5. Використання піщаних земель у польовому кормовиробництві

Піщані землі вздовж великих річок (Дніпра, Дону, Дністра та ін.) займають значні площі. Тільки у басейні Дніпра їх близько мі­льйона гектарів. Внаслідок тривалого безсистемного випасання ху­доби і неправильної оранки у минулому ці ґрунти перетворилися на еродовані, малопродуктивні або зовсім не придатні для викорис­тання землі. Останнім часом тут проводять здебільшого заліснення найбільш еродованих ділянок. Проте використовувати піски під лі­сонасадження не завжди доцільно. Під продуктивні сільськогоспо­дарські угіддя використання їх технічно реальне (планування тери­торії, спеціальний обробіток ґрунту, сівба цінних високопродуктив­них культур). Під захистом створюваних лісонасаджень на еродова­них горбистих, рівнинних і пологогорбистих площах піщаних ґрун­тів можна вирощувати сільськогосподарські, у тому числі й кормові культури. Дослідження показують, що кліматичні, ґрунтово- гідрологічні й екологічні умови тут здебільшого сприятливі для рос­ту і розвитку багатьох кормових культур.

Сівозміни. Для закріплення пісків, збагачення їх на органічні речовини слід вводити кормові ґрунтозахисні сівозміни з порівняно тривалим періодом використання багаторічних трав, які закріплю­ють піщаний ґрунт і запобігають його розпорошенню.

У степових і лісостепових районах можна широко застосовувати ґрунтозахисну сівозміну, наприклад: 1 — 5 — багаторічні трави; 6 — баштанні; 7 — озима пшениця або жито + післяжнивні посіви; 8 — однорічні трави з підсіванням багаторічних трав, післяукісні посіви багаторічних трав.

Обробіток і удобрення піщаних ґрунтів. При обробітку піща­них ґрунтів велику увагу приділяють глибокій, особливо плантаж­ній оранці. її виконують для інтенсифікації ґрунтотворних процесів і поліпшення проникнення коренів у глибокі шари ґрунту. Багаторічні дослідні дані показують, що плантажна оранка на глибину 50 — 60 см з одночасним внесенням добрив значно поліпшує фізико-хімічні вла­стивості ґрунту завдяки зменшенню щільності орного шару, збіль­шенню загальної пористості і підвищенню вологоємкості. Уметрово­му шарі ґрунту накопичуються водорозчинні форми азоту і фосфору, відбувається окультурення орного горизонту. Так, дослідженнями Нижньодніпровської сільськогосподарської дослідної станції із заліс­нення пісків встановлено, що плантажну оранку піщаних ґрунтів з одночасним внесенням добрив слід проводити раз на 6 років, най­краще під кукурудзу, соняшник, баштанні. Вже в перший рік після плантажу підвищується врожайність кукурудзи на 26 %, соняшни­ку — на 30, столових кавунів — на 50 — 96 %.

На бідних піщаних ґрунтах треба вносити органічні (гній, компо- сти) і мінеральні добрива. Післядія гною триває близько 3 років. Значне збільшення урожаю від мінеральних добрив спостерігається у рік внесення їх. Тому треба щороку вносити під оранку суперфос­фат, калійну сіль і аміачну воду, а під час передпосівної культивації (дискування) — додатково аміачну воду, при висіванні насіння — суперфосфат у рядки.

Правда, мінеральні добрива досить дорогі, їх використовують пе­редусім під провідні польові культури — пшеницю, кукурудзу та ін.

Оскільки піщані ґрунти бідні на органічну речовину, на них тре­ба широко висівати сидеральні культури, особливо буркун, сераде­лу, люпин білий, гірчицю білу. Добирати требашвидкорослі, скоро­стиглі й урожайні сорти. Корені буркуну, люпину та інших культур проникають у ґрунт на глибину 2 — 3 м. Зелена маса сидератів з урахуванням коріння за кількістю азоту відповідає 30 — 50 т/га гною. Вирощування культур на зелене добриво у господарствах сприяє значному підвищенню врожаю. За даними Нижньодніпров­ської дослідної станції, збільшення урожаю зеленої маси озимого жита після люпину і буркуну на зелене добриво становило 20 — 40, зерна — 11 — 13 %. Добре реагують на сидеральне удобрення і баш­танні — гарбузи, кормові кавуни

Особливої уваги заслуговують серадела і вика озима, які мають здатність до інтенсивної азотфіксації. Як і люпин, це культури- піонери на піщаних землях, і після них можна вирощувати інші ви­ди сільськогосподарських культур.

Багаторічні трави використовують як найкращі попередники для баштанних культур, після яких вирощують озиме жито та ярі зернові. Із багаторічних трав на піщаних ґрунтах слід вирощувати люцерну, еспарцет, буркун, житняк, стоколос безостий і прямий.

Люцерна синя (посівна) і жовта (потрібно вирощувати районовані сорти) краще ростуть на більш багатих супіщаних ґрунтах — дають добрі урожаї зеленої маси і сіна. На піщаних ґрунтах люцерна росте 5 — 7 років, найбільш урожайна вона на другий — третій рік життя. Еспарцет добре росте на піщаних ґрунтах і за поживною цінністю майже не поступається перед люцерною. Крім того, він є добрим ме­доносом. У сівозмінах еспарцет — один із найкращих попередників. Найбільш урожайні його сорти на піщаних ґрунтах — Піщаний 1251, Піщаний поліпшений, Південноукраїнський, Інгульський та ін.

Житняк як різновид пирію росте на одному місці 12 — 15 років. Навесні він починає вегетувати раніш від інших рослин. Має цінні кормові якості — високу енергоємність, поживність, посухостійкістю, його добре поїдає худоба. Але, як і інші злакові трави, його слід ви­рощувати з люцерною та еспарцетом у дво- і трикомпонентних су­мішах. Норма висіву суміші 4 — 6 млн насіння на 1 га.

На піщаних ґрунтах доцільні післяжнивні і післяукісні посіви багаторічних трав, які сіють по стерні стерньовими сівалками.

З баштанних культур у південних районах заслуговують на ува­гу кормові кавуни, які добре витримують посуху і дають високі вро­жаї, іноді навіть вищі, ніж на чорноземах. На більш зв’язних, окуль­турених ґрунтах ефективні посіви гарбузів. Загальна продуктив­ність 1 га кавунового або гарбузового поля еквівалентна полю ози­мого жита з урожайністю 40 — 45 ц/га.

Більш високі врожаї кормових кавунів і гарбузів збирають після глибокої оранки (28 — 32 см) з розпушуванням на глибину до 45 см. Баштанні культури досить добре реагують на удобрення. Внесення 30 т/га гною забезпечує збільшення врожаю гарбузів і кавунів до 60 ц/га, а в більш вологі роки і більше Кавуни і гарбузи добре реа­гують також на внесення мінеральних добрив (^0Р6сК60 забезпе­чує приріст урожаю в середньому на 20 — 30 %).

Для вирощування на піщаних ґрунтах рекомендуються районо­вані високоврожайні сорти столових і кормових кавунів та гарбузів.

У південних районах урожайність кормових кавунів вища, ніж гарбузів. Залежно від забезпеченості ґрунту вологою на не- удобреному фоні після багаторічних трав вона становить 160 — 300 ц/га і більше.

Слід відмітить, що баштанні культури краще висівати після ба­гаторічних трав.

Кормові кавуни сіють наприкінці квітня — на початку травня піс­ля зяблевої оранки при площі живлення 1,5 2 х 1 м.

Із зернових культур найбільш пристосоване для вирощування на пісках озиме жито. Воно добре витримує безсніжні зими і холод, стійке проти посухи, енергійно кущиться і добре захищає піщаний ґрунт від вітрової ерозії. Порівняно з ярими культурами воно краще використовує ґрунтові запаси вологи, що позитивно впливає на фо­рмування врожаю. Жито добре реагує на внесення гною і мінераль­них добрив, що сприяє збільшенню урожаю на 30 — 40 %.

Висівають жито наприкінці серпня — на початку вересня при нормі 120 — 140 кг/га з одночасним або передпосівним внесенням мінеральних добрив (N30—45Р30—45К30—45).

Озиме жито добре реагує на весняне підживлення аміачною се­літрою з розрахунку N45-60. Середня врожайність його зеленої маси на удобрених піщаних ґрунтах становить 160 — 200 ц/га, зерна — 26 — 32 ц/га.

Перспективним для вирощування на піщаних ґрунтах є трити­кале на зерно і зелений корм. Порівняно з пшеницею у тритикале підвищений вміст сухих речовин, незамінної амінокислоти лізину, розчинних вуглеводів і його зелену масу добре поїдають тварини. Зерно доцільно вводити у склад концкормів.

Серед районованих сортів на корм можна використовувати Ам­фідиплоїд 206, Амфідиплоїд 3/5, Амфідиплоїд 60 та ін. Урожайність зеленої маси становить 260 — 300 до 400 ц/га.

Кращими попередниками озимих на зелений корм на піщаних ґрунтах є багаторічні бобові трави, люпин, буркун, серадела. їх мож­на висівати після збирання баштанних або після озимих.

На піщаних ґрунтах лісостепової зони непогані врожаї забезпе­чує й озима пшениця на зерно і корм за удобрення гноєм і аміачни­ми азотними добривами на фоні внесення фосфорних і калійних

Післяжнивні та післяукісні посіви непросапних культур практи­кують без оранки після дискування або використовують стерньові сівалки

Сорго — досить невибаглива культура для піщаних ґрунтів сте­пової зони. За урожайністю зерна і зеленої маси у Степу вона пере­важає ранні ярі зернові і навіть кукурудзу. Але потребує достатньо­го удобрення. Ним можуть бути післяжнивні сидерати, їх поєднання з мінеральними добривами. Серед азотних добрив перевагу слід на­давати аміачним формам — аміачній воді, безводному аміаку, роз­чиненому у воді, та ін.

Суданська трава добре росте на всіх різновидах піщаних ґрунтів. Урожайність сіна становить 36 — 40, зеленої маси — 240 — 300 ц/га і більше при внесенні мінеральних добрив або гноївки. Поширені сорти Чорноморка, і Миронівська 10, Багатоукісна, із соргосудан- кових гібридів — Новатор 151, ДССГ90, Ювілейний 50 та ін.

На пісках добре росте віничне сорго. Ця високостеблова (висота 3 м і більше) і добре облистнена рослина дає високі врожаї зеленої маси. Сорти — Донецьке 35, Українське 90 та ін.

У господарствах, розташованих на піщаних землях, для безпере­бійного постачання тварин зеленими соковитими кормами можна ор­ганізувати зелений конвеєр з використанням багаторічних трав, баш­танних, викожита, ранніх ярих кормосумішей, суданки, сорго та ін.