Категорії

Дипломні, курсові
на замовлення

Дипломні та курсові
на замовлення

Роботи виконуємо якісно,
без зайвих запитань.

Замовити / взнати ціну Замовити

Точнiсть та надiйнiсть прогнозiв, розроблених на основi експертних оцiнок, в першу чергу визначається складом експертної групи, їх професіоналiзмом, обсягом знань, ерудованiстю. Специфiчнi вимоги до членiв експертної групи роблять свiй вiдбиток на принципи їх вiдбору.

*Експерт в достименному перекладі з латинської мови означає «досвідчений», «обізнаний»

При проведеннi iндивiдуальних експертних оцiнок до експерта висуваються бiльш суворi вимоги, нiж до експертiв, що входять до складу групи. Пояснюється це бiльш високою вiдповiдальнiстю екперта iндивiдуальної оцiнки при формулюванні остаточних висновкiв.

В цiлому ж проблема пiдбору екпертiв для проведення експертизи складається з двох етапів.

На першому етапi, виходячи з задачi екпертизи, необхiдно виявити власне самих екпертiв. На другому етапi з виявлених екпертiв необхiдно сформувати робочу групу.

Виявлення потенцiйних екпертiв здебiльшого залежить вiд встановленної мети екпертизи. Якщо складення прогнозу орiєнтовано на зацiкавленісті тiльки окремої органiзацiї (пiдприємства) і вимагає при цьому глибокого знання її iсторiї, господарської полiтики, виробничих особливостей, то доцiльно використовувати екпертiв самих органiзацiй. Перевагу треба вiддати тим спецiалiстам, що мають вiльний час, бажання та високий професiоналiзм. Слiд остерiгатись залучення керiвникiв верхнього ешелону влади, якщо вони занадто зайнятi i не мають достатньо часу для про думання та обгрунтування вiдповiдi. Оцінки їх в таких випадках будуть поспішні, а їх думка, як правило, чинить тиск на спецiалiстiв, що знаходяться на декiлька щаблiв нижче по службовому положенню.

Таким чином, на практицi потрiбно йти на компромiс мiж залученням в групу екпертiв спецiалiстiв, службовий стан яких дає їм достатньо широкий кругозір, та залученню таких спецiалiстiв, що в змозі витратити необхiдний час для вiдповiдей на питання анкети. Оцiнка рiвня останнiх може бути отримана в вiддiлах кадрiв, iз звiтiв про службову кар'єру, росту оплати працi, а також з думок колег.

Якщо ж прогноз залежить не вiд знання органiзацiї, а вимагає широких знань в певнiй сферi, то спецiалiстiв слiд шукати поза органiзацiєю. Пiдбiр екпертiв за таких умов значно ускладнюється.

Вирiшити таку проблему можна рiзними способами. Якщо на пiдприємствi (органiзацiї) є хоча б один спецiалiст в данiй областi знань, то його можна попросити назвати екпертiв зi сторони. Можливий також iнший шлях. На основi аналiзу лiтературних джерел по прогнозованiй проблемi вибирається будь-який спецiалiст, що має декiлька публiкацiй в данiй областi. Офiцiйно до нього звертаються з проханням назвати, на його думку, 10 найбiльш компетентних в данiй сферi спецiалiстiв. Потiм звертаються одночасно до кожного з десяти, вказаних на першому етапi, спецiалiстiв, щоб вони вказали в свою чергу десять найбiльш компетентних колег. З отриманого списку спецiалiстiв викреслюються 10 першочергових, а рештi надсилаються листи, що мiстять вказане вище прохання. Таку процедуру повторюють до тих пiр, поки не один з вище названих спеціалiстiв не додасть нових призвiщ до списку експертiв, тобто поки не стабiлiзується мережа експертiв. Сформований список експертiв можна вважати генеральною сукупнiстю спецiалiстiв, компетентних в данiй сферi знань.

Використовувати всiх спецiалiстiв в проведеннi експертизи недоцiльно та практично неможливо. Тому з загального списку потрiбно сформувати репрезентативну вибiрку. Вiдiбранi спецiалiсти повиннi вiдповiдати таким вимогам:

експерт повинен бути визнаним спецiалiстом в данiй сферi;

експерт має бути обізнаним не тiльки в данiй сферi, а також в сумiжних сферах;

оцiнки експерта мають бути вiдносно стабiльнi в часi, на всiх етапах експертизи;

експерт повинен мати деякий досвiд успішних прогнозiв в данiй сферi знань або хоча б взагалi досвiд прогнозування;

експерт повинен мати широкий кругозiр, ерудицію, бачити перспективи.

При формуваннi експертної групи необхiдно вирiшити двi важливi проблеми: визначити число членiв екпертної групи та оцiнити компетентнiсть експертiв.

Кiлькiсть експертiв, включених до експертної групи, може бути вiд 10 до 150 чоловiк. Число експертiв суттєво впливає на точність групової оцінки. Зменшення числа експертів веде до зниження точності прогнозу, тому що на кінцеві результати значно впливає кожен експерт. Збiльшення числа експертiв, хоча i пiдвищує, як правило, точнiсть прогнозу, однак ускладнює організацію проведення експертизи, продовжує строки її проведення в часi. Тому при виборi числа експертiв також потрiбен компромiс мiж точнiстю та трудомісткістю роботи, часом проведення експертизи.

Установити оптимальну чисельнiсть групи експертiв є складною задачою. На практиці встановлюється максимальна та мiнiмальна межа чисельностi.

Максимальна чисельнiсть експертної групи встановлюється на основi нерiвностi

де nmax— максимальне число експертiв в групi;

Ц — компетентнiсть i-го експерта за шкалою компетентностi;

kmax— максимально можлива компетентнiсть експерта за шкалою

компетентностi.

Мiнiмальна чисельнiсть експертної групи визначається за нерiвнiстю

де B — середня оцiнка прогнозованої величини в балах;

В — середня оцiнка, яка дана експертною групою, з якої виключений (або ж, навпаки, в якувключений) один екперт;

Bmax— максимально можлива оцiнка прогнозованої величини в

прийнятiй шкалi оцiнок;

є— задана величина змiни  середньої помилки при включеннi чи виключеннi експерта.

Рекомендується також мiнiмальне значення числа експертiв в групi визначити в залежностi вiд заданої величини змiни середньої оцiнки є.

Чисельнiсть групи встановлюється в межах nmin < n < nmax

Число експертiв в групi можна визначити на основi теорiї вибіркового спостереження

де n — потрiбна кiлькiсть членiв групи експертiв;

Р — питома вага екпертiв, якi мають певнi ознаки, що встановленi органiзаторами експертизи (наприклад, стаж роботи в данiй сферi не менше 10 рокiв, або кiлькiсть публiкацiй по прогнозованому питанню не менше п'яти та

iн.);

t — критерiй Ст'юдента при заданому рiвнi істотності (iнтервал довiри);

А^— середня гранична помилка частки.

Розглянемо приклад обчислення числа експертiв групи на основi теорiї вибіркових спостережень.

В загальному списку експертiв, складеному з 150 спецiалiстiв, 75 має стаж роботи в дослiджуванiй сферi понад 15 рокiв. Виходячи з заданої межi стажу роботи, визначити необхiдну чисельнiсть експертiв при заданiй ймовiрностi Р = 0,9545 i середнiй граничнiй помилцi частки 0,15.

Для залежностi (5.4) Р = 75:150 = 0,5, при Р = 0,9545;     t = 2

Персональний склад експертної групи із загального числа претендентiв формується з найбiльш компетентних спецiалiстiв, котрi можуть проявити максимальну   здатнiсть   до   передбачення   майбутнього   i   адекватного


вiдображення тенденції та закономiрностi розвитку дослiджуваного процесу (явища, об'єкта).

Для визначення компетентностi експерта використовується анкетне опитування та самооцiнка.

Ступiнь придатностi спецiалiста до експертизи по анкетному опитуванню визначається по коефiцiєнту компетентностi

де Ytj— вага i-ої градації (пiдкресленої експертом, що оцінюється)- i-ій характеристиці в балах;

Ті — максимальна вага j-ої характеристики в балах.

Самооцiнка необхідна для додаткової оцiнки обізнаності експерта вiдносно конкретного питання, по якому робляться висновки. В процесi самооцiнки кожен спецiалiст оцiнює ступiнь своєї освiченостi за 10 бальною шкалою, пiдкреслюючи вiдповiднi бали:

«0» балiв — експерт не знайомий з суттю обговорюваного питання;

«10» балiв — якщо питання входить в сферу вузької спецiалiзацiї експерта; решта оцiнок присвоюється в залежностi вiд ступеня обізнаностi експерта в дослiджуваній проблемі.

Компетентнiсть експерта за самооцiнкою обчислюється за формулою

де XI— самооцiнка (в балах), яка характеризує ступiнь обізнаності спецiалiста з l-ою проблемою;

п — максимально можлива самооцiнка (10 балiв).


Найкращi результати дає узагальнююча оцiнка компетентностi, яка включає як анкетний метод, так i самооцiнку.

Компетентнiсть спецiалiста за комплексним методом визначається за формулою

де m — кiлькiсть використаних методiв самооцiнки.

Крiм оцiнки компетентностi спецiалiстiв при формуваннi групи експертiв необхiдно звернути увагу на ряд iнших факторiв (умов). Так, однiєю з труднощiв при формуваннi групи є проблема традицiйних або професiйних переконань визначеного кола спецiалiстiв. Якщо члени групи роздiляють деякi переконання, то це обов'язково вiдіб'ється на прогнозi. Щоб виключити або ж звести до мiнiмуму вплив переконання групи експертiв, доцiльно формувати експертну групу з представникiв всiх напрямкiв i шкiл мислення в данiй сферi.

При формуваннi експертних груп важливо врахувати режим роботи спецiалiстiв. Якщо, наприклад, в якостi експертiв залучаються вченi вузiв, то слiд спланувати роботу так, щоб закiнчити експертизу в ходi навчального року, оскiльки викладачi вузiв, як правило, лiтом знаходяться у вiдпустцi i можуть перебувати за межами свого місця проживання.

До складу експертної групи слiд включати спецiалiстiв рiзного вiку, рiзних органiзацiй і бажано з рiзних географiчних точок.

Можна провести репетицiю експертизи за допомогою двох або ж декiлькох груп, щоб «перевірити» деякi елементи експертних оцiнок. Одна група може бути складена з кандидатiв в експерти, iнша, контрольна, — з осiб, близьких за компетентністю та вiдiбраної в результатi конкурсу групи. Порiвняння оцiнок, отриманих вiд кожного учасника такої репетицiї, дозволяє в певнiй мiрi встановити вiдносну ступiнь надiйностi кандидатiв в експертну групу.


Таким чином, формування компетентної експертної групи є, мабуть, одним з найважливiших рiшень, що повиннi бути прийнятi органiзаторами експертизи, і вiд цього рiшення залежить практично кориснiсть прогнозу.