Індивідуальний розвиток охоплює морфологічні, біохімічні та фі­зіологічні зміни, які відбуваються в організмі тварин різних видів, від часу утворення зиготи і до кінця використання або життя тва­рини.

У 1866 р. німецький учений Е. Геккель обґрунтував і сформулю­вав так званий біогенетичний закон і ввів у біологію терміни онто­генез та філогенез. Термін онтогенез означає індивідуальний роз­виток особин, філогенез — історичний розвиток виду. Ці процеси взаємопов’язані.

Професор К.Б. Свечин в індивідуальному розвитку розрізняє два основних процеси: ріст і диференціювання. Ріст — це збільшення маси клітин організму, його тканин та органів, їхніх лінійних і об’ємних розмірів, яке відбувається головним чином за рахунок кі­лькісних змін живої речовини внаслідок новоутворень. Диферен­ціювання — це виникнення в процесі розвитку організму біохіміч­них, морфологічних та функціональних відмінностей між клітина­ми, тканинами й органами.

Індивідуальний розвиток тварин охоплює всі зміни у процесі ро­сту, диференціювання, спеціалізації, інтеграції тощо, які в різні пе­ріоди відбуваються з неоднаковою інтенсивністю. Вони пов’язані між собою і мають свої особливості. Молоді тварини розвиваються у результаті переважання процесів асиміляції над процесами дисимі­ляції. В зрілому організмі нових клітин утворюється стільки, скіль­ки й розпадається, у старих же тварин процеси відновлення посту­паються розпаду.

Кількісні та якісні зміни в різні періоди розвитку організму зу­мовлені еволюційно і відбуваються за постійної взаємодії спадкової основи (генотипу) та умов зовнішнього середовища. В процесі інди­відуального розвитку спостерігається певна періодичність, про що свідчать різна швидкість росту органів і тканин тіла, періодичність та ритмічність реакцій організму на закономірні зміни у зов­нішньому середовищі.

Індивідуальний розвиток тварин поділяють на два основних пе­ріоди: внутрішньоутробний (ембріональний) та післяутробний

(постембріональний).

Період внутрішньоутробного розвитку організму починаєть­ся з моменту запліднення яйцеклітини й утворення зиготи і закін­чується народженням особини. Він має три підперіоди: зародковий, передплідний та плідний.

У зародковий підперіод поділяється зигота, формуються осно­вні органи і тканини, утворюється зародок. У передплідний під- період інтенсифікується процес диференціювання і формуються основні морфологічні породні ознаки. У плідний підперіод інтен­сивно збільшується маса тіла, відбуваються фізіологічні та морфо­логічні зміни, завершується диференціювання тканин і органів, утворюється плід. У процесі онтогенезу інтенсивність росту живої маси тварин у різні періоди неоднакова — в ембріональний вона набагато більша, ніж у постембріональний.

Тривалість підперіодів і періоду ембріонального розвитку зумов­лена спадково й у різних сільськогосподарських тварин значно ва­ріює. Наприклад, у верблюдиць вагітність у середньому триває 390 днів, ослиць — 360, кобил — 340, великої рогатої худоби — 280, овець і кіз — 150, свиней — 115, кролиць — 30 днів. Тривалість внутрішньоутробного розвитку може коливатися в невеликих межах і залежить від породи, умов годівлі й утримання самок, вгодованості та стану їхнього здоров’я.

Спадково зумовлена також величина живої маси новонародже­них. Так, лоша важить 40 — 60 кг, теля — 25 — 40, ягня — 3 — 5, по­рося — 1 — 1,5 кг, кроленя — 45 — 55 г. Жива маса залежить від ви­ду, породи, статі, умов годівлі та живої маси матері у період вагітно­сті. Самці при народженні важчі, ніж самки, на 10 — 20 %.

Післяутробний (постембріональний) період триває від на­родження тварини до кінця її життя. Він поділяється на п’ять під- періодів: новонародженості, молочний, статевого дозрівання, госпо­дарської зрілості й старіння.

Підперіод новонародженості починається з переходу від вну- трішньоутробного до післяутробного розвитку. В цей час відбува­ються адаптація (пристосування) організму новонародженого до но­вих умов існування, становлення функцій кровотворення, терморе­гуляції, сечовиділення, змінюється характер дихання та інших фу­нкцій організму. Під дією зовнішніх чинників виробляються умовні рефлекси. Підперіод новонародженості триває 1,5 — 2 тижні. У цей час основним кормом є спочатку молозиво, а потім молоко матері.

Молочний підперіод триває кілька місяців — до відлучення молодняку від матерів або припинення випоювання йому молока: для поросят — до 2 міс, ягнят — 3,5 — 4, телят — 5 — 6, лошат — 6 — 8 міс. У цей час тварин поступово привчають до поїдання рос­линних кормів, що сприяє посиленому розвитку органів травної сис­теми.

Підперіод статевого дозрівання триває доти, поки тварини не стануть здатними до розмноження, тобто коли досягнуть статевої зрілості. Вік настання статевої зрілості та першого парування наве­дено на с.39 - 40.

Підперіод господарської зрілості охоплює час виробничого використання тварин, розквіту їхньої функціональної діяльності, максимальної продуктивності та відтворної здатності. Він настає у свиней у 2 - 3 роки, овець і кіз — 2 - 4, великої рогатої худоби — 5 — 6, коней — у 6 — 7 років. Тривалість цього підперіоду залежить від умов годівлі, догляду, утримання та використання тварин.

Підперіод старіння характеризується зниженням інтенсивно­сті обміну речовин, відтворної здатності, продуктивності, поступо­вим згасанням функціональної діяльності організму. В період ста­ріння утримання тварин стає збитковим і їх вибраковують, тому строк використання останніх коротший, ніж тривалість життя. Так, для свиней він становить 4 — 5 років (тривалість життя — 15 — 20), овець — 6 — 8 (10 — 15), великої рогатої худоби — 10 — 12 (20 — 25), коней — 18 - 20 (35 - 40 років).

Тривалість життя та використання тварин пов’язані з породни­ми, індивідуальними, продуктивними і племінними якостями, що значною мірою залежать від їхніх спадкових особливостей. При цьому необхідно пам’ятати, що повноцінна збалансована годівля, раціональний режим догляду та утримання сприяють подовженню періоду господарського використання тварин.