Категорії

Дипломні, курсові
на замовлення

Дипломні та курсові
на замовлення

Роботи виконуємо якісно,
без зайвих запитань.

Замовити / взнати ціну Замовити

5.4.2. Споживче кредитування

Споживчими кредитами прийнято називати позики, надані населенню. При цьому їх споживчий характер визначається ціллю (об'єктом кредитування) надання позики. По суті, це продаж торговельними підприємствами споживчих товарів з відстроченням платежу або надання банками позик на придбання споживчих товарів, а також оплату витрат приватного (особистого) характеру (плата за навчання, медичне обслуговування, придбані побутові товари тощо). У банківській практиці західних країн споживчими називають позики, надані приватним позичальникам для придбання споживчих товарів і оплати відповідних послуг.

Таким чином, на відміну від інших кредитів, об'єктом споживчого кредиту можуть бути як товари, так і гроші. Товарами, що реалізуються в кредит (і сплачуються за рахунок банківських позик), є предмети споживання тривалого користування. Суб'єктами кредиту, з одного боку, є кредитори, у нашому випадку - це банки, спеціальні установи споживчого кредиту, магазини, ощадкаси й інші підприємства, а з іншого, позичальники - фізичні особи.

За вітчизняним законодавством, споживчий кредит - це кредит, який надається тільки в національній грошовій одиниці фізичним особам -резидентам України на придбання споживчих товарів тривалого користування та послуг і який повертається в розстрочку, якщо інше не передбачено умовами кредитного договору.

Банки можуть надавати кредити фізичним особам в обсягах, що визначаються залежно від вартості товарів і послуг, які є об'єктами кредитування. Величина кредиту на будівництво, купівлю і ремонт житлових будинків, садових будинків, дач та інших будівель визначається в межах вартості майна, майнових прав, які можуть бути передані банку в забезпечення фізичною особою, та сумою її поточних доходів, за винятком обов'язкових платежів.

Споживчий кредит має багато специфічних особливостей, пов'язаних з особливостями особистого споживання громадян.

По-перше, цей вид кредиту відображає відносини між кредитором і позичальником, зміст яких полягає в кредитуванні кінцевого споживання, на відміну від кредитів, що надаються суб'єктам господарювання для господарських цілей або для придбання активів, що викликає рух вартості.

По-друге, до споживчого кредитування позичальники, як правило, вдаються, коли їм не вистачає власних коштів, тоді як юридичні особи часто використовують отриманий кредит як джерело майбутнього доходу.

По-третє, споживчий кредит одержують, як правило, фізичні особи.

По-четверте, повернення запозиченої вартості при споживчому кредитуванні відбувається не в результаті вивільнення коштів у позичальника, а в результаті їх надходження чи нагромадження.

По-п'яте, споживчий кредит є способом задоволення споживчих потреб, тобто особистих, індивідуальних потреб людей. Такий кредит прискорює одержання певних благ (товарів, послуг), які споживач міг би мати (придбати) у майбутньому, зібравши кошти, необхідні для покупки цих цінностей або послуг.

По-шосте, усі види споживчого кредиту мають соціальний характер, оскільки вони сприяють вирішенню соціальних проблем - підвищенню життєвого рівня населення (насамперед, з низьким і середнім рівнем доходу), утвердженню принципів соціальної справедливості.

Суб'єктами споживчого кредиту можуть бути:

1)       в ролі позичальника - фізичні особи;

2)       в ролі кредитора:

-    банки (банківські споживчі кредити);

-         торгові організації;

-         кредитні      установи      небанківського      типу      (ломбарди,      каси
взаємодопомоги, : кредитні кооперативи, пенсійні фонди, будівельні
товариства та ін.);

-         підприємства, де працюють позичальники;

-   інші фізичні особи (особисті споживчі кредити).
Об'єктом кредиту виступають:

-         витрати,   пов'язані   із   задоволенням   потреб   населення   поточного
характеру;

-         витрати, пов'язані з придбанням товарів тривалого користування;

-         витрати капітального характеру на будівництво, придбання чи ремонт
житла; газифікацію індивідуальних житлових будинків, приєднання їх
до   мереж   водопостачання;   на   будівництво   надвірних   будівель,
придбання і будівництво садових будинків та ін.;

-         витрати на невідкладні потреби.

Установи банків надають кредити повнолітнім дієздатним громадянам України, які мають постійне джерело доходу.

При наданні кредиту перевага надається громадянам, які одержують заробітну плату, пенсію та інші грошові доходи через установи банку, є акціонерами банку або мають депозитний рахунок в установі банку.

Класифікація споживчих позик може бути проведена за низкою ознак, у тому числі за типом учасників, видами забезпечення, термінами користування, цільовим напрямком використання (об'єктами), методами погашення та обсягами кредитування тощо.

За суб'єктами кредитної угоди (типом кредитора і позичальника ) розрізняють:

-         банківські споживчі позики;

-         позики, надані населенню торговельними організаціями;

-         споживчі позики фінансово-кредитних установ небанківського типу
(ломбарди,     пункти     прокату,     каси    взаємодопомоги,     кредитні
кооперативи, будівельні товариства, пенсійні фонди і т. д.);

-         особисті чи приватні споживчі позики, надані приватними особами;

-         споживчі    позики,    надані    фізичним    особам    безпосередньо    на
підприємствах і в організаціях, у яких вони працюють.

За забезпеченням розрізняють позики:

-   незабезпечені (бланкові);

-   забезпечені (заставою, гарантіями, поручительствами, страхуванням).
Основною причиною, з якої банк вимагає забезпечення, є ризик зазнати

збитків у разі небажання або нездатності позичальника погасити кредит в обумовлені угодою терміни та в повному обсязі.

За термінами кредитування споживчі позики поділяють:

-         на короткострокові (терміном від 1 дня до 1 року);

-         середньострокові (терміном від 1 року до 3-5 років);

-         довгострокові (терміном понад 3-5 років).

Короткострокову позику можна оформити на певний термін (у межах року) або до запитання. Позика до запитання не має фіксованого терміну, і банк може зажадати її погашення в будь-який час. За надання позики до запитання часто передбачається, що позичальник порівняно платоспроможний і активи, в які вкладені його запозичення, можуть бути трансформовані в грошові кошти у найкоротший термін.

За напрямками використання (об'єктами кредитування) споживчі позики можна поділити на кредити:

-         на невідкладні потреби;

-         будівництво і придбання житла;

-         придбання товарів тривалого користування;

-         капітальний     ремонт     індивідуальних     житлових     будинків,     їх
газифікацію і приєднання до мереж водопостачання та каналізації;

-         будівництво надвірних будівель для худоби і малої механізації для
виконання робіт в особистому підсобному господарстві;

-         початковий внесок у житлово-будівельний кооператив та ін.

За методом погашення розрізняють позики, що погашаються одноразово і позики із розстрочкою платежу.

Кредити без розстрочки платежів мають важливу особливість - за такими кредитами погашення заборгованості і процентів здійснюється одноразово. Прикладом таких позик можуть бути так звані бриджинг-позики, що видаються для придбання нового будинку приватною особою в сумі різниці вартості нового і старого будинку власника.

Позики в розстрочку платежу включають:

-         позики з рівномірним періодичним погашенням позики (щомісяця,
щокварталу і т.д.);

-         позики   з   нерівномірним   періодичним   погашенням   позики   (сума
платежу а погашення позики змінюється (зростає чи знижується)
залежно від визначених факторів (наприклад, в міру наближення дати
остаточного погашення позики або завершення кредитного договору
позики з нерівномірним неперіодичним погашенням).

За способом сплати процентів позики класифікують на такі види:

-         позики з утриманням процентів у момент її надання;

-         позики зі сплатою процентів у момент погашення кредиту;

-         позики зі сплатою процентів однаковими внесками протягом усього
терміну   користування   (щокварталу,   один  раз   на  півроку   або   за
спеціально визначеним графіком).

За характером кругообігу коштів позики поділяють на разові й поновлюванні (револьверні). До револьверних кредитів, як правило, відносять кредити, надані клієнтам за кредитними картками або кредити за єдиними активно-пасивними рахунками у формі овердрафта. Кредитні лінії за рахунками до запитання приватних осіб менш поширені у світовій банківській практиці, але використовуються аналогічно до кредитів за кредитними картками.

Величина кредитів, що надаються громадянам, може бути обмежена:

-         граничною величиною, встановленою банком для конкретного виду
кредитів;

-         платоспроможністю позичальника, його можливістю повністю та у
встановлений термін повернути отриманий кредит;

-         вартістю заставленого майна та цінних паперів, що можуть  бути
надані позичальником (іншою особою) на забезпечення повернення
кредиту з урахуванням виду застави.

Умови надання споживчих кредитів

-         майбутній клієнт має бути резидентом та громадянином України;

-         не повинен мати іншої кредитної заборгованості перед банком;

-         величина позики не повинна перевищувати сукупного річного доходу
клієнта та перевищувати встановленого банком обсягу;

-         позичальник повинен мати можливість зробити власний внесок в
оплату товару у визначеному розмірі (наприклад, процент від вартості
товару)   до   каси   або   на   рахунок   торговельного   закладу   чи   на
позиковий рахунок позичальника в банку та ін.

Звертаючись до банку про надання кредиту, позичальник має подати такі документи:

-         заяву про отримання кредиту ;

-         анкету позичальника - фізичної особи ;

-         довідку з визначенням загальної суми одержуваного річного доходу
позичальника та членів його сім'ї;

-         копію   довідки   Державної   податкової   інспекції   про   одержання
ідентифікаційного коду;

-         паспорт громадянина України;

-         рахунок-фактуру на споживчі товари, які планується придбати за
рахунок кредиту;

-         у разі кредитування під заставу - ксерокопії документів про право
власності на заставлене майно.

В рамках оцінки кредитного ризику здійснюється аналіз кредитоспроможності позичальника. Для цього на підставі поданих документів працівник кредитного відділу визначає:

1) суму місячних доходів, яка складається:

-         із заробітної плати за вирахуванням податків;

-         допомоги на дітей;

-         пенсії;

-         суми процентів за вкладами і цінними паперами;

-         інших доходів.

2) суму місячних витрат, яка складаються:

-         з поточних витрат;

-         внесків за страхуванням;

-         сум погашення попередніх кредитів;

-         квартирної плати;

-         інших витрат.

Кредит надається в обсязі, що не перевищує сукупного річного доходу (згідно з поданими клієнтом документами) плюс сума процента від вартості товару (ця сума є першим внеском клієнта і має бути зарахована на позиковий рахунок клієнта у день перерахування коштів банком торговельному підприємству).

Видача кредиту може здійснюватися в безготівковій формі шляхом перерахування суми на поточний рахунок позичальника або оплати його розрахункових документів, перерахування коштів на поточний рахунок продавця.

Відповідно до умов кредитного договору, позичальник раз на місяць здійснює погашення кредиту рівними частинами та сплачує проценти за користування кредитом: шляхом внесення готівки до каси банку або за розпорядженням клієнта в безготівковій формі.

Якщо клієнт не вніс черговий платіж у встановлений кредитним договором термін, відповідальний працівник відділу з'ясовує причини ситуації, що склалася, та проводить роботу щодо повернення кредиту.