14.5. Годівля хутрових звірів

Важлива роль у звірівництві відводиться організації раціональ­ної годівлі. Повноцінна годівля забезпечує тварин необхідними по­живними речовинами і сприяє високій продуктивності за економно­го витрачання кормів. Нормують годівлю звірів залежно від виду, віку, живої маси, сезону року і фізіологічного стану. В основу норм покладено чотири основні показники: обмінна енергія, перетравний протеїн, перетравний жир і перетравні вуглеводи. Крім того, раціо­ни контролюють за вмістом мінеральних речовин і вітамінів. М’ясоїдні звірі не синтезують вітаміну А із каротину, а в разі утри­мання у шедах в організмі не синтезується вітамін Б. Поряд з об­мінною енергією потрібно враховувати і співвідношення між окре­мими групами кормів. У раціонах дорослих норок м’ясо-рибні корми становлять 65 — 70 %, зернові — 17 — 27, лисиць — відповідно 50 — 60 і 25 — 40, песців — 60 — 75 і 16 — 22 %, по 2 — 3 % до раціонів включа­ють соковиті корми, сухі дріжджі та жир.

Звірів необхідно забезпечувати вдосталь питною водою. Обме­ження у воді зменшує поїдання корму, погіршує відтворні функції та ріст молодняку. У жарку погоду стежать, щоб у напувалках була прохолодна вода (15 — 18 °С), оскільки теплої води звірі не п’ють. Міняти воду необхідно через 1,5 — 2 год.

У годівлі хутрових звірів використовують три основні групи кор­мів — тваринного походження, рослинні і додаткові. Корми тварин­ного походження включають свіжі і консервовані м’ясні (мускульне м’ясо і субпродукти II категорії), рибні (переважно нехарчових ви­дів) і молочні продукти. Із зернових кормів використовують борошно злаків (без плівки), соняшникові макуху і шрот без лушпиння, спе­ціальні комбікорми, коренебульбоплоди, баштанні, овочі і фрукти, молоде листя кропиви, зелень озимих злаків і трав’яне борошно ко­нюшини та люцерни ранніх фаз вегетації. Додаткові корми для зві­рів представлені дріжджами (пекарські, пивні, кормові, БВК), віта­мінними і мінеральними препаратами. Згодовують корми у вигляді фаршу з розміром частинок не більше ніж 5 мм для субпродуктів, 1 — 1,5 мм — для зелених та соковитих і 0,8 мм — для зернових. От­риману суміш влітку згодовують охолодженою до 10 — 12 °С. Го­дують звірів 2 рази на добу. Вранці дають 40 — 45 % добового раціо­ну, ввечері — решту. У жаркий період нез’їдений корм через дві го­дини забирають.

Годівля звірів у різні біологічні періоди. У норок, лисиць і песців біологічні періоди настають за сезонами року з однаковою послідовністю і потреба в кормах у них підпорядкована однаковим закономірностям. У годівлі дорослих звірів прийнято розрізняти такі періоди: для самиць — спокій (час після закінчення лактації до активного оогенезу), підготовка до гону, гін (спаровування), вагіт­ність і лактація, для самців — спокій (час від закінчення гону до наступного сперматогенезу) і гін.

За період лактації самиці худнуть і їхня маса тіла знижується на 25 — 30 %. Після закінчення лактації впродовж 2,5 — 3 міс необхідно, щоб звірі відновили вгодованість. Достатня і повноцінна годівля маточного поголів’я в цей період значно впливає на відтворну здат­ність у наступний сезон розмноження.

Через два тижні після закінчення лактації звірів переводять на більш дешеві корми із субпродуктів, риби і сухих кормів тваринного походження та збільшують кількість рослинних кормів. Раціони у літній період збагачують жиром, доводячи його вміст на 100 ккал корму для лисиць — до 4,8 г, песців — 5 і норок — 5,3 г.

Під час підготовки звірів до розмноження у січні, а в деяких гос­подарствах з другої половини грудня рівень годівлі самиць за вміс­том обмінної енергії знижують, щоб привести їхню живу масу на початок гону до племінних кондицій. Рівень годівлі самців зали­шають у межах норми. В умовах України рівень годівлі норок у цей період знижують з 200 до 160, лисиць — з 400 до 350 ккал.

Із зниженням енергетичного живлення збільшують кількість пе­ретравного протеїну в раціоні норок до 25 г, а лисиць і песців — 30 г. За певних господарських умов допускається короткострокове зниження протеїну на 20 — 25 %.

Наприкінці грудня до раціонів необхідно включати мускульне м’ясо до 20 % для заміни ним перетравного протеїну тваринних кор­мів і печінку — до 3 — 5 %. Раціони мають бути забезпечені достат­ньою кількістю вітамінів. Лисиць і песців у цей період годують один раз на добу, норок — 2 рази.

Годівля у період гону. Під час гону апетит у звірів погіршуєть­ся і калорійність раціону знижують. Самиць і самців у цей період годують кормосумішами однакового складу. Самцям у період гону призначають додатково білкову підгодівлю із м’яса, печінки і моло­ка по 100 — 150 г для лисиць і песців і по 50 г — для норок. Під час гону корм роздають одинраз на добу.

Годівля у період вагітності. Раціони вагітних самиць за набо­ром кормів істотно не відрізняються від попереднього періоду. У цей період їм згодовують найбільш цінні у кормовому відношенні кор­ми, які вони добре поїдають. Енергетичний рівень годівлі самиць залежно від вгодованості може значно коливатися, але кількість пе­ретравного протеїну на добу не повинна бути меншою від 25 — 30 г для норок, 50 — 60 — для лисиць і 55 — 65 г — для песців. Раціони вагітних самиць необхідно забезпечувати вітамінами. Годівля має бути помірною, щоб не допускати ожиріння.

У першу половину вагітності у звірів добрий апетит і вони охоче поїдають корм, у другу — поїдання корму зменшується, а за 5 — 8 днів до щеніння дозу корму лисицям і песцям доводять до 100 — 120 г. Для профілактики крововиливів у новонароджених двічі наприкінці ва­гітності до раціону вводять препарат вітаміну К (вікасол).

Годівля лактуючих самиць. Перші 2 — 3 дні кормову суміш згодовують у рідкому стані. До раціону включають корми з високи­ми смаковими якостями. У першу половину лактації доцільно ви­користовувати молочні корми, м’ясні і рибні продукти з достат­ньою кількістю мінеральних речовин і вітамінів. У другу половину лактації у тварин може спостерігатися виснаження організму вна­слідок втрати натрію з молоком. Щоб запобігти цьому, потрібно включати до раціону на кожні 100 г корму 0,3 — 0,5 г кухонної солі

з урахуванням її кількості у кормах. Годують тварин 2 — 3 рази на добу.

Молодняк норок у 14 — 15-добовому віці, а лисиць — у 20 — 25- добовому привчають до поїдання напіврідкої суміші із мускульного м’яса, печінки, молока, яєць і концентратів вітамінів, яку згодову­ють 5 — 7 днів, після чого переводять на звичайний корм. У 25 — 30- добовому віці щенята поїдають корм разом з матір’ю.

Годівля відсадженого молодняку. Перші 7 — 10 днів молод­няку згодовують кормову суміш такого самого складу, як і до відса­джування, а потім поступово переводять на раціони для молодняку. Для лисиць і песців рівень перетравного протеїну зменшують до

7,5 — 8,5 г, збільшують до 4,2 — 4,7 г жиру і до 5,5 г вуглеводів на 100 ккал енергії корму. Для молодняку норок протеїну зменшують до 7,5 г, збільшують до 5 — 5,5 г жиру і до 3 — 3,5 г вуглеводів. Такий рівень годівлі забезпечує високу інтенсивність росту й опушення.

З другої половини серпня молодняк хутрових звірів розподіляють на племінний (ремонтний) і товарний. Ремонтний молодняк году­ють за раціонами племінних звірів.

Годівля нутрій. У разі кліткового утримання на корм нутріям використовують зелену масу сіяних і природних угідь, коренеплоди, баштанні культури. Із концентратів згодовують зерно злаків, комбі­корм, у невеликій кількості корми тваринного походження — мо­лочні, м’ясо-кісткове борошно, варені субпродукти, а також кормові дріжджі.

Корми мають бути світлими, чистими, без плісняви і затхлого за­паху. Баштанні культури і коренеплоди ретельно миють, розрізують на шматочки. Картоплю згодовувати краще вареною. Тваринні кор­ми і мінеральні добавки подрібнюють, змішують з вареною кар­топлею або концентратами. Морожені, зіпсовані корми спричиню­ють аборт, розсмоктування плодів, розлад травлення. Годують нут­рій 2 рази на добу, а слабких, багатоплідних самиць і щенят —

3 рази.