Категорії

Дипломні, курсові
на замовлення

Дипломні та курсові
на замовлення

Роботи виконуємо якісно,
без зайвих запитань.

Замовити / взнати ціну Замовити

6. 7. Встановлення радянського панування в країнах Східної Європи

У визвольній боротьбі Східної Європи з німецько-фашистськими оку­пантами важливу роль відігравали національні фронти, в яких на антифа­шистській основі співробітничали марксистські, селянські, дрібнобуржуазні та буржуазні партії. У 1943—1945 рр. у всіх країнах регіону до влади прийшли уряди національних фронтів, у яких брали участь і комуністичні партії, що відображало їхню роль у протидії фашизму. В Албанії і Юго­славії комуністи очолили нові уряди. В інших країнах було створено коа­ліційні уряди. Зусилля всіх урядів Східної Європи були спрямовані на вирішення першочергових загальнонаціональних завдань: ліквідацію наслід­ків панування окупаційних і місцевих фашистських режимів, відродження зруйнованої війною та окупацією економіки, відновлення демократії. Під державне управління перейшли підприємства, що належали німецькому капіталу і тій частині буржуазії, яка співробітничала з німцями. Конфіскована в поміщиків і тих, хто співпрацював з окупантами, земля передавалась за невелику плату селянам у власність, а частково переходила до держави. У

країнах Східної Європи утворився новий лад, що тоді отримав назву на­родної демократії. У політичній сфері його характерною рисою була багато­партійність, а в урядах та інших органах влади значну роль відігравали марксистські партії. У сфері економіки велику роль почав відігравати державний сектор, почала приділятися увага вирішенню аграрного питання. Радянська армія, що знаходилася на території країн Східної Європи, істотним чином впливала на політичну ситуацію в них, забезпечуючи підтримку прокомуністичним силам. Компартії, поступово відтісняючи своїх союзників по національних фронтах, великою мірою визначали політику нових урядів. Навіть там, де комуністи спочатку не мали переваги в парла­менті (Польща, Угорщина), вони завдяки радянському тиску контролювали найбільш важливі пости міністрів внутрішніх справ, державної безпеки, збройних сил. Компартії, розглядаючи встановлення ладу народної демократії як етап до побудови соціалізму, вели наступ на політичні та економічні позиції буржуазії. Відбувалася прискорена націоналізація великої та серед­ньої промисловості, здійснювалися репресії проти партій — союзниць ко­муністів по національних фронтах. В Угорщині переслідувалися керівни­ки Партії дрібних сільських господарів, у Болгарії — Болгарського земле­робського народного союзу, у Польщі — Селянської партії тощо. Новим етапом тиску СРСР на народні демократії стала нарада дев'яти комуні­стичних і робітничих партій (СРСР, Польщі, Чехословаччини, Болгарії, Угор­щини, Румунії, Югославії, Франції, Італії) із створення Інформаційного бюро (вересень 1947 р., Польща). На цій нараді радянські керівники А. Жданов і Г. Маленков поставили вимогу про перехід країн народної демократії до побудови соціалізму за радянським зразком. Перед "братніми" партіями було поставлено завдання здійснити повну націоналізацію, ліквідацію коа­ліційних урядів, ліберальних і соціал-демократичних партій. Протягом 1947—1948 рр. (завершальний етап — комуністичний переворот у Чехо-словаччині) комуністи встановили свою неподільну владу. Прийшовши до влади, компартії почали копіювати досвід СРСР. Була змінена політична система. Багатопартійність або ліквідовувалась (Угорщина, Румунія, Юго­славія, Албанія), або некомуністичні партії втрачали політичну самостійність, стаючи частиною коаліцій, фронтів, якими керували комуністи (НДР, Польща, Чехословаччина, Болгарія). Вся повнота влади сконцентрувалася в руках виконавчого апарату, що практично злився з апаратом компартій. За при­кладом СРСР здійснювалися масові політичні чистки, були встановлені репресивні режими, права і свободи громадян сильно обмежувалися. З демократією було покінчено, хоча при цьому формально зберігалися кон­ституції, загальне виборче право, регулярно здійснювалися вибори. В краї­нах Східної Європи були встановлені тоталітарні комуністичні режими. Усі суспільне важливі аспекти життя громадян: політика, економіка, духов­на сфера життя — все було підпорядковано контролю держави. Звідси командно-адміністративна система, монополія на владу та істину, насиль­ства та репресії проти тих, хто був в опозиції. Фундаментом тоталітариз-

му, його основою стало повне одержавлення основних знарядь та засобів виробництва, відчуження працівника від власності, перетворення його в придаток системи. У сфері економіки "будівництво соціалізму" означало завершення націоналізації промисловості й фінансів, проведення форсова­ної індустріалізації за рахунок сільського господарства. До того ж колекти­візація сільського господарства в цих країнах насаджувалася зверху і мала примусовий характер. Вона супроводжувалася не лише спадом сільсько­господарського виробництва, а й розпадом традиційного способу життя. У країнах Східної Європи ринкова економіка поступалася місцем планово-бюрократичній. Відбувалося масштабне ламання економічних і соціальних структур. Більша частина дорослого населення опинилася зайнятою в дер­жавному секторі економіки.

Країни Східної Європи відчули на собі негативні наслідки сталінізму в усіх сферах життя. Порушення законності та репресії торкалися тисяч невинних громадян. Репресії значно посилилися до того, що 1948 р. Інформ­бюро звинуватило Компартію Югославії у відступі від марксизму-ленініз-му і буржуазному націоналізмі. Відхід керівників народних демократій від безумовного наслідування радянського досвіду розглядався як націоналі­стичний ухил. У результаті було репресовано багатьох партійних і держав­них керівників цих країн (Угорщина — міністр закордонних справ Л. Райк і 6 його колег; Болгарія — перший секретар ЦК БКП Т. Костов; Чехосло­ваччина — генсек КПЧ Р. Сланський і ще 13 політичних діячів та інших). Багато політичних лідерів було ув'язнено — Г. Гусак, В. Гомулка та ін.

Протягом 1946—1948 рр. Радянський Союз і країни народної демо­кратії уклали двосторонні договори про дружбу, співробітництво та взаємо­допомогу. Ці договори закріплювали військово-політичний союз між ними, економічне та культурне співробітництво тощо. Спектр економічних відно­син між СРСР і країнами Східної Європи став набагато ширшим після створення в січні 1949 р. Ради Економічної Взаємодопомоги (РЕВ) у складі СРСР, Болгарії, Польщі, Румунії, Угорщини та Чехословаччини. У лютому 1949 р. до РЕВ вступила Албанія, 1950 р. — НДР.

У травні 1955 р. СРСР і сім країн "народної демократії" (Польща, Чехословаччина, НДР, Румунія, Болгарія, Албанія, Угорщина) об'єдналися у воєнно-політичний союз — Організацію Варшавського договору.