкін­ська конституція була замінена новою, за якою вся виконавча, законодавча і судова влада зосереджувалася в руках президента республіки.