7.7. Фінансовий аналіз

Фінансовий аналіз інвестиційного проекту — це сукупність прийомів і методів оцінки його ефективності (перевищен­ня доходів над витратами) за весь термін життя проекту у взаємозв'язку з діяльністю підприємства — об'єктом інвес­тування.

Метою фінансового аналізу є визначення рентабельності й ефективності проекту з погляду інвесторів та організації, що реалізує проект, а також оцінка поточного й прогнозовано­го фінансового стану підприємства. Для цього проводиться:

- визначення фінансового стану і фінансових результатів діяльності підприємства;

- виявлення змін у фінансовому стані та результатах у просторово-часовому розрізі;

- виявлення основних факторів, що викликали зміни у фінансовому стані й результатах;

- прогноз основних тенденцій у фінансовому стані й ре­зультатах діяльності підприємства.

При проведенні фінансового аналізу в схему входять як сам проект, так і підприємство. Наявність зв'язку між про­ектом і підприємством відбиває той факт, що організацій­ною формою здійснення будь-якого інвестиційного проек­ту є підприємство. Фінансовий аналіз вирішує наступні зав­дання:

- дати оцінку фінансового стану і фінансових результатів підприємства «без проекту» і «з проектом»;

- оцінити потребу у фінансуванні проекту і забезпечити координацію використання фінансових ресурсів у часі;

- визначити достатність економічних стимулів для по­тенційних інвесторів;

- оцінити, оптимізувати й зіставити витрати та вигоди проекту в кількісному вимірі.

Потреба у фінансовому аналізі викликана наступними причинами:

- тільки фінансова оцінка дозволяє через зведення у вар­тісну форму всіх проектних вигод і витрат створити реаль­ну можливість для вибору найбільш ефективного варіанта знаявних інвестиційних альтернатив; у процесі такого аналізу відпрацьовується найбільш ефективна схема фінансування реалізації конкретного проекту з урахуванням діючої систе­ми оподатковування і можливих пільг, джерел і умов фінан­сування й ін.;

- у процесі підготовки й здійснення попередніх розра­хунків для фінансового аналізу відбуваються ідентифікація і вартісне відбиття усіх видів факторів проекту, що підготов­ляє базу для аналізу чутливості;

- створюється можливість для прогнозування майбутньо­го фінансового стану підприємства, що реалізує проект, на основі розробки стандартних форм зовнішньої фінансовоїзвітності, що у свою чергу дозволить відбити роль проекту в створенні нових інвестиційних можливостей;

- розробка прогнозних стандартних форм бухгалтерської звітності по проекту (особливо коли підприємство створе­но для реалізації проекту) дозволяє проводити зовнішній аудит процесу його здійснення, що особливо важливо для сторонніх інвесторів;

- підготовка всього комплексу інформації для проведен­ня фінансових розрахунків дозволяє проводити внутрішній аудит на основі зіставлення проектованих і звітних даних дляприйняття оперативних управлінських рішень із метою зни­ження негативного впливу змін, що відбулися, у внутрішнім чи зовнішнім середовищі проекту.

Фінансовий аналіз проводять за допомогою різних ме­тодів. С.О. Москвін [26] виділяє три основні типи моделей, що застосовуються у фінансовому аналізі.

Дескриптивні (описові) моделі:

- побудова системи звітних балансів,

- подання фінансової звітності в різних аналітичних роз­різах,

- вертикальний та горизонтальний аналіз звітності,

- система аналітичних коефіцієнтів,

- аналітичні записки до звітності.

Предикативні - моделі прогнозного характеру:

- розрахунок точки критичного обсягу реалізації,

- побудова прогнозних фінансових звітів,

- моделі динамічного характеру,

- моделі ситуаційного характеру.

Нормативні моделі — моделі, які базуються на порівнянні результатів із нормативними значеннями. На всіх цих моде­лях засноване фінансове проектування — логічне завершен­ня проектного аналізу.

Існує кілька принципових методів аналізу фінансового стану і фінансових результатів підприємства:

- горизонтальний (часовий) аналіз,

- вертикальний (структурний) аналіз,

- трендовий аналіз,

- аналіз за допомогою фінансових коефіцієнтів,

- порівняльний аналіз.

- факторний аналіз.

Найпоширенішим є аналіз за допомогою фінансових коефіцієнтів, він включає розрахунок показників ліквідності та рентабельності (табл. 7.2).

Таблиця 7.2

Коефіцієнти, що використовуються для фінансового аналізу

Аналіз рентабельності здійснюється на основі показни­ка чистого прибутку, який являє собою різницю між вало­вим прибутком і витратами та обов'язковими й іншимиможливими внесками.

Розрахунок показників ліквідності й рентабельності «без проекту» — це розрахунок динамічного ряду на прогнозний період. Розрахунок показників ліквідності й рентабельності«з проектом» — це розрахунок значень цих показників на ос­нові проектних даних. Різниця між ними показує вплив про­екту на фінансовий стан і результати діяльності підприємства.Для оцінки фінансової спроможності проекту необхід­но спрогнозувати обсяг продажів, порівняти його з витра­тами за проектом та визначити джерела покриття вірогід­них витрат. Ключовим питанням розрахунку потреб у фі­нансуванні є розрахунок капітальних витрат проекту. Під капітальними витратами розуміють усі витрати, які забез­печують підготовку й реалізацію проекту, включаючи формування або збільшення основних та оборотних коштів. Залежно від виду і форм капітальних витрат значення їх показників матиме різний економічний сенс. Якщо йдеть­ся про створення нового підприємства, капітальні витрати розглядаються як внесок засновників у статутний фонд, якщо про проект у рамках діючого — як збільшення статут­ного фонду за рахунок коштів залучених акціонерів або як витрати, погашені за рахунок кредитів чи державних суб­сидій. Капітальні витрати не відносяться до валових витрат підприємства.

Для прийняття довгострокового інвестиційного рішен­ня оцінки тільки проектних вигод і витрат недостатньо — потрібна прогнозна фінансова звітність, що припускає розширення інформаційної бази для комплексного фінансово­го аналізу ефективності проекту.

У методиці ЮНИДО приведена наступна класифікація фінансових потоків.

Фінансові потоки:

- оплачений акціонерний капітал;

- субсидії, безоплатні позички;

- довго - і середньострокові позички;

- повне погашення (повернення позичок);

- короткострокові позички, банківський овердрафт;

- збільшення рахунків до оплати.

Фінансові відтоки:

- виплачені дивіденди;

- викуп акцій;

- погашення акцій;

- відсотки, сплачені по позичках, і інші витрати фінан­сування;

- відсотки, сплачені по короткострокових позичках і овердрафту, погашення по короткострокових позичках і овердрафту;

- зменшення рахунків до оплати.

При прогнозуванні майбутніх грошових потоків важли­во дотримуватися правил, їхнє ігнорування може призвес­ти до помилкових інвестиційних рішень:

1.Варто розглядати тільки доходи й витрати, пов'язані з інвестиціями. Це випливає з оцінки ситуації «з проектом» і «без проекту».

2.Амортизація розглядається як особливий елемент при розрахунку грошових потоків.

3.Необхідно враховувати податки.

4.При розгляді інвестиційних рішень, зв'язаних із додат­ковим оборотним капіталом, приріст обсягу необхідних обо­ротних коштів повинен бути включений у проектовані гро­шові потоки.

5.Ліквідаційна вартість повинна бути включена в прог­ноз грошових потоків, тому що продаж чи покупка активу породжує грошові потоки, зв'язані з розглянутими капіта­ловкладеннями.

6.У потоки коштів повинні включатися фактори, що впливають на життєздатність проекту.

7.Безповоротні витрати чи витрати попередніх періодів не слід включати в прогноз грошових потоків.

Будь-який проект потребує джерел фінансування., тому одним із аспектів фінансового аналізу проекту є визначен­ня можливостей альтернативних джерел. Вони поділяють­ся на такі види: власний капітал, нерозподілений прибуток, позиковий капітал, державні субсидії.

Власний капітал включає статутний фонд і фонди власних коштів:

- статутний фонд спершу формується як стартовий капі­тал, необхідний для створення підприємства. При цьому власники або учасники підприємства формують його з огля­ду на власні фінансові можливості і в розмірі, достатньому для виконання тієї діяльності, заради якої воно створюєть­ся. Якщо фірма реалізує проект, то це може бути пов'язано із збільшенням статутного фонду. В цьому випадку необхід­на перереєстрація фірми як юридичної особи;

- фонди власних коштів (амортизаційний фонд, ремонт­ний фонд, фонд розвитку виробництва, резервний фонд, страхові резерви тощо) можуть формуватися без зміни ста­тутного фонду. По суті вони є відкладеним прибутком, що формується і використовується за рішенням органів управління підприємства. Винятком є резервний фонд, вимоги доформування якого визначено законодавством.

Нерозподілений прибуток як джерело фінансування від­діляється від власного капіталу тільки тому, що ще не відо­мо, чи буде він приєднаний до нього.

Позиковий капітал характеризується тим, що має бути повернутий у певні строки. Позиковий капітал поділяється на банківські кредити, кошти від продажу облігацій під­приємств і тимчасово залучені кошти (кредиторську забор­гованість).

Державні субсидії теж можуть розглядатись як джерело фінансування проекту, якщо такі субсидії передбачено рішенням державних органів.