Попелиці – Aphidinea

Переважно дрібні комахи (0,5-4,0мм) з колюче-сисними ротовими органами. Покрови м’які, іноді покриті восковими виділеннями у вигляді опушення або лусочок. Забарвлення зелене, чорне, сіре, червоне з відтінками. Дорослі комахи крилаті і безкрилі. Задні крила коротші за передні, яйця продовгуваті (0,4-0,5х0,15-0,20мм), чорні, блискучі.

Попелиці висмоктують поживні речовини з листків, пагонів, плодів, кори. На їх солодких рідких екскрементах поселяються сажкові та інші гриби, листя і плоди покриваються чорними плямами, які послаблюють дихання і живлення рослин. Пошкоджені листки деформуються, буріють і поступово засихають.

Зимують яйця на пагонах та в тріщинах кори. Відродження личинок відбувається в період розпукування бруньок. За характером розвитку попелиці поділяються на однодомних та дводомних.

Весь цикл розвитку однодомних попелиць проходить на одному або декількох генетично близьких видах рослин. У дводомних видів навесні та восени попелиця розвивається на деревних рослинах, а влітку партеногенетичні покоління - на трав’янистих. Схема розвитку: личинки - безкрилі самки-засновниці - крилаті самки-розсельниці (навесні) - безкрилі партеногенетичні самки (влітку) - крилаті самки-статеноски і самці або тільки самки-статеноски - зимуючі яйця. У однодомних видів самки- розсельниці заселяють ті ж види рослин, а у дводомних - трав’янисті. У дводомних восени крилаті самки перелітають на основні кормові рослини (переважно деревні). Таким чином, літнє партеногенетичне розмноження попелиць восени змінюється гамогенетичним поколінням. Всього за вегетаційний період розвивається до 18 поколінь.

Найбільшої чисельності популяції попелиць досягають в травні-червні. Суха і жарка літня погода діє на них здебільшого як депресивний фактор.

Зелена яблунева попелиця - Aphis pomi Deg. - значно пошкоджує яблуню. Влітку зустрічається на груші, айві. Немігруючий (однодомний) вид.

Самка-засновниця близько 2мм довжиною жовто-зелена, статеві самки біля 3мм, самці 1,5мм. Яйця продовгувато-овальні - 0,5мм, блискуче чорні.

За вегетацій період розвивається 15-17 поколінь. Перезимовують яйця на верхній опушеній поверхні однорічних пагонів. Личинки відроджуються в першій половині квітня, що співпадає з фенофазою розпукування бруньок. Розвиваються личинки 10-16 днів; на початку цвітіння личинки перетворюються в самок-засновниць, плідність 35-70 личинок. В подальшому розмножуються партеногенетично, відроджуючи личинок. Одне покоління розвивається 10-15 днів. Зимуючі запліднені яйця відкладаються (по 3-4 від самки) в жовтні-листопаді.

Яблунево-подорожникова попелиця - Dysaphis mali Ferr. - з плодових культур пошкоджує тільки яблуню. Шкодочинність її часто буває більш суттєвою, а ніж зеленої попелиці.

Самка-засновниця 2-Змм довжиною, безкрила літня самка 1,85мм, широкогрушевидна, зверху вкрита порошкоподібним восковим нальотом. Самець крилатий, 1,8мм.

Яйця зимують на тонких гілочках. Личинки відроджуються під час розпукування бруньок, розвиваються 10-15 днів. Самки -засновниці з’являються на початку цвітіння, живуть близько місяця, відроджують до 250 личинок, що в 2-З рази більше, ніж інших попелиць, пошкоджуючих яблуню. Влітку цей вид розвивається на подорожнику, восени на подорожнику з’являються крилаті статеноски, які переселяються на яблуню, де відроджують личинок, що перетворюються в безкрилих самок. В цей час з подорожника перелітають крилаті самці. Після спарювання самки відкладають на тонких гілочках біля бруньок та корі товстих гілок по 4-6 яєць.

Червоноголова (сіра яблунева) попелиця - Dysaphis devecta Waln. - пошкоджує тільки яблуню. Самки та личинки від сірого до сіро-зеленого кольору, довжина до 2мм.

Зимують запліднені яйця на штамбах і товстих гілках під лусочками кори. Личинки відроджуються перед цвітінням яблуні, пошкоджують листки. Пошкоджені листки грубіють, скручуються, на низ утворюються опуклини, подібні до великих галів, червоного або рожевого кольору. При масовому розмноженні сіра попелиця пошкоджує і плоди, які недорозвиваються. До початку серпня розвивається З-4 покоління, статеві особини з’являються в серпні, а в кінці серпня відкладають зимуючі яйця.

Кров’яна попелиця - Eriosoma lanigerum Hausm. - пошкоджує тільки яблуню. Північним кордоном розповсюдження є ізотерма січня -4°С, що співпадає з північним кордоном Південного Степу України. Завезена в Європу з Америки. В Росії з’явилась з1862 року.

Безкрилі самки світло-бурі, довжиною близько 2мм, вкриті білими восоковими волосками. При роздушуванні самок і личинок витікає червона рідина. Звідси походить назва - кров’яна.

Кров’яна попелиця - вид неповноциклий. Розмножується тільки партеногенетично, яєць і самців немає. На батьківщині, в Північній Америці, розвивається як повноциклий вид.

Зимує кров’яна попелиця личинкою на корінні яблуні. Навесні при температурі 7-80С личинки переселяються на гілки і штамби, оселяються в тріщинах кори і живляться соком. Живуть колоніями, які покриваються білим «пухом» і видимі здалеку. Розвиваються на кроні до 12 поколінь. Личинки можуть переповзати та розноситися вітром і заселяти нові дерева і насадження. Заселяють нові насадження і крилаті партеногенетичні самки.

У місцях живлення попелиць утворюються здуття, на яких потім з’ являться тріщини і глибокі виразки.

У кров’яної попелиці є ефективний паразит-монофаг афелінус - Лркєїіпш' таїі ИаМ. Через те, що афелінус взимку гине, восени гілки із зараженою афелінусом попелицею потрібно зрізати і зберігати в сухому прохолодному приміщенні з температурою не нижче 6°С. У травні гілочки розвішують в кронах заселених попелицею дерев і таким чином зберігають цього дуже потрібного паразита.

Попелиця-листовійка - Disaphis reaumuri Mordv. - пошкоджує грушу, місцями дуже сильно, дводомний вид, влітку живе на підмареннику.

Самка-засновниця 2,5мм завдовжки, грушеподібна, зелена, білоопилена. Крилата самка 2мм довжиною.

Зимує попелиця-листовійка на стадії яйця в тріщинах кори на штамбі і гілках. Відроджуються личинки в період розпукування бруньок. Живляться на нижній стороні листків, які деформуються, закручуються впоперек і з боків, утворюючи щось подібне до трубок і пакетів. Пошкоджується листя однорічних пагонів, які не визрівають і часто підмерзають взимку.

Живуть личинки близько місяця. На початку цвітіння груші з’являються самки-засновниці. Плідність їх становить 50-150 личинок. Личинки другого покоління через 9-13 днів перетворюються в самок, які розселюються у кроні того ж дерева.

З середини травня з’являються крилаті самки-розсельниці, кількість яких в наступних поколіннях швидко збільшується і до кінця червня попелиця переселяється на підмаренник. В жовтні проходить реміграція на грушу в стадії статевих особин. Яйця відкладаються в кінці жовтня- листопаді.

Сливова обпилена попелиця - Hyalopterus pruni Geoffr. - пошкоджує сливу, аличу, терен, персик, абрикос. Вид дводомний. Проміжний господар - очерет.

Самки-засновниці довгастоовальні, зелені, завдовжки до 2,5мм. Безкрилі самки довгасті, зелені, 2,8мм, вкриті сірим воскоподібним пилком.

Яйця зимують на одно-дворічних пагонах. Личинки відроджуються на початку розпукування бруньок, живляться з нижньої сторони листків і на верхівках молодих пагонів, часто повністю покриваючи їх. За сезон розвиваються до десяти поколінь. Починаючи з другого покоління частина крилатих попелиць переселяються на очерет. Восени крилаті самки повертаються на кісточкові породи і народжують личинок, з яких виростають безкрилі самки. В цей час з очерета перелітають самці і після спарювання самки відкладають зимуючі яйця.

Вишнева попелиця - Myzus cerasi F. - пошкоджує черешню і вишню. Живиться на верхівках молодих пагонів і листках. Пошкоджені листки зморщуються, буріють і згодом засихають. Вид мігруючий.

Самки-засновниці та безкрилі партеногенетичні самки чорні, блискучі, кулясті, завдовжки 2,4мм; самець крилатий, чорний 1,7мм.

На черешні і вишні розвивається 10-14 поколінь. Зимують блискучі чорні яйця на молодих гілках біля бруньок. Личинки відроджуються на початку розпукування бруньок. Самки-засновниці з’являються на початку цвітіння. Відроджувані ними личинки засновують нові колонії на молодих приростах. В травні-червні з’являються нові покоління через 6-10 днів. У другій половині червня крилаті самки мігрують на підмаренник, а в вересні- жовтні - ремігрують на черешню й вишню.

Зелена персикова (оранжерейна) попелиця - Myzodes persicae Sulz. - пошкоджує листки й бутони персика переважно в молодих садах. Влітку розвивається на картоплі, тютюні та багатьох видах бур’ янів.

Самки-засновниці 2,5мм. Самці крилаті, 1,7мм.

На півдні України розвивається повноцикла форма. Зимує на стадії яєць біля бруньок. Відродження личинок починається під час набубнявіння бруньок і бутонізації. Личинки живляться на нижньому боці листків. В середині квітня з’являються самки-засновниці, які за 10-20 днів відроджують по 20-60 личинок. Починаючи з другого-третього покоління частина попелиць перетворюється в крилатих осіб і перелітає на трав’янисті рослини. Одночасно продовжується розвиток і на персику. Найбільшої чисельності досягає в червні.

Заходи захисту. Попелицями живляться багато комах-ентомофагів. У порівнянні із паразитами, роль хижих ентомофагів у знижені чисельності попелиць більш значна. Серед хижих комах-ентомофагів домінують жуки і личинки сонечок (семикрапкові та інші), золотоочки, личинки мух-сирфід. Особливо велика їх роль у знищенні попелиць починаючи з середини літа. Окрім тих, що розмножувались в садах, сюди перелітає дуже велика кількість хижих комах з ранніх польових культур, які дозріли. При обліку чисельності шкідників необхідно підраховувати і чисельність ентомофагів. За сприятливого співвідношення в системі шкідники - ентомофаги (1:30) слід оцінювати доцільність проведення обприскування інсектицидами.

Із хімічних заходів велике значення для стримування розмноження попелиць мають ранньовесняні обприскування, обмивки дерев для знищення зимуючих яєць препаратом ДНОК (10-20 кг/га) або іншими овіцидами. Навесні та влітку при чисельності попелиць більше ЕПШ (10 колоній на 100 листків або розеток) сади обприскуються фосфорорганічними препаратами.

З метою зменшення негативного впливу хімічних обробок на ентомофагів і запилювачів ранньовесняні обприскування доцільно замінювати осінніми в період відкладання зимуючих яєць (середина жовтня) для знищення статевих та яйцекладних самок. Є досліди, в яких при обприскуванні яблуні в цей час фосфамідом - кількість відкладених яєць зеленою яблуневою попелицею зменшилася на 90%, а червоного плодового кліща - 50-60%.