6.3.5. Сунізм

Прихильники цього напряму називають себе "ахль ассуна" (люди Суни), вважаючи, що саме вони дотримуються традицій пророка. Формально сунітом вважають того, хто визнає перших чотирьох правовірних халіфів, до­стовірність Суни, дотримується ритуальних, побутових, соціальних правил, відображених в ній. Більшість мусуль­ман світу (90 відсотків) є сунітами.

 

Су на (араб. — звичай, зразок) — приклад життєвого шля­ху посланця Аллаха для мусульманської общини загалом і кожного мусульманина зокрема, друге після Корану джерело віровчення ісламу.

 

Викладена у формі висловлювань Мухаммеда та опо­відей (хадисів) його діянь людьми, які близько знали про­рока.

На відміну від шиїзму, сунізм не визнає посередництва між Аллахом та людьми після смерті Мухаммеда, запере­чує тезу про особливу природу Алі та особливе право його нащадків на імамат. .

Імамат — інститут верховного керівництва мусульмансь­кою релігійною громадою, який зосереджує світську І ду­ховну влади.

 

Сунітський напрям охоплює 48 сект, серед яких існує значна відмінність щодо тлумачення свят, елементів мо­литов та інших ритуальних обрядів, молитовних установ, структури релігійних об'єднань, духовенства тощо.

 

суфізм

Це містико-аскетична течія в сунізмі. Першими суфіями вважають аскетів, які жили в Іраку та Сирії на­прикінці VIII — на початку IX ст., намагаючись збагнути зміст Корану. Суфії суворо дотримувались його приписів та Суни, додаткових постів, приймали обітниці. Вони бу­ли байдужими до багатства та прикрощів життя, вважаю­чи головною метою позбавлення своїх особистих якостей та набуття божественних, тобто пряме з'єднання із божественною "істиною". Нині суфізм втратив колишню попу­лярність, хоча в окремих країнах його позиції ще досить міцні. Це дуже неоднорідна, розгалужена течія, до якої входять окремі братства.

 

Чиштія

Як суфійське братство зародилося у Східному Ірані, ос­таточно сформувалося на початку XIII ст. в Індії. До нього  належали не тільки мусульмани. Воно було суворо цент­ралізоване, доки в середині XIV ст. у ньому не виникли декілька відгалужень, два з яких (сабірія та нізамія) вияви­лися життєздатними. Чиштія дотримувалося принципу за­гальної рівності, відмовлялося від будь-яких контактів з властями, ігнорувало матеріальні накопичення, забороня­ло жебрацтво (суфій повинен здобувати собі їжу власною працею), вживання алкоголю, наркотиків, тютюну.

 

нізамія

Братство, засноване шейхом Нізам ад-Діном, як одне з відгалужень братства Чиштія. До XIV ст. центральна оби­тель знаходилася у Гийаспуре (біля Делі). Вченням мало чим відрізнялося від чиштія, але учасники братства були послідовнішим щодо виконання наказів шаріату. Багато його громад запозичили деякі елементи індійської йоги. сенусія

Це суфійське братство, засноване у 1837 р. алжирським марабутом (членом мусульманського військово-релігійно­го ордену дервішів — ченців-жебраків) Мухаммедом Ібн Алі ас-Сенусі. Згодом сенусіти перенесли свою діяльність на територію сучасної Лівії. Сенусі висунув гасла бороть­би за повернення до "чистоти раннього ісламу", виступив проти поширення європейського впливу, проголосив єди­ною священною книгою ісламу Коран. Сучасні керівники Лівії вважають сенусітів мусульманськими реакціонерами. Крім Лівії, братство сенусітів діє в Єгипті, Судані, у дея­ких державах Західної Європи.

 

саадія

Братство засноване на початку XIV ст. у Дамаску Саад ад-Діном аль-Джибаві. Сповідує суворий аскетизм. Деякі традиції збереглися в Єгипті, Сирії, Югославії.

 

сухардія

Засноване у Багдаді наприкінці XI ст. Омаром ас-Сух-раварді, який проповідував помірні суфійські погляди. Вчення особливо поширилося в Індії, де від індуїстів та буддистів запозичило деякі світоглядні положення та еле­менти психотехніки йоги. У XVI—XVII ст. розпалося на декілька самостійних відгалужень: шаггарія, бахаія, джалалія. На заході ісламського світу послідовниками сухардія вважали себе братства ширелія, рахманія, хабібія, деркавія та ін.

 

МАВЛАНІ

Братство заснував поет Джалал ад-дін Румі на пріз­висько Мавлана (від араб. — "наш господар"). Спочатку до нього належали представники середніх та нижчих міських верств, але поступово воно стало організацією аристократів, учасники повинні були заробляти на життя. Жебрацтво було категорично заборонено.

 

мюридизм

Як релігійно-містична течія сформувалося на Пів­нічному Кавказі у XIX ст. У її основі — принципи суфізму щодо зближення людини з Богом, культу бідності. Основ­ним гаслом був джихад (священна війна за віру) проти тих, хто заперечував ідею ісламського теократичного прав­ління. Головною метою ідеологи кавказького мюридизму вважали ісламське панування. Найвищого розвитку досяг у ЗО—40-ві роки XIX ст., коли на Кавказі було створено Імамат Шаміля, що проіснував до 1859 р.

 

накшбандія

Керівником цього суфійського братства був Бах ад-Дін Накшбанд. Починаючи з XV ст., стало найпоширенішим (після кадирії) братством. Воно дало декілька могутніх відгалужень, які переросли у самостійні братства. Накшбандія завжди було активним у соціально-політичній сфері. Помітна його роль в утвердженні ісламу в Середній Азії та Східному Туркестані, серед киргизьких народів. Для накшбандія обов'язковими є контакти із світськими властями щодо інтересів простих людей. Цим зумовлена політична активність братства. Заперечує аскетизм (усі члени братства є мирянами), особливу увагу приділяє ду­ховному спілкуванню вчителя й учня.

 

ваххабізм

Вчення, засноване в Аравії у XVIII ст. Мухаммедом Ібн Абд аль-Ваххабом, проповідує: повернення до чистоти раннього ісламу часів Мухаммеда, найсуворіше дотри­мання принципу єдинобожжя, відмову від поклоніння

святим місцям. Виступає проти тих, хто закликає мусуль­ман відмовлятися від розкошів у побуті, одязі та культурі.

 

АНСАРІЯ

Братство виникло під час визвольної боротьби у Судані в XIX ст., очолив його дервіш Мухаммад Ібн Ахмад. По­ширене у теперішньому північно-західному Судані.

 

ханбаліти

Послідовники релігійно-правової школи імама Ахмада ібн Ханбаля, одного з чотирьох мазхабів, донині визнаних в усьому мусульманському світі. Правовій системі хан-балітів властиві буквалізм, заперечення свободи поглядів у релігійному житті, фанатична суворість у дотриманні об­рядових та правових норм шаріату.

 

муходжири

Започаткували його сподвижники Мухаммеда, які пе­реїхали разом з ним з Мекки до Ясріба. Найбільш набли­жена до нього частина мусульман.

 

асхаби

Сюди належать сподвижники Мухаммеда, які прийня­ли іслам та брали участь у створенні мусульманської дер­жави за його життя.

 

мутазиліти

Як творці першої в ісламі теологічної системи раціоналістичного спрямування проповідували єдність та чисту духовність Бога. Вважали Коран джерелом релігійної істини, але припускали його алегоричне тлума­чення, не визнавали сліпого дотримування легенд.