4.39. Культура найрозвинутіших зарубіжних країн (кінець XIX - початок XX ст.)

Наприкінці XIX — на початку XX ст. потреби продуктивних сил, що бурхливо розвивалися, обумовили і значний розвиток культури. Завдяки цьому були зроблені великі відкриття в фізиці, хімії, біології.

Однією із важливих проблем, що була вирішена наприкінці XIX ст., стало одержання і використання електроенергії як нової енергетичної основи про­мисловості і транспорту. Перехід промисловості до масового й автоматизо­ваного виробництва потребував використання у машинах нового двигуна. Ним став електромотор. Першою передумовою для вирішення технічної проблеми став винахід динамо-машини, а другою — передача електроенергії на значні відстані. У пошуках збільшення потужності первинних двигунів удосконалюються парові котли, були створені нові типи теплових двигунів. Німецькі винахідники розробили типи двигунів внутрішнього згорання, які працювали на бензині. Німецький інженер Рудольф Дизель створив но­вий тип двигуна, який був розрахований на застосування важкого рідкого палива і відіграв велику роль на транспорті і виробництві. Винахід мобіль­них двигунів обумовив створення нового виду транспорту — автомобіля.

Німецький вчений Вільгельм Рентген відкрив існування незримого проміння. Цей різновид електромагнітних хвиль одержав назву рентгенів­ського проміння і знайшов широке застосування в медицині і техніці. Марія Склодовська-Кюрі та її чоловік П'єр Кюрі довели, що деякі ра­діоактивні елементи (полоній і радій) виділяють більш інтенсивне випро­мінювання, ніж уран.

Наукове пояснення сутності радіоактивності дав англійський фізик Е. Резерфорд.

Одночасно змінювалося наукове уявлення про співвідношення просто­ру і часу. Німецький вчений Альберт Ейнштейн оприлюднив основні ідеї теорії відносності. Він довів, що при швидкості, що наближається до швидкості світла, хід часу уповільнюється, а розміри тіл зменшуються.

На початку XX ст. відбулися значні зрушення в біології. Відкриття видатним чеським натуралістом Грегором Менделем деяких законів спадковості поклало початок розвитку нової науки — генетики.

Досягнення в галузі науки і техніки, природознавстві, особливо у фізіо­логії, мали значний вплив на формування такого напряму культури, як натуралізм, що зародився й оформився насамперед у Франції. Сама теорія натуралізму була розроблена видатним французьким письменником Емі-лем Золя. Натуралісти ставили перед собою завдання вивчати людину і суспільство так, як природознавець вивчає людину. Художня цінність бага­тьох натуралістичних творів страждала від прагнення дати суто біологіч­не, фізіологічне пояснення складного духовного світу людини.

Витоки імпресіонізму пов'язані з новаторськими пошуками художника Едуарда Мане, який вважав, що митець має лише передати свої враження (ітргеззіоп).

Значною подією в історії культури було виникнення естетики символізму. Він зародився у 60—70 рр. у творчості таких французьких поетів, як Шарль Бодлер, Поль Верлен та ін. Реалізму і натуралізму, позитивізму і матеріаліз­му символісти протиставляли свою поетику та естетику, в яких акцентувалося на ідеї таємничості світу, конфлікту між реальним та ідеальним. Багато хто з символістів обстоював незалежність мистецтва від соціальних проблем.

На межі двох століть відбулося оновлення реалізму. Письменники-реа-лісти прагнули до створення багатопланових соціальних романів. Так, в романах американського письменника Теодора Драйзера подається уза­гальнений образ американського монополіста, який іде до своєї мети, лама­ючи долі багатьох людей, у боротьбі за збагачення визнає будь-які методи.

Творчість письменників-реалістів була пов'язана із зростаючим впли­вом наприкінці XIX — на початку XXст. на життя суспільства робітничо­го класу і соціальної ідеології. Так, основоположником літератури соціа­лістичного реалізму в Росії був Максим Горький.