11.7. Виробництво риби в особистих підсобних і фермерських господарствах

Об’єктом фермерського господарства з виробництва риби є стави, яких в Україні налічується 200 тис. У великих неспускних ставах виробництво риби краще починати з випасної системи і викорис­тання таких риб, як короп, товстолобик, судак, сом, лин, сріблястий карась та ін. Рибницька галузь досить капіталомістка, особливо якщо йдеться про будівництво і ремонт ставів, то витрати окуплять­ся не раніше ніж через 8 — 10 років. Тому вирощування риби споча­тку треба поєднувати з вирощуванням сільськогосподарських куль­тур і виробництвом тваринницької продукції, практикуючи розве­дення гусей, качок, хутрових звірів. Частину коштів можна отрима­ти від введення платного рибальства. Застосування випасної систе­ми дає змогу отримати 4 — 6 ц/га товарної риби. У ставах площею 10 — 15 га, де є можливість упродовж 3 — 7 днів спускати воду сифо­ном, можна використовувати полікультуру риб, а на малих во­доймах (1 — 3 га) вирощувати і такі цінні риби, як сом, товстолобик, бестер, веслоніс. Якщо у ставу є хижі риби, то треба організувати їх годівлю.

Використання водойм, що заросли водною рослинністю і мають низький уміст розчинного кисню у воді, потрібно розпочинати з платного рибальства на щуку та окуня і одночасно підселяти лина, карася та інших риб. Такі водойми можуть дати 2 — 5 ц риби з 1 га, а за умов впровадження меліоративних робіт (поглиблення ставу, видалення рослинності) продуктивність водойми може збільшитися до 4 — 10 ц риби з 1 га. Осушення й очищення водойм від корчів і рослинності дає можливість застосовувати безперервну технологію вирощування риби і використовувати крім коропа товстолобика, карася і лина, судака, ляща та ін. Якщо ж годувати рибу штучними кормами, то з 1 га площі ставу можна отримати 2 — 3 т риби.

На присадибних ділянках для вирощування риби можна побуду­вати став чи копанку, а за можливості — і каскад ставів з організа­цією повного циклу вирощування — від мальків до товарної риби. Для спорудження водойми насамперед вибирають місце з враху­ванням водопостачання, типу ґрунту, можливості розвитку природ­ної кормової бази та відсутності джерела його забруднення. Водойми можуть бути створені будівництвом гребель, дамб чи викопані. Кращі оптимальні умови забезпечують за першого типу водойми, а у викопаних важко створювати водообмін і під час вилову риби воду необхідно відкачувати насосними установками.

Після вибору ділянки для водойми обстежують структуру ґрунту. Непридатними є ґрунти заболочені і піщані, які надмірно фільтру­ють воду і є малопродуктивними. Для водопостачання водойми ви­користовують струмок, джерело, невеликі річки чи озера, а бажано, щоб вода надходила самопливом (каналом чи трубами), оскільки застосування насосів або сифонів потребує додаткових витрат на пальне чи електроенергію.

Для будівництва греблі знімають рослинний шар, ґрунт орють на глибину 20 — 30 см, роблять траншею по осі греблі, заповнюють її глиною і утрамбовують. Для насипання греблі використовують різні ґрунти, проте кращими є суглинкові і супіщані. З метою запобігання розмиву греблю по сухому укосу обкладають дерниною, а по мокро­му — бетонними плитами чи камінням.

Водойма повинна мати рівне дно, посередині — канаву, а перед водоспуском — рибну яму, що дасть можливість швидко виловити рибу й осушити водойму на зиму. Через 2 міс після будівництва гре­блі став заповнюють водою, додаючи її через кожні 2 — 3 доби не бі­льше ніж 0,5 м за добу. Якість води треба перевіряти у гідрохіміч­них лабораторіях, оскільки вона є вирішальним чинником техноло­гічного процесу вирощування риби.

В особистих підсобних господарствах бажано розводити коропа, лина, карася, білого амура, товстолобика, буфало, щуку, а в північ­них районах — форель, сигів, пелядь. Коропових риб розводять у ставах, які добре прогріваються, з помірно розвиненою в них водною рослинністю, а холодноводним рибам потрібна чиста вода з високим умістом розчинного кисню. Для зариблення ставів добирають кіль­ка видів риб, які не мають харчової конкуренції, що підвищить ри- бопродуктивність водойми.