Категорії

Дипломні, курсові
на замовлення

Дипломні та курсові
на замовлення

Роботи виконуємо якісно,
без зайвих запитань.

Замовити / взнати ціну Замовити

1.3.1. Способи розмноження

Необхідною умовою успішного вирощування будь-якої культури є вибір способу її розмноження. На практиці застосовують два способи розмноження — вегетативне й генеративне.

Вегетативне розмноження значно поширене у рослинництві й кормовиробництві при вирощуванні кормових трав і бульбоплодів. У зв’язку з цим Г.М. Висоцький, І.Л.Казакевич виділяли п’ять ти­пів вегетативного розмноження: 1) стрижнево-кореневе; 2) дернове; 3) кореневищне; 4) коренепаросткове; 5) цибулинне, бульбоцибу­линне та бульбокореневе. Перші чотири типи поширені здебільшого при вирощуванні багаторічних злакових і бобових трав, а також ро­слин інших родин. П’ятий тип застосовується в луківництві (напри­клад, розмноження тонконога цибулинного), а також при вирощу­ванні бульбоплодів (картопля, топінамбур).

Генеративне розмноження (висіванням насіння) характерне для всіх вирощуваних кормових культур. У багаторічних трав воно застосовується один раз за 2 — 10 і більше років, бульбоплодів — здебільшого в селекційному процесі, в однорічних кормових куль­тур, за винятком бульбоплодів, — щороку.

Насінням кукурудзи, коренеплодів, гарбузів, суданської трави, вівса, злакових багаторічних трав і бобових (еспарцету, буркуну та ін.), вирощених на 1 га, можна засіяти від 20 до 100 га. Ці культури мають високий коефіцієнт розмноження. Разом з тим виробництво насіння конюшини, люцерни, лядвенцю рогатого, люцерни жовтої, а серед однорічних бобових та інших родин — конюшини персидсь­кої (шабдару), олександрійської, червоної і підземної, суховершків однодомних та ін. становить певну проблему через низький коефіці­єнт розмноження. Насінням конюшини і люцерни з 1 га насінників можна засіяти від 8 — 10 до 20 га. Урожайність насіння цих культур становить 2 — 3, у кращому разі — 5 — 6 ц/га.

Запасні поживні речовини, роль і значення їх у вегетатив­ному та генеративному розмноженні рослин. У насінні, вузлі кущіння, кореневій шийці, нижній частині стебла, бульбах рослини нагромаджуються запасні поживні речовини, які витрачаються по­тім у період відростання пагонів. Хімічний склад запасних пожив­них речовин різний. Для проростання насіння і відростання пагонів з бруньок потрібні насамперед безазотисті речовини — вуглеводи, цукри, крохмаль. У насінні злакових переважає крохмаль, бобо­вих — білки, олійних культур — жир. Рослини використовують за­пасні поживні речовини у вигляді вуглеводних сполук, що утворю­ються при гідролізі білкових речовин, жирів, крохмалю.

Запасні поживні речовини у рослині перебувають у постійному русі. Від нагромадження їх великою мірою залежать зимо- і морозо­стійкість озимих і багаторічних трав. Важливо вчасно провести сів­бу, останнє скошування або цикл спасування травостою з тим, щоб рослини встигли нагромадити необхідний запас пластичних речо­вин для наступного весняного відростання.

Отавність (відростання) кормових рослин. Це здатність трав відростати після скошування. Вона характерна для більшості багато­річних бобових, злакових трав, для рослин інших родин і значної ча­стини однорічних трав. Може бути дуже доброю, доброю і задовіль­ною. Добру отавність має більшість трав ярого типу, у яких генерати­вна фаза може наставати кілька разів за вегетацію. Серед них можна назвати люцерну посівну, конюшину лучну двоукісну, білу, персид­ську (однорічний шабдар ярого типу), пирій повзучий, райграс пасо­вищний і багатоукісний, суданську траву. Серед озимих і озимо-ярих форм рослин добре відростають ріпак озимий, грястиця збірна.

Задовільна отавність у тимофіївки лучної, еспарцету піщаного і закавказького, пирію безкореневищного, серадели, буркуну дворіч­ного та ін., низька або відсутня — у вівса кормового, вики ярої й озимої, еспарцету посівного (виколистого), жита кормового, могару, буркуну однорічного та ін.

Правильний догляд за травостоєм дає змогу поліпшити отав- ність, а отже, і продуктивність посівів одно- та багаторічних кормо­вих рослин.