Категорії

Дипломні, курсові
на замовлення

Дипломні та курсові
на замовлення

Роботи виконуємо якісно,
без зайвих запитань.

Замовити / взнати ціну Замовити

5. 5. Жовтневий переворот і встановлення більшовицького режиму в Росії

Після лютого 1917 р. серед усіх соціалістичних партій більшовики зай­няли вкрай ліві позиції. У березні 1917р. керівництво більшовицької партії (Ленін був за кордоном) співробітничало з іншими соціалістичними партіями, умовно підтримувало Тимчасовий уряд, ідеї "революційного оборонства".

З приїздом у квітні Леніна до Росії позиції партії змінилися. Його програма ("Квітневі тези") передбачала перехід від буржуазно-демократичної до соціалістичної революції, встановлення республіки Рад, націоналізацію всієї землі та банківської системи, контроль за виробництвом, вихід з війни, співробітництво з поміркованими соціалістами і мала на меті захоплення влади.

Учасники з'їзду партії, що відбувся в серпні 1917 р., мовчазно ухилили­ся від підтримки вимоги збройного повстання, хоча гасло Леніна "Вся влада Радам!", проголошене ще в липні, практично означало заклик до збройного повстання проти Тимчасового уряду.

10 і 16 жовтня на засіданні ЦК партії більшовиків Володимир Ленін зміг добитися рішення про безпосередню підготовку до повстання. Однак на засіданні були присутні лише 12 чоловік з 21-го. Ленінську резолюцію про збройне повстання підтримали 10 членів ЦК. Проти виступили Лев Каменев і Григорій Зінов'єв. 12 жовтня при Петроградській раді було створено Військово-революційний комітет (фактичний керівник Лев Тро-цький), що і став центром підготовки повстання.

Ще до відкриття II З'їзду Рад (перший відбувся в червні) Троцький наказав встановити контроль над телеграфом, телефоном, поштою та ін. Розрахунок виявився правильним: під тиском більшовиків II З'їзд Рад прийняв очікуване рішення, адже, коли він відкрився, місто було в руках більшовиків. Так 25 жовтня'(7 листопада) 1917 р. відбувся більшови­цький переворот. Перевага на з'їзді більшовиків і їх прибічників визначи­ла прийняття рішень, пронизаних ідеями більшовиків і лівих есерів. З'їзд проголосив встановлення радянської влади і прийняв ряд декретів.

Декрет про мир закликав воюючі країни укласти демократичний мир без анексій і контрибуцій, проголошував відмову від таємної дипло­матії і договорів, підписаних царським і Тимчасовим урядами.

Декрет про землю грунтувався на есерівський аграрній програмі та скасував приватну власність на землю, проголосив націоналізацію землі і її надр, заборонив найману працю та оренду землі.

З'їзд прийняв постанову про скасування смертної кари і резолюцію проти погромницького руху. З'їзд створив однопартійний більшовицький уряд — Раду Народних Комісарів (РНК). Ліві есери спершу відмовилися від участі в уряді, проте увійшли до складу Всеросійського Центрального Виконавчого Комітету (ВЦВК). Головою уряду став Володимир Ленін, а головою ВЦВК — Л. Каменев. Крім того, з'їзд підтвердив намір провести вибори до Установчих зборів.

Захоплення більшовиками влади в Петрограді не було підтримано інши­ми соціалістичними партіями. Новий радянський уряд не визнавали дер­жави Заходу.

Після захоплення влади в Петрограді більшовики поступово встанови­ли радянську владу майже на всій території Російської імперії.

Захопивши владу, більшовики розпочали злам старої державної систе­ми і створення нової — диктатури пролетаріату. Проте не було втілено в життя проголошення З'їзду Рад вищим законодавчим органом країни. Президія ВЦВК і РНК привласнили собі не лише виконавчу, а й законодав­чу владу. Над місцевими радами ставили революційні комітети, які форму­валися виключно з більшовиків.

Декретом РНК створювалися так звані народні суди в складі голови і народних засідателів, однак необмежені права на арешт, слідство, винесення вироку і його виконання були надані Всеросійській Надзвичайній Комісії (ВНК) на чолі з Феліксом Дзержинським. Цей орган був підпорядкова­ний лише вищому партійному керівництву, а не державному контролю.

Незадоволення політикою більшовиків і опір її здійсненню викликав антибільшовицькі заколоти. У середині листопада була досягнута угода про формування коаліційного уряду з лівими есерами. Проте вибори до Установчих зборів показали, що більшовики є другою партією за своїм політичним впливом. Вони здобули на зборах 22,5 % місць, тоді як есери 40 % місць. Тому збори відхилили більшовицьку ідею соціалістичного вибору і встановлення диктатури пролетаріату. Тоді більшовицька більшість

Президії ВЦВК прийняла рішення про розпуск Установчих зборів, що знач­но загострило ситуацію в країні. Цей акт означав, що більшовицька партія не є партією революційної демократії, та започаткував перелом у настро­ях, насамперед робітничих мас, які підтримували більшовиків.

У квітні — травні відбулися перші після приходу до влади більшови­ків вибори до рад, у яких у більшості губерній переміг блок більшовиків і есерів. Ці ради були розігнані більшовиками, які претендували на однопар-тійність. У 1918 р. із ВЦВК були виключені фракції меншовиків і есерів.

Влітку 1918 р. більшовицький режим запровадив політику військо­вого комунізму. Ця політика передбачала комплекс заходів: націоналіза­цію всіх засобів виробництва, розподіл продуктів порівно, застосування примусової праці, ліквідацію товарно-грошових відносин і цілковиту дикта­туру більшовицької партії. У країні встановилася однопартійна система, нероздільна диктатура РКП(б). Партія більшовиків перестала бути суто політичною організацією, її апарат почав зрощуватися з державними струк­турами. Тепер тільки вона намагалася визначати політичну, економічну, ідеологічну, культурну і духовну ситуацію в країні.

Більшовизм переміг завдяки помилкам Тимчасового уряду і помірко­ваних, соціалістів; радикалізму і екстремізму народних мас, доведених царизмом, економічною і політичною кризою до відчаю, значній полі­тичній волі, енергії, організованості, тактичній поведінці більшовиків.