Категорії

Дипломні, курсові
на замовлення

Дипломні та курсові
на замовлення

Роботи виконуємо якісно,
без зайвих запитань.

Замовити / взнати ціну Замовити

4.4.2. Роззброєння — ключ до розв'язання глобальних проблем

Відвернення термоядерної війни — першочергова проблема людства. У світі нагромаджено майже 50 тис. різних ядерних боєзарядів загальною потужністю до 50 тис. мегатонн, що у мільйон разів перевищує силу атомного вибуху в Хіросімі у 1945 р. Цього запасу дос­татньо, щоб декілька разів знищити людство. Вибух ли­ше однієї мегатонної ядерної бомби за своєю силою пере­вищує сумарну силу всіх вибухів, які мали місце в роки Другої світової війни. Широке застосування зброї масово­го знищення призведе насамперед до знищення міст, де сконцентровано 40% населення планети, знищить майже все промислове виробництво, основний економічний по­тенціал людства. Якщо хтось і вціліє, то навряд чи змо­же вижити в умовах радіації, рівень якої буде у 5 разів вищий за дозу, отриману жителями Хіросіми і Нагасакі. Застосування зброї масового знищення має глобальний характер. Це означає, що воно не може бути локалізова­ним межами однієї країни, що регіони й райони нашої планети, де не буде використана термоядерна зброя, теж будуть приречені.

Гонка озброєнь — величезна загроза людству не ли­ше як небезпека виникнення термоядерної війни. На неї, як уже зазначалося, щорічно витрачається нині майже 800 млрд.. дол., що дорівнює витратам праці в су­мі понад 100 млрд.. людино-років. Під військові бази від­ведено значну частину території, лише у регулярних вій­ськах зайнято понад 20 млн.. осіб. Виготовлення та наро­щування величезних арсеналів зброї завдає непоправних збитків навколишньому середовищу. Особливо небезпеч­ними є зберігання та поховання ядерних відходів, відхо­дів хімічного та бактеріологічного виробництва, аварії на військових заводах, бойових літаках з ядерними та водневими бомбами.

Поряд із загрозою термоядерної зброї все реальнішою стає загроза екологічної зброї (провокування землетрусів, цунамі, порушення озонового шару над територією про­тивника тощо), мілітаризація космосу.

Зростання мілітаризації економіки поглиблює і заго­стрює економічні, соціальні, політичні та інші проблеми. Тому першочерговим завданням є припинення невпинної гонки озброєнь. Його вирішення вимагає демілітаризації економіки. Тому постає питання, як розв'язати супереч­ність між інтересами людства щодо виживання і гонкою термоядерних озброєнь.

Основні шляхи демілітаризації економіки. Пошуки шляхів демілітаризації економіки залежать насамперед від позиції США та Росії, на яких припадає левова част­ка ядерного потенціалу, або майже 90% ядерних боєго­ловок світу. Демілітаризація економіки передбачає, що в Росії та СТА залишиться по 1—2 тис. одиниць. Саме та­ку кількість вважає оптимальною більшість досвідчених експертів світу, оскільки її достатньо для знищення ядерним ударом ключових цілей противника.

Важливою проміжною ланкою у відверненні загрози термоядерної війни є конверсія, тобто перехід від проце­су мілітаризації економіки до економіки роззброєння, пе­реведення військового виробництва на випуск мирної продукції. Попередньою умовою конверсії військового виробництва є істотна зміна пропорцій розподілу фінан­сових, матеріальних і людських ресурсів між військовою та цивільною сферами.

Наприклад, у США у виробництві військової продук­ції беруть участь 20 тис. великих підприємств і компаній як підрядники і понад 150 тис. як субпідрядники. Пере­важну частину замовлень Пентагону виконують 100 наймогутніших корпорацій. В Англії, Франції, ФРН від 40 до 70% вартості всіх державних замовлень отримують 10—15 гігантських монополій. У США кілька мільйонів осіб зайняті виготовленням військових замовлень, а з урахуванням членів їх сімей — майже 15 млн. осіб жи­вуть на доходи, отримані від виконання усіх замовлень. Опосередковано у цей процес втягнуті підприємства й фірми, які отримують доходи від реалізації своєї проду­кції зайнятим у військових галузях економіки. Щорічно лише прямі військові витрати у США сягають в останні роки приблизно 280 млрд.. дол. Тому перерозподіл цих ре­сурсів на користь цивільних галузей — важлива попе­редня умова конверсії військового виробництва.

Проблема конверсії — складна соціологічна пробле­ма, тобто така, що безпосередньо стосується економіч­них, соціальних, політичних, юридичних, психологічних та інших сфер системи суспільних відносин. В економіч­ному плані конверсія на перших етапах вимагає певних витрат на переоснащення специфічної військової техні­ки, на виробництво товарів та послуг цивільного призна­чення. Крім того, вона зачіпає не однаковою мірою різні форми власності, вимагає специфічних структурних зру­шень у межах кожної з них. У соціальному аспекті кон­версія стосується осіб, зайнятих військовим виробницт­вом, та членів їх сімей. Оскільки заробітна плата робіт­ників у військових галузях США в середньому на 40% вища, ніж у цивільній сфері, крім побоювання втратити роботу внаслідок конверсії (що є переважно психологіч­ним моментом проблеми), вони побоюються також знач­ного зниження свого життєвого рівня. Соціальний аспект конверсії пов'язаний також з можливістю опору з боку ВПК. Політичний аспект конверсії зумовлений тим, що її розв'язання є насамперед політичною проблемою, яка пов'язана з якісною зміною зовнішньої політики держа­ви. Ще одним аспектом конверсії є те, що в капіталісти­чних країнах майже всю військову промисловість конт­ролює держава, вона залежить від асигнувань держави, від державних закупівель товарів і послуг військового призначення. Політичний аспект конверсії військового виробництва означає, що для її здійснення потрібна до­помога уряду.

Проте навіть у країнах Заходу не існує нездоланних соціально-економічних перешкод для проведення конвер­сії військового виробництва. З економічного погляду це зумовлено тим, що в кінцевому підсумку припинення гонки озброєнь сприятиме розширенню зайнятості, подоланню гострих диспропорцій у господарстві, послабить дефіцити державного бюджету, інфляційні тенденції, стимулюватиме використання науки у виробництві тощо. У ширшому плані конверсія сприятиме подоланню всіх негативних тенденцій, зумовлених мілітаризацією еконо­міки. Не вимагатиме значних витрат перекваліфікація робітників та інженерно-технічних працівників, зайня­тих у військовому виробництві. Часткову втрату ними за­робітної плати можна компенсувати соціальними випла­тами держави, джерелом яких стане економія для народ­ного господарства, отримана за рахунок конверсії.

Конверсія військового виробництва сприятиме поши­ренню процесу диверсифікації, проникненню військових концернів у виробництво товарів і послуг цивільного призначення.

З погляду розв'язання найважливішої глобальної про­блеми сучасності — відвернення термоядерної війни — конверсія військового виробництва надає послабленню гонки озброєнь незворотного характеру, зміцнює міжна­родне співробітництво, сприяє розв'язанню інших гло­бальних проблем.