6.10. Реалізація свиней

Свиней як товарну продукцію реалізують у двох випадках: пле­мінний молодняк та свині на м’ясо. Племінний молодняк має відпо­відати зоотехнічним вимогам під час вирощування та вимогам Ін­струкції з бонітування свиней (2003 р.). Його реалізують зазвичай у 6-місячному віці живою масою кнурців — 60 — 80, свинок — 58 — 70 кг, оцінюючи за живою масою, довжиною тулуба та сумарним класом батька й матері. Будова тіла племінних тварин повинна бути про­порційною, без вад екстер’єру, мати не менше ніж 12 сосків, добре розвинених й рівномірно розміщених. На молодняк, що реалізуєть­ся, оформляють племінне та ветеринарне свідоцтва. Купівля- продаж відбувається через племоб’єднання за цінами, встановлени­ми залежно від живої маси молодняку, класності та надбавок за племінні якості.

На м’ясо свиней реалізують згідно з державним стандартом ГОСТ 1213-74. Свині для забою, який передбачає залежно від жи­вої маси, товщини сала та віку поділ тварин на п’ять категорій.

Перша категорія. Свині-молодняк беконні. Відгодовані на спе­ціально розроблених раціонах, які забезпечують отримання високо­якісної беконної свинини. Молодняк білої масті без пігментних плям на шкірі. Тривалість відгодівлі — до 8-місячного віку і живої маси 80 - 105 кг із товщиною сала над остистими відростками між 6 — 7-м грудними хребцями (не враховуючи товщини шкури) — 15 — 35 мм. Довжина тулуба від потиличного гребеня до кореня хво­ста — не менш як 100 см, без перехвату за лопатками, шкіра без пухлин, крововиливів і травматичних пошкоджень підшкірної тка­нини.

Друга категорія. Свині-молодняк м’ясні. До неї відносять тварин живою масою 60 — 150 кг із товщиною сала 15 — 40 мм, а також під­свинків живою масою 20 — 60 кг і товщиною сала 10 мм і більше та свиней першої категорії з травматичними пошкодженнями чи пух­линами на шкірі.

Третя категорія. Свині жирні з товщиною сала 41 мм і більше незалежно від їхньої живої маси.

Четверта категорія. Кабани живою масою понад 150 кг і сви­номатки з товщиною сала 15 - 40 мм.

П’ята категорія. Поросята-молочники живою масою 4 - 8 кг, із білою чи злегка рожевою шкірою, без пухлин, крововиливів, ран та виступу відростків спинних хребців і ребер.

Для першої категорії кнурці мають бути кастровані до 2-місяч- ного, другої, третьої та четвертої — не пізніше від 4-місячного віку.

Транспортування свиней. До місця здавання свиней транспор­тують автомобільним (до 300 км), залізничним чи водним (більше ніж 300 км) транспортом або гоном. Кожний вид транспорту має від­повідати вимогам для перевезення тварин (завантаження, утри­мання в дорозі, розвантаження). На партію свиней оформляють то­варно-транспортну накладну і ветеринарне свідоцтво. Протягом пе­ріоду перевезення транспорт супроводжує провідник.

Під час транспортування на невеликі відстані (до шести годин) тварин не годують і не напувають. Якщо тривалість становить по­над шість годин, то господарство-постачальник забезпечує їх годів­лю концкормами відповідно до норм із розрахунку 3,5 кг на одну голову. Годують та напувають свиней у період відпочинку.

Влітку тварин транспортують у найбільш прохолодний час. За­бороняється перевозити їх автомашинами всіх систем за темпера­тури нижче від -20 °С або вище за +25 °С. Для транспортування тварин використовують підстилку.

Приймання-здавання забійних свиней. На м’ясопереробні підприємства тварин завозять згідно з графіком. Підприємство по­винно прийняти забійних свиней не пізніше від двох годин з мо­менту прибуття, а в товарно-транспортній накладній зазначити час приїзду транспорту на приймальний пункт.

Після ветеринарного огляду і перевірки правильності оформлен­ня товарно-транспортної накладної тварин зважують. На вміст трав­ного каналу роблять знижку з їх фізичної живої маси 3 % за умови, що господарство розміщене від м’ясопереробного підприємства на відстані 50 км, 1,5 % — на відстані 50 - 100 км і понад 100 км — за­раховують фактичну живу масу. Якщо приймання свиней триває більше від двох годин, знижку зменшують на 0,5 % за кожну повну і неповну годину. Неповною годиною вважають затримку більше ніж на 30 хв.

Кількість голів і живу масу тварин записують у товарно-тран­спортну накладну в розділ «Прийнято» і виписують накладну у трьох примірниках, з яких перший видають постачальнику, дру­гий — передають у забійний цех, а потім у бухгалтерію м’ясопереробного підприємства, третій — залишають на базі приймання. Піс­ля надходження її в бухгалтерію підприємства на кожну перероб­лену партію свиней оформлюють приймальну квитанція (ф. ПК-1), яка для постачальника є розрахунковим документом за здану кіль­кість свиней.

Якщо приймання здійснюють за живою масою і виникли розбіж­ності в якісній оцінці тварин, то з них виділяють окрему групу для проведення контрольного забою, результати якого оформляють ак­том. На основі цього акта бухгалтерія здійснює розрахунок за всю здану партію свиней.