Категорії

Дипломні, курсові
на замовлення

Дипломні та курсові
на замовлення

Роботи виконуємо якісно,
без зайвих запитань.

Замовити / взнати ціну Замовити

6.13. СРСР у повоєнні роки

Після закінчення війни проти гітлерівської Німеччини радянський на­род одержав можливість розпочати мирну творчу працю. Перемога викли­кала в нього природну гордість за себе, за державу, сподівання на швидку відбудову народного господарства, житла, на краще майбутнє. Хоча не для всіх людей у Союзі війна закінчилася в травні 1945 р. Радянські люди візьмуть участь у серпні — вересні у війні проти Японії. У Західній Украї­ні ще роками триватиме збройна боротьба воїнів Української повстанської армії проти радянського режиму, а в Прибалтиці проти нього боротимуть­ся "лісні брати". Відбудова народного господарства відбувалася в склад­них умовах. За час війни країна втратила 27 млн. чоловік, 30% національ­ного багатства.

Перехід до мирного будівництва ознаменувався переведенням відразу після закінчення війни частини оборонних підприємств на випуск товарів для населення, а пізніше прийняттям закону про демобілізацію значної частини армії. В березні 1946 р. був прийнятий план відбудови і розвит­ку народного господарства на 1946—1950 рр., який передбачав відбудову народного господарства, досягнення, а потім і перевершення довоєнного рівня в промисловості на 48% і сільському господарстві на 23%. І хоча в 1945 р. ЦК ВКП(б) планував відбудувати і будувати нові житла, школи, лікарні, фабрики, електростанції, шахти і заводи (саме в такій послідов­ності), в дійсності все було навпаки. Біда полягала не в тому, що соціальна сфера і в повоєнних планах поступалася першим місцем виробничій сфері, а в тому, що з самого початку була приречена на фінансування за залишко­вим принципом.

У зв'язку з "холодною війною", мілітаристськими настроями Сталіна і його оточення Рада Міністрів завантажила народне господарство багато­мільярдним замовленням на розробку атомної зброї. Внаслідок цього до­велося переглянути вже затверджені соціальні програми. Все менше і менше коштів спрямовувалося на будівництво житла і виробництво то­варів народного попиту. В той же час радянське керівництво змогло зосе­редити величезні кошти на відродженні залізничного транспорту, паливно-енергетичного комплексу, металургії і машинобудування. Нові гіганти індустрії виникали на Уралі, в Сибіру, в республіках Закавказзя і Серед­ньої Азії. Офіційно повідомлялося, що роботи для відбудови промисловості в основному були завершені в 1948 р., а на окремих підприємствах про­довжувалися ще і на початку 50-х рр.

Звідки ж радянський уряд брав кошти на відбудову промисловості і створення ядерного комплексу в країні, результатом якого стало випробу­вання в 1949 р. атомної зброї? Затримаємося з відповіддю.

Звернімося до ситуації в сільському господарстві. Звичайно за час війни сільське господарство зазнало значних втрат, особливо в Україні,

Білорусі, Молдавії, ряді областей Росії. На третину зменшилась кількість працездатного населення, сільське господарство втратило значну частину техніки, зменшилися посівні площі. До цього додалася сильна посуха 1946 р. Багато селян, особливо тих, хто пройшов війну через Європу, сподівалися на розпуск колгоспів. Особливе незадоволення у селян викликала чергова державна позика оборони. Якщо у робітників кошти на позику автоматич­но відраховувалися від платні, то селянин повинен був продавати на ринку скупі припаси, щоб виплатити позику. Нерідко під позику забиралися у селян цінні речі. Не менше гнітили селян і непомірний грошовий податок, здача державі сільськогосподарської продукції тощо.

Насильницькими методами, які супроводжувалися репресіями і депор­таціями, створювалися нові колгоспи в західних областях Білорусі та України, в Правобережній Молдавії, в республіках Прибалтики. Вся виробнича діяльність колгоспів і радгоспів знаходилася під жорстким контролем партійних і державних органів. Це далеко не повний перелік того, що свідчило про стан на селі. Таке становище селян плюс сильна посуха призве­ли до голоду і значних жертв. Проте саме завдяки такій системі фронталь­ного здирання ресурсів із сільського господарства, доповненої жорсткою економією у витратах на соціальні потреби радянська командно-адміністра­тивна система змогла зосередити значні кошти на відбудову і розвиток промисловості, на оборону. При цьому відбудова і розвиток проходили на старій, довоєнній технічній і технологічній основі, що запрограмувало подаль­ше відставання СРСР в освоєнні результатів науково-технічного прогре­су від США і Західної Європи, а також Японії. Звичайно, що це позначилося на ефективності народного господарства СРСР.

Зауважимо, що деякі соціальні заходи, зокрема відміна карткової систе­ми 1947 р., обмін старих грошей на нові, кількаразове зниження цін суттє­во не впливали на підвищення добробуту населення. На практиці грошова реформа вела до вилучення наявних у громадян грошей. Відміна карткової системи саме й супроводжувалася грошовою реформою, в процесі якої 10 старих карбованців обмінювалися на 1 новий. А нові ціни в державній і кооперативній роздрібній торгівлі були встановлені на рівні, близькому до попередніх комерційних. Все це сприяло зменшенню споживчого натиску на ринок товарів і послуг, а в подальшому і зниженню цін. Перше з них відбулося у квітні наступного року. Задовольнити попит голодних людей на продовольство вдалося більш-менш у Москві та Ленінграді.

Труднощі в економічній сфері, ідеологізація суспільно-політичного життя, посилення міжнародної напруженості — такі були основні результати розвитку радянського суспільства в повоєнні роки.