Категорії

Дипломні, курсові
на замовлення

Дипломні та курсові
на замовлення

Роботи виконуємо якісно,
без зайвих запитань.

Замовити / взнати ціну Замовити

5.26. Комуністична індустріалізація

Наприкінці 20-х років сталінське угруповання, що утвердилося при владі, взяло на озброєння таку програму: ліквідувати приватновласницький сектор в економіці — експропріювати непманів і куркулів, колективізувати бідняцькі та середняцькі господарства, зосередити у своїх руках всі про­дуктивні сили, налагодити безпосередній товарообмін, створити могутню важку промисловість і зміцнити збройні сили. Керівники СРСР вважали, що цей "революційний стрибок" дасть можливість обігнати передові дер­жави, якщо дотримуватися системи жорстокості, військової дисципліни, збе­рігати керівну роль правлячої партії. А звідси і політичні цілі — ніякого інакомислення, підпорядкованість генеральній лінії партії, особистого — суспільному.

Уперше про курс індустріалізації офіційно було проголошено на XVI з'їзді у виступі Сталіна. У партійній верхівці точилася гостра боротьба з питань темпів розвитку важкої промисловості. Фактично перший прак­тичний крок до форсування індустріалізації відбувся навесні 1928 р., коли Політбюро ЦК ВКП(б) розглянуло фінансовий план на поточний рік. Питома вага витрат на капітальне будівництво лише за рік подвоювалася. Йшлося про спорудження Сталінградського тракторного заводу, Уральського заводу важкого машинобудування, Ростсільмашу, Дніпрогесу, Турксибу (Туркмено-Сибірської залізниці) та інших.

Перша п'ятирічка (1928/29—1932/33 рр.) передбачала середньоріч­ний приріст промислової продукції в обсязі 19—20%. Основним завдан­ням п'ятирічки було перетворення країни з аграрно-індустріальної в інду­стріальну. Проте основні цифри плану були відкоректовані. На думку Ста­ліна і його оточення, на кінець п'ятирічки можна було виплавляти чавуну замість 10 млн. тонн — 17 млн., випустити 170 тис. тракторів замість 55 тис., 200 тис. автомобілів замість 100 тис. тощо. Ці підрахунки не були продумані і не мали реальної основи.

Джерелами фінансування промисловості були "перекачування" коштів із аграрного сектора в індустріальний, нищівна експлуатація селян, позики, емісія грошей.

За всіма показниками перший п'ятирічний план було не виконано.

На шкоду галузям легкої промисловості першочергове значення нада­валося розвитку важкої промисловості, робився наголос на завершенні ре­конструкції всього народного господарства на основі нової техніки. Зрос­тання продуктивності праці у 2,2 раза було досягнуто в основному за рахунок того, що левова частка коштів спрямовувалася у важку промис­ловість.

Збільшення чисельності робітників і службовців — з 23 млн. у 1928 р. до 39 млн. у 1940 р. —- розглядалося як ознака піднесення до добробуту, але замовчувався факт того, що на кінець 30-х рр. на одного мешканця міста припадало житлової площі менше, ніж до революції. Більшість робітників і службовців жили у комунальних квартирах, бараках, підвалах. Середня заробітна плата промислового робітника становила 125 крб. у місяць, тоді як номенклатура середнього рівня одержувала в 25—ЗО разів більше.

За період двох п'ятирічок були досягнуті значні успіхи в галузі індустріалізації. До ладу вступило приблизно 9 тис. великих підприємств, налагоджено масовий випуск літаків, вантажних і лег­кових автомобілів, комбайнів і тракторів, різноманітного обладнан­ня, яке призначалося насамперед для подальшого розгортання важкої промисловості і зміцнення військової могутності СРСР.

Проте політика індустріалізації менше всього торкнулася інших галузей економіки. Ручна масова праця переважала в будівельній га­лузі та сільському господарстві; не розвивалася легка промисловість, мало уваги надавалося розвитку інфраструктури — шосейних доріг, складських приміщень, торговельної мережі тощо.