Фітономус

Листовий люцерновий довгоносик, або фітономус (листовой люцерновый долгоносик) Phytonomus variabilis Hrbst. Належить до родини довгоносиків Curculionidae ряду твердокрилих Coleoptera.

Жук довжиною 5-7 мм, овальної форми, рудуватого або сірого кольору. Передньоспинка з трьома поздовжніми більш світлими смужками. На надкрилах посередині темна пляма, що складається з трьох прямокутників, які поступово зменшуються (табл. 26).

Яйце овальне, жовте, блискуче, 0,6мм довжиною. Личинка сірувато- зелена, 10-12мм завдовжки, безнога, з темно-бурою головою і соскоподібними придатками шкіри, чим зовні нагадують гусениць; на спині та по боках тіла є білі смужки.

Лялечка довжиною 5.5-8мм, зелена, міститься в овальному сітчастому жовтувато-білому коконі.

Довгоносик поширений на півдні України, пошкоджує переважно насінники люцерни. У північній частині степової зони переважає споріднений вид Phytonomus transilvanicus Petri.

За сезон, як видно з фенокалендаря, розвивається одне покоління. Зимують жуки під рослинними рештками, а також у верхньому шарі ґрунту на люцернищах. Поява їх навесні спостерігається на початку відростання люцерни. Вони живляться листям (фігурне об’їдання) і вигризають ямки на стеблах. Слід відзначити чітке реагування жуків на зміни температури повітря. Навіть короткочасне підвищення температури до 13°С виводить їх із стану зимової

Таблиця 26. Довгоносики: 1 - листовий довгоносик люцерновий, 1а - пошкодження личинками листка люцерни; 2 - люцерновий довгоносик великий, 2а - пошкодження жуками сходів цукрового буряка, 2б - пошкодження личинками кореня люцерни; 3 - кореневий довгоносик смугастий, 4 - кореневий довгоносик білуватий, 5 - сірий буряковий довгоносик, 6 - довгоносик кукурудзяний, 6а - пошкодження жуком сходів кукурудзи.

діапаузи. Влітку при температурі вище 25°С жуки ховаються, впадають у стан теплового оціпеніння, тому навіть при наявності жуків у значній кількості на полі їх можна не побачити.

Яйця відкладаються з кінця квітня до початку червня купками у камери, що самки вигризають у верхній частині стебла, рідше за пазуху листа. За день самка відкладає до 77 яєць, а плодючість її варіює і досягає 2500 яєць.

Через 10-18 днів відроджуються личинки, які спричиняють основну шкоду. Вони люблять тепло і живляться виключно у верхньому ярусі. Не дивлячись на недорозвиненість ніг, личинка добре пересувається по рослині. Недосвідчені виробничники плутають їх з гусеницями.

Личинки першого віку пошкоджують листкові і квіткові бруньки, переважно починаючи з другого року життя люцерни. Після першого линяння вони живляться зверху листка, скелетують його і прогризають наскрізь, перегризають також основу суцвіть.

Листя, дуже пошкоджені личинками, набирають вигляд сітки; люцерна стає сірою, частина зав’язі засихає. Внаслідок пошкодження люцерни личинками фітономуса дуже зменшується урожай насіння.

В залежності від температури період розвитку личинки дорівнює 15-18 дням. Після цього вона виготовляє між листками рідкий кокон і в ньому заляльковується .Лялечка розвивається 6-11 днів, і у червні починається відродження жуків, які живляться, не спричиняючи значної шкоди, і при температурі 11-12°С відходять на зимівлю.

З а х о д и б о р о т ь б и.

1. Боронування люцерни важкими боронами на початку весняної вегетації; цей захід знищує значну частину зимуючих жуків, стимулює ріст люцерни.

2. На ділянках, дуже заселених личинками, насіння збирати з другого скошування, якщо це дозволено агроумовами; на рослинах другого косіння утворення зав’язі відбувається після закінчення живлення личинок, і пошкодження її фітономусом майже не відбувається.

3. При наявності 100 жуків на 100 помахів сачком (3 довгоносика на 1м²) у період відростання - стеблування або при масовій появі личинок у період бутонізації провести хімічну обробку Арріво, Дурсбаном, Децисом (штефесином) чи іншими інсектицидами, дозволеними для використання в Україні.