7.3.1. Тонкорунні породи овець
У тонкорунних овець вовна складається з самого пуху і має тонину до 25 мкм включно (60, 64,70 і 80 якості), відзначається найвищою вирівняністю вовнового покриву за тониною та найвищого густотою й жиропітністю, має найдосконалішу штапельну будову руна, неперевершений характер звивистості штапелю, спостерігається найкраща оброслість тварин рунною вовною. Лише для тонкорунних овець характерні типова складчастість шкіри, найвищі настриги немитої вовни, порівняно невисокі та середні показники живої маси, скороспілості, довжини вовни, відсотка виходу чистого волокна. Існує 65 порід тонкорунних овець, з яких в Україні розводять чотири (найпоширеніші — дві). Виробничі напрями тонкорунного вівчарства: вовнове (австралійський меринос — найкращий у світі, аргентинський меринос, грозненська, ставропольська тощо), вовново-м’ясне (асканійська, алтайська, кавказька, американський рам- бульє та ін.), м’ясо-вовнове (прекос, мерино-фляйш, полварс).
Асканійська порода створена у 1925 - 1934 рр. в Асканії-Новій на основі схрещування місцевих тонкорунних овець (акліматизованих і поліпшених німецьких електоралей, негретті та електо- раль х негретті) з американським рамбульє (рис. 7.2). У 1981 - 1992 рр. за рахунок селекції із застосуванням ввідного схрещування з австралійськими мериносами створено таврійський внутрішньопород- ний тип асканійських тонкорунних овець. Області районованого розведення: Херсонська, Запорізька, Дніпропетровська, Миколаївська, Кіровоградська, Луганська. На цю породу припадає близько 35 % загальної кількості овець в Україні. Кращі племзаводи: «Червоний чабан» і «Асканія-Нова» Херсонської та «Атманай» Запорізької областей. Настриги чистої вовни у заводських стадах становлять
3,1 — 3,5 кг. Жива маса баранів-плідників — 115 — 125,
вівцематок — 55 — 65 кг; настриг немитої вовни відповідно 14 — 16 і 6 — 7 кг; вихід чистого волокна — 55 — 60 та 50 — 55 %; настриг чистої вовни — 8 — 10 і 3 — 3,5 кг; довжина вовни 10 — 11 та 9 — 10 см. Барани — рогаті, вівцематки — комолі. Жива маса ягнят, відлучених у 4-місячному віці, — 27 — 29 кг; молодняк у однорічному віці досягає 75 % маси дорослих тварин.
|
Рис. 7.2. Баран асканійської тонкорунної породи |
Прекос — у перекладі з французької означає скороспілий. Порода створена наприкінці XIX — на початку XX ст. методом селекційного використання овець, одержаних від схрещування мериносів типу рамбульє та англійських напівтонкорунних м’ясних лейстер- ських у Франції (мерино-прекоси) і мериносів, бордел-лейстерських та мерино-прекосів у Німеччині. Остаточно породу назвали мерино- фляйш, або прекос (рис. 7.3). У 1983 — 1995 рр. створено харківський
і закарпатський внутрішньопородні типи прекосів (для ввідного схрещування використовували австралійських мериносів, полварсів та австралійських коріделей). Області районованого розведення: Харківська, Вінницька, Черкаська, Чернігівська, Сумська, Хмельницька, Полтавська, Тернопільська, Житомирська, Закарпатська, Волинська, Київська, Рівненська, Івано-Франківська. Прекоси становлять близько 25 % загальної кількості овець в Україні. Кращі племзаводи: «Іллічовка», «Степок», «Чувиріне» Харківської області. Настриги чистої вовни у заводських стадах досягають 2,5 — 2,6 кг. Жива маса баранів-плідників — 120 — 130, вівцематок — близько 60 — 70 кг; настриг немитої вовни відповідно 10 — 12 і 5 — 5,5 кг; ви-
|
Рис. 7.3. Баран породи прекос |
хід чистого волокна — 50 — 55 та 40 — 52 %; настриг чистої вовни — 6 — 8 і 2,5 — 2,8 кг; довжина штапелю — 9 — 10 та 8 — 9 см. Барани й вівцематки — комолі. Жива маса ягнят після відлучення в 4-місячному віці — 30 — 32 кг; молодняк у річному віці досягає 75 — 80 % живої маси дорослих тварин.