6.4. Племінна робота у свинарстві

Продуктивність свиней значною мірою залежить від рівня се­лекційно-племінної роботи в стаді, тобто систематичного виконання комплексу зоотехнічних заходів щодо якісного поліпшення тварин. До цього комплексу входять: цілеспрямоване вирощування ремонт­ного молодняку з використанням сучасних методів відбору та підбору батьківських пар, підвищення відтворної здатності свиноматок та кнурів, скороспілості молодняку, зменшення витрат кормів на оди­ницю продукції й поліпшення м’ясних якостей свиней на відгодівлі.

На сучасному етапі розвитку свинарства за рівнем племінної ро­боти визначено чотири типи господарств: племінні заводи, племінні господарства, племінні ферми (племінні репродуктори) та виробни­

чі репродуктори господарств і комплексів. У племзаводах та плем­госпах використовують чистопородне розведення, в племінних ре­продукторах — чистопородне розведення та двопородне схрещуван­ня, у товарних репродукторах — трипородне схрещування й гібри­дизацію.

Зоотехнічний облік. Уся селекційно-племінна робота в стаді ґрунтується на чіткому зоотехнічному обліку, який ведуть за певними формами, що є основними документами в племінному господарстві.

У племінних господарствах прийнято такі форми зоотехнічного обліку: картка племінного кнура (ф. № 1-св), журнал обліку пару­вання (осіменіння) маточного поголів’я свиней (ф. № 4-св), журнал обліку опоросів свиноматок та приплоду (ф. № 5-св), журнал обліку вирощування ремонтного молодняку свиней (ф. № 6-св), звіт про бонітування свиней (ф. № 7-св) та ін.

Основа зоотехнічного обліку — правильна нумерація та своєчас­не мічення приплоду. Нумерацію здійснюють присвоєнням молод­няку гніздових та ідентифікаційних номерів: гніздові — ставлять підсисним поросятам протягом доби після народження на лівому вусі, починаючи з одиниці щороку; ідентифікаційні — у віці до 1 міс на правому вусі (кнурцям — непарні, свинкам — парні), починаючи з одиниці (двійки) до 99999 (99998) номера, після чого відлік розпо­чинають з початку. Свиней мітять одним із трьох способів: татую­ванням, вищипами або бирками.

Бонітування свиней — один із важливих заходів в організації селекційно-племінної роботи. На його основі розробляють способи поліпшення якісного складу стада. Комплексне оцінювання тварин проводять для визначення їх племінної цінності та виробничого призначення.

Бонітуванню підлягають кнури, свиноматки та ремонтний молод­няк племінних господарств, племферм, племінних груп товарних господарств та племінних репродукторів промислових комплексів. Основними ознаками для визначення комплексного класу тварин є: молодняку до 6-місячного віку — жива маса, сумарний клас батьків; після 6 міс — жива маса, довжина тулуба, конституція, екстер’єр, оцінка за власною продуктивністю і сумарний клас батьків; свино­маток і кнурів — жива маса, довжина тулуба, конституція, екс­тер’єр, відтворювальна здатність та власна продуктивність. Після проведення контрольної відгодівлі потомків під час визначення комплексного класу свиноматок і кнурів ураховують оцінку за якіс­тю потомства.

Конституцію й екстер’єр у тварин оцінюють за 5-бальною шка­лою, але клас за ці показники не виставляється. Визначення класу за живою масою і довжиною тулуба проводиться: молодняку — у віці 6 і 9 міс, під час першого парування (осіменіння) та реалізації; свиноматок —на 5 — 10-й день після опоросу; кнурів — на дату на­родження, у віці 12 і 24 міс. Оцінка свиноматок за розвитком після першого опоросу, а кнурів у віці 24 міс є остаточною.

Власну продуктивність молодняку оцінюють за віком досягнення живої маси 100 кг і товщиною сала. Клас за відтворювальну здат­ність визначають: свиноматок — за багатоплідністю та масою гнізда при відлученні у передбачувані технологією строки кнурів — за ба­гатоплідністю усіх спарованих (осіменених) ними свиноматок (і не менше ніж за п’ятьома), масою потомства у віці 45 або 60 днів, якіс­тю спермопродукції. Клас свиноматок і кнурів за якістю потомства визначають за віком досягнення ним живої маси 100 кг, витратою корму на 1 кг приросту, товщиною шпику і довжиною півтуші.

Під час оцінювання племінних тварин за кожний показник ви­ставляють клас (еліта-рекорд, еліта, перший, другий, позакласні, без оцінки), який переводять у відповідні бали. Визначивши серед­ній бал, виставляють сумарний клас за комплексом ознак.

Після бонітування аналізують показники продуктивності стада, уточнюють розподіл тварин за виробничими групами, складають плани індивідуального підбору кнурів та свиноматок і виявляють кращі поєднання, визначають тварин для запису до Державної кни­ги племінних свиней. Зведені дані бонітування використовують для порівняння продуктивності племінних стад.

Державні книги племінних свиней (ДКПС) відображують певний стан досягнень у селекційно-племінній роботі по окремих породах свиней. Книги видаються періодично один раз у два-три роки і готуються провідними вченими та зоотехніками-селекціоне- рами племінних господарств.

У ДКПС записують видатних кнурів-плідників та свиноматок із різних племінних господарств, які мають рекордні показники про­дуктивності. В кожний том заносять дані близько 100 племінних кнурів та 1200 племінних свиноматок. По кожній тварині вказують кличку, ідентифікаційний номер та номер за ДКПС, якому племго­спу належить, коли записано до ДКПС, вік, живу масу, довжину тулуба, кількість сосків, суму балів за екстер’єр, показники продук­тивності та родовід до IV покоління.

План селекційно-племінної роботи у свинарстві. Селекцій­но-племінну роботу планують на різних рівнях: для окремої породи, стада, племзаводу, племгосподарства або племферми. Перспективні плани племінної роботи складають не менш як на п’ять років. Ви­конує цю складну, але важливу роботу селекціонер за участю керів­ництва та фахівців племпідприємства й наукових працівників нау­ково-дослідних установ.

Основне завдання перспективного плану селекційно-племінної роботи у свинарстві — на основі глибокого аналізу стану поголів’я дати докладну характеристику його в цілому та окремо за спорідне­ними групами й розробити конкретні заходи щодо подальшого вдос­коналення. На ґрунті цього планується зміцнити спадкову основу стада, закріпити та вдосконалити показники продуктивності, зок­рема скороспілості й м’ясності, збільшити кількість племінного мо­лодняку для реалізації і підвищити його класність. Крім того, пла­нується поліпшення якісних показників по стаду та окремих спорід­нених групах, цілеспрямоване вирощування ремонтного молодняку, робота з лініями і родинами, створення нових ліній.

Перспективний план селекційно-племінної роботи зі стадом складається з двох частин. У першій наводять дані про племінне господарство, розвиток тваринництва по роках, характеристику ста­да за даними останнього бонітування. Тут же описують історію його формування, генеалогічний склад, особливості годівлі та утриман­ня, порівнюють фактичні показники продуктивності із запланова­ними раніше.

У другій частині викладають такі питання: основні завдання і напрям племінної роботи зі стадом, плани зростання продуктивнос­ті стада й реалізації племінного молодняку на найближчі роки та перевірки кнурів і свиноматок за якістю потомства, організаційно- господарські заходи щодо виконання плану селекційно-племінної роботи.

Плануючи племінну роботу з окремою породою свиней, у разі ве­ликого масиву її поділяють на зональні типи, аналізують існуючу та передбачають оптимальну племінну базу (кількість племзаводів, племгоспів і племферм з певною породою свиней та їх розміри). Ра­ди по породах здійснюють методичне керівництво й визначають ос­новні напрями селекції в породах.