Категорії

Дипломні, курсові
на замовлення

Дипломні та курсові
на замовлення

Роботи виконуємо якісно,
без зайвих запитань.

Замовити / взнати ціну Замовити

9.1. Народногосподарське значення, біологічні особливості, стан і перспективи розвитку птахівництва

Народногосподарське значення птахівництва визначається його можливістю постачати цінні продукти харчування — яйця і м’ясо, які характеризуються високою поживністю, відмінними дієтичними і смаковими якостями. У курячому яйці міститься 34,4 % сухої речо­вини, де на протеїн припадає 12,1 %, ліпіди — 10,5, вуглеводи — 0,9, мінеральні речовини — 10,9 %. До складу протеїну яйця вхо­дять усі незамінні амінокислоти в найсприятливішому співвідно­шенні для підтримання життєвих процесів організму людини. Пе­ретравність його становить 97 — 98 %.

Ліпіди є справжніми жирами і зосереджені на 99 % у жовтку яй­ця. їх засвоюваність досягає 96 — 100 %. У складі яйця містяться майже всі відомі вітаміни, вміст яких залежить від наявності їх у кормах. За кількістю вітаміну А жовток курячих яєць поступається тільки печінці. Із корму в яйце несучки здатні трансформувати

10 — 40 % вітаміну А. Споживання одного яйця задовольняє потреби людини у вітамінах на 10 — 50 %.

Незамінний продукт харчування — м’ясо птиці, яке перевершує м’ясо інших видів тварин за вмістом протеїну та його біологічною повноцінністю. Вміст у ньому білка досягає 25 %, а грудні м’язи міс­тять до 92 % повноцінних білків. Забійна маса сільськогосподарсь­кої птиці досягає 80 % і більше, а їстівні частки становлять 67 % живої маси.

Побічну продукцію птиці ефективно використовують у народно­му господарстві. Так, пух і пір’я є цінною сировиною для легкої про­мисловості. Послід птиці багатий на протеїн (25 — 40 %), фосфор та інші мінеральні речовини, тому його використовують як органічне добриво. Після висушування послід можна згодовувати великій ро­гатій худобі і свиням. Наявність у його складі сечової кислоти дає можливість використовувати послід для виготовлення медичних препаратів. Із відходів забою та інкубації яєць виготовляють сухі
білкові корми, що містять 50 — 85 % протеїну, всі незамінні аміно­кислоти, вітамін В12 та інші поживні речовини.

Птицю можна утримувати великими партіями на обмежених площах, що зумовлює успішне впровадження промислової техноло­гії, за якої практично вирішено всі питання механізації й автома­тизації виробничих процесів, її всеїдність дає можливість викорис­товувати для годівлі різні корми, а в присадибних господарствах — різноманітні відходи. Порівняно з іншими сільськогосподарськими тваринами птиця краще використовує обмінну енергію й перетрав­ний протеїн корму. Молодняк курей на 1 кг приросту витрачає

2,5 — 3 к. од, тоді як у виробництві свинини та яловичини відповідно

4 - 5 і 7 - 10 к. од.

Сільськогосподарській птиці притаманні високі продуктивність, інтенсивність росту, плодючість та рання скороспілість. Від курки- несучки за рік отримують 200 — 300 шт. яєць і більше загальною ма­сою 12 — 18 кг, качки — 100 — 150 каченят (200 — 250 кг м’яса), ін­дички — 70 — 80 індиченят (до 400 кг), гуски — 40 — 50 гусенят (180 — 225 кг м’яса).

Відкладати яйця кури починають у 5 — 6-місячному, качки й ін­дички — 6 — 7-місячному, гуси — в 9 — 10-місячному віці; молодняк виводиться протягом місяця. У 7 — 8 тижнів останній досягає забій­них кондицій. Так, жива маса каченяти в 7-тижневому віці стано­вить 3300 г. Якби ріст телят відзначався подібною інтенсивністю, то їхня маса у 49-денному віці досягала б 2000 кг.

Швидка зміна поколінь, висока плодючість, транспортабельність, здатність до акліматизації, розвиток зародка поза організмом мате­рі створюють умови для успішної селекційної роботи з удосконален­ня птиці.

Світове поголів’я сільськогосподарської птиці в 2002 р. становило: курей — 15 854 млн голів, качок — 1066, індиків — 251 млн голів. Найпоширеніші серед них кури, поголів’я яких розміщене по конти­нентах: Азія — 50,1 %, Північна Америка — 17,5, Європа — 12,5, Пів­денна Америка — 11,0, Африка — 8,1, Океанія — 0,8 %. Найбільше сільськогосподарської птиці зосереджено в Китаї — 3924 млн голів, потім США — 1940, Бразилії — 1050, Індонезії — 870, Індії — 824, Мексиці — 521, Російській Федерації — 340, Японії — 306 млн голів.

Виробництво курячих яєць у світі останнім часом досягло 1740 тис. т, м’яса сільськогосподарської птиці — 73 869 тис. т, що по­рівняно з середніми показниками 1989 — 1991 рр. збільшилося відпо­відно на 87 тис. т (0,7 %) та 32 916 тис. т (44,6 %). В Україні у 2003 р. отримано 11 477,1 млн шт. яєць, середньорічна несучість становила 255 яєць, виробництво м’яса сільськогосподарської птиці — 307 тис. т, тобто 18,7 % загальної кількості виробленого м’яса в країні.

Характерною особливістю птахівництва в світі є його концентра­ція, спеціалізація та кооперація. Майже в усіх країнах із розвине­ним птахівництвом відбуваються скорочення кількості ферм і збіль­шення середнього розміру їх. У провідних країнах набула розвитку внутрішньогалузева спеціалізація, яка ґрунтується на системі ве­ликих фірм-компаній, а в СШАта деяких інших країнах — агро­промислових об’єднань. У країнах з розвиненим птахівництвом значного поширення набуло вирощування курчат на м’ясо на основі фермерських господарств за контрактом із бройлерними ком­паніями. В США на сьогодні 92 % усього поголів’я бройлерів виро­щують на основі фермерських господарств.

У західноєвропейських країнах ферми, які працюють за контрак­том, об’єднуються в кооперативи, а відгодівлю курчат організовують у невеликих фермерських господарствах.

В Україні в умовах розвитку різних форм організації агропро­мислового виробництва поряд з великими спеціалізованими під­приємствами державного сектора бройлерів почали вирощувати у власних підсобних господарствах населення.