4. 7.2. Вірування народів Океанії

Сукупність островів, розкиданих на безмежному про­сторі Тихого океану між континентами Азії, Австралії та Америки, утворює частину світу — Океанію. Сюди нале­жать Меланезія, Мікронезія, Полінезія, де існують різні вірування.

У всіх народів Океанії існує дуже складне і непросте для пояснення поняття "мана". Цей термін мелане­зійського походження, означає невиразну, нематеріальну силу, своєрідний флюїд, який може пронизувати живі та неживі тіла, людей, тварин, рослини. Він може переселя­тися з предмета у предмет, з однієї людини в іншу, збільшуватися або зменшуватися. Кожний, хто ним во­лодіє, повинен дбати про те, щоб не витрачати його нерозумно. Володіння великою кількістю цього таємничого флюща дає людині авторитет і владу, фізичну силу і мудрість, майстерні руки і світлий розум. Тому особливо багато мани у вождів та жерців племен, сильних (мужніх) воїнів і кваліфікованих ремісників, особливо тих, хто ро­бить човни. Завдяки певній кількості мани, що пере­дається човнові, він здатен протистояти ураганам на хви­лях Тихого океану.

Мана не пов'язана з якимось конкретним предметом або людиною. Значне накопичення її в одному місці не­безпечне для людини. Дотримання табу і наказів утримує ману в людині, якій вона належить, а несподіваний пе­рехід її до іншої особи може нашкодити їм обом.

Так концепція мани підтримувала систему суспільних залежностей. Поширеним було уявлення, що прості люди не мають багато мани, а тому повинні підкорятися тим, у кого її більше. Щоб підлеглі не змогли присвоїти ману вождів, було введено низку заборон, табу. Дотримання та­бу полягало в тому, щоб певні предмети, місця, види діяльності були недоступними для звичайних людей. Вважалось, що найбільшою кількістю мани володіє вождь племені. Тому він особисто, всі предмети, яких він торкав­ся, його сліди на землі ставали табу. Порушення табу вва­жали злочином, за який карали на смерть; навіть внаслідок випадкового порушення табу людину позбавля­ли життя.

Усе це сформувало найхарактерніший компонент віру­вань островитян Океанії — культ вождів як живих, так і померлих. Ця форма вірувань, що опосередковано спи­рається на культ предків (оскільки влада передавалась у спадок), породила надзвичайно докладні генеалогічні де­рева, які обґрунтовують божественне походження вождів. Релігійний культ знаходився в руках жерця, хоча іноді світська і релігійна влади концентрувались у вождя пле­мені, що підсилювало його панівні позиції, перетворюва­ло на абсолютного владику.

У релігіях Океанії існують елементи анімізму, мананізму (віра в ману) і політеїзму, який на деяких архіпе­лагах еволюціонував у монотеїзм. Деякі з богів оточені найбільшою повагою: Тангароа, Тане, Ронго і Ту. Першо­го з них особливо шанували в Центральній Полінезії. Він владарював у водах океану, був захисником рибалок і мо­реплавців, опікуном риб. Були часи, коли його шанували і як творця Всесвіту та роду людського.

Тане, брат Тангароа, на деяких островах також був ото­чений великою шаною, його вважали володарем лісів на малих островах. Йому приписували створення менших бо­жеств і першої жінки. На Гаваях Тане поклонялися як бо­гу Сонця, який разом зі своєю побожною дружиною Хіною (володаркою срібної кулі) перетинав небосхил, по­силаючи людям тепло і світло. В деяких регіонах Океанії його вважали покровителем техніки й ремесел, богом пло­дівництва.

Ронго вважали богом миру та врожаю. Бог Ту опікував­ся військовими ремеслами. Особливою повагою він ко­ристувався на Гаваях, претендуючи на провідне місце се­ред інших богів.

Міфологія Океанії знає і менших божеств (атуа) — за­ступників різних занять та окремих островів. Шанували і численних міфологічних героїв, які, здійснивши подвиги для блага островитян, ставали божествами.

На деяких островах існує ідея найвищого бога — бога богів, творця Всесвіту. Його ім'я — табу для широких верств і відоме лише жерцям. Він не мав впливу на земні події, а тому не було потреби звертатись до нього з молит­вами та приносити йому жертви.

Справами культу на островах Океанії займалися жреці ("тухунга"). їх становище було особливо привілейованим. Воля жерців, що виражала божу волю, навіть і несправед­ливу, вимагала негайного виконання. Прошарок жерців був ієрархізований. Вважалося, що жреці вищого рангу пов'язані з культом найвищого бога, володіють спеціаль­ною владою над природними явищами. Вони перебували в тісному зв'язку з вождем і виконували його волю, передаючи її адептам (прихильникам) релігії як веління бога. Жреці нижчих рангів займалися магією та во­рожінням, деякі з них піднімали свій авторитет завдяки знахарству. Вони підкорялися головному жерцю, за най­меншої непокори їх карали, як і простих членів племені.

Обряди на островах Океанії здійснювали в спеціальних місцях, які були майже в кожному поселенні. Це прямо­кутна ділянка землі, оточена великими уламками скелі, вкопаними в землю. На найвужчому боці споруджували кам'яне узвишшя, інколи на ньому ставили ще одне (мен­ше) чотирикутне. Будівля служила своєрідною драбиною для богів, що спускались з неба. Жертви приносили на особливих дерев'яних столах.

У певні пори року або перед прийняттям важливого

рішення приносили жертви для здобуття прихильності богів: плоди, рибу, тварин, інколи (в особливо важливих випадках) людей. В основі релігійних культів Океанії — космогонічні міфи, що засвідчують погляди цих народів на світ і його закони, а також обґрунтовують владу вождів і жерців племен. Так, відповідно до міфу, поширеному на Самоа, спершу було Небуття. З цього народився Запах, потім з'явився Пил, далі — Спостережливе і Відчутне, зго­дом — Земля, Високі Скелі, Мале Каміння і Гори. Гори вступили в шлюб зі Зрадою, у них народилася донька — Жменька пилу, яку полюбила Квітка цукрової тростини. Вони мали трьох синів і доньку, яких вважають першими людьми на землі. Далі наведено сотні імен, поєднаних ге­неалогічною лінією перших людей з владикою Самоа.

Більшість космогонічних міфів Океанії базується на переконанні, що світ виник з невизначеного пробуття, яке, за одними версіями, має форму Первісної темряви, хаосу або пустоти; за іншими, — моря, безмежного океа­ну. І тільки тоді з них з'явились небесні тіла, земля, рос­лини і тварини, люди, конкретизувалися абстрактні по­няття і стани психіки (почуття, туга, думка, свідомість, ба­жання тощо). Послідовність появи різних творінь дуже диференційована. Побутують версії, за якими психічні стани виникли раніше живих істот.

Жителі островів Океанії вірять, що, незалежно від кількості мани, людина має індивідуальну душу, яка після її смерті відповідно до її суспільного становища пересе­ляється або в країну мертвих (первісної темряви), або в країну вічного щастя на райському острові. Очевидно, рай у потойбічному житті призначений для видатних особис­тостей, переважно для жерців племені. Соціальне розме­жування особливо помітне у віруваннях про потойбічний світ: за віруваннями, лише душі знатних вождів продовжу­ють жити після смерті, а душі простолюдинів одразу ги­нуть. У поховальному ритуалі ця нерівність теж помітна. Вождів і знать ховали за дуже складними обрядами, їх тіла бальзамували і захоронювали в особливих усипальницях. Тіла простих людей ховали в землю без обрядів або опус­кали в море.